Хто в укритті?

Мешканці столичного будинку на вулиці Попудренка, 22/14, за останні два місяці забули, що таке спокійний сон. У підвалі їхнього будинку почалися масштабні ремонтні роботи: орендар приміщення демонтував підлогу, зруйнував частину фундаменту і цоколю будинку. Ще орендар замурував захисний вхід до підвалу, призначений для укриття населення у разі надзвичайних ситуацій воєнного, природного і техногенного характеру. Укриття може вмістити 142 особи. На жаль, ця історія для столиці — не виняткова.

НАКОПИЧЕНІ ПИТАННЯ

Активісти з вулиці Попудренка з’ясували, що в січні цього року Дніпровська районна держадміністрація передала підвальне приміщення в оренду ФОП Сапун В. М., щоправда, без дозволу на будь-які будівельні роботи.

Місцеві жителі підготували звернення до мера Києва Віталія Кличка з вимогами повернути підвальне приміщення до попереднього стану і з’ясувати, на яких підставах орендар розпочав перебудову. Такий самий лист надіслали у прокуратуру, міністрові внутрішніх справ Арсену Авакову, депутатам Верховної Ради і в Київську міську державну адміністрацію.

Як додала місцева мешканка Олександра ГАЛКІНА, люди планують виносити проблему на загал, можливо, під час спеціальної акції біля мерії. Питань до міста накопичилося багато: чому укриття передаються в оренду і приватну власність, чому їх не оглядають належним чином і чому чиновники ігнорують цю проблему?

Олександра Галкіна поділилася з «Днем» аудіозаписом розмови з чиновником Дніпровської РДА, який радив мешканцям мало не рити траншеї у разі воєнних дій. Хоча захист населення у час «Ч» — це турбота насамперед влади.

ОКРЕМИЙ ОРГАН КОНТРОЛЮ

Між тим, два роки тому столична влада ухвалила програму розвитку міського цивільного захисту. Документ передбачає розробку сучасної системи оповіщення, а також перевірку всіх укриттів (за законодавством терміна «бомбосховище» наразі не існує). Загалом у столиці нарахували понад 5000 місць, призначених для сховку населення, зокрема це підвальні приміщення і станції метрополітену.

Для кращого контролю за цими об’єктами минулої весни Київрада ухвалила рішення про створення управління з питань цивільного захисту КМДА. Структуру оформили як окремий підрозділ департаменту міського благоустрою, очолив її Роман ТКАЧУК.

Перевіряти столичні укриття місцева влада заходилася одразу після початку воєнних дій на Донбасі. 2015 року Віталій Кличко заявив, що більшість із них у задовільному стані. Роман Ткачук нещодавно коментував журналістам, що всі укриття перебувають на балансі міста і на кожне з них заведена спеціальна картка з характеристиками. Та, приміром, щоб з’ясувати, кому належить укриття на вулиці Гарматній, 35, активістам довелося звернутися за довідкою до редакції «Дня».

«ЯК МОЖНА ЗАЛИТИ УКРИТТЯ БЕТОНОМ?»

Голова громадської організації «Барви життя» Лідія ГОНЧАРЕНКО розповіла, що крім підвального приміщення в будинку на Гарматній, 35, яке слугує укриттям, там розташоване велике бомбосховище у класичному розумінні, де за радянських часів були і продукти, і вода, тобто працювала потужна система життєзабезпечення.

Зовні про наявність великого укриття свідчать витяжки, що раніше виходили у парк біля будинку. Парку тепер нема, дерева зрубав інвестор — ТОВ «ФОК-СІГМА». Як пояснюють активісти, його план — збудувати над величезним укриттям торговельний центр.

Між тим, на сайті департаменту міського благоустрою, де можна знайти перелік укриттів кожного району столиці, за адресою: вул. Гарматна, 35, офіційно нічого не значиться. На редакційний запит Роман Ткачук пояснив, що «підвальне приміщення житлового будинку № 35 по вул. Гарматній включено до переліку для тимчасового укриття мешканців у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного характеру чи в особливий період. Приміщення перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва».

ОЗНАКИ «ДОГОВОРНЯКУ»

«Добре, що хоч підтвердили наявність укриття, хоча воно тягнеться по значно більшій території, — коментує цю відповідь Лідія Гончаренко. — За моєю інформацією, там хочуть зробити підземний паркінг. Навіть якщо це не бомбосховище, а укриття, це все одно споруда цивільної оборони, то як можна залити її бетоном?»

Столичні депутати пообіцяли громаді, що проведуть виїзне засідання на Гарматній, 35, щоб з’ясувати все на місці. «Із цієї ситуації стає зрозуміло, що тут уже все домовлено між забудовником та чиновниками, — продовжує Лідія Гончаренко. — Ще восени до мене звернувся священик місцевої каплички, територію якої теж хоче забрати інвестор. Він дав мені довіреність, я почала діяти і з’ясувала, що ще з травня минулого року прокуратура оскаржує договір про продовження оренди цієї землі. Договір пролонгувався дивним чином 2017 року без сесії Київради, просто рішенням земельної комісії. Це порушення процедури. Солом’янська прокуратура почала це оскаржувати, але суди програла, бо не надала доказової бази. Це свідчить про «договорняк». Я подала заяву в прокуратуру міста Києва, яка вже оскаржила це в Верховному Суді. Справу повернули на розгляд до першої інстанції під контролем міської прокуратури та громади».

«ТАКИМИ ОБ’ЄКТАМИ НІХТО НЕ ОПІКУЄТЬСЯ»

Київська влада спокійно говорить про те, що 101 сховище перебуває у приватній власності. Як пояснив Роман Ткачук, укриття перевіряють за певним графіком відповідні комісії. Остання перевірка відбулась у грудні 2018 року. Але, крім перевірки, місто не має жодного впливу: утримання укриттів — це відповідальність власників, відповів на наш запит чиновник. А споруди подвійного призначення і найпростіші укриття приватної власності, не сплановані для захисту населення, місто взагалі не обліковує.

Видається, що наша безпека у разі масштабних бойових дій чи природного лиха — власне, наша з вами турбота. «На жаль, ніхто не опікується такими об’єктами, — констатує Олександра Галкіна. — Багато приміщень виведено зі списку стратегічних об’єктів і приватизовано. Хоча існують правила, за якими списуються ці приміщення, і основний пункт, на підставі якого можна позбавити приміщення статусу укриття, — це руйнація носійних конструкцій».

Щоб захистити укриття, яке вважається спільною власністю мешканців будинку, Олександра Галкіна радить киянам створювати будинкові комітети. Від їхнього імені можна готувати запити до мерії чи інших структур, щоб з’ясувати, чи було приватизоване підвальне приміщення-укриття і на яких підставах. За потреби, далі через суд можна оскаржувати рішення про оренду чи приватизацію.

За словами пані Олександри, іншого шляху, крім судового, поки немає. У будинку, в якому вона проживає, вже працювала комісія, яка перевіряла стан підвального приміщення. Під тиском присутніх мешканців і ЗМІ чиновники склали акт, що це дійсно укриття, і визнали: договір оренди потрібно розривати або за домовленістю сторін, або через суд. «День» стежить за перебігом подій.