Хто вибачиться перед лікарями

На черговому «круглому столі», організованому ВГО «Антикорупційний форум», віце-президент Академії медичних наук Юрій Зозуля запропонував зайнятися арифметикою. Іншими словами, підрахувати, скільки грошей бракує лікарням, щоб утримувати в пристойних умовах одного хворого. Скажімо, замість необхідних 42 гривень на ліжко-місце з бюджету виділяють 6 гривень 27 копійок, замість 10 гривень на харчування — 3 гривні. Крім цього, держава в силах профінансувати кожну операцію лише на 50%, притому з інструментарієм, який на 80% застарів. В Інституті кардіології і серцево- судинної хірургії ім. М. Амосова у зв’язку з цим виявляють справді дива кмітливості: невід’ємний атрибут операцій — оксигенатор — використовують кількаразово, чим шокують своїх американських колег. Заступник Держсекретаря МОЗ Володимир Загородній, у свою чергу, також змалював живописну картинку з життя лікарів. Об’їжджаючи сільські лікарні, йому довелося зіткнутися з сімейною парою, де він — головний лікар, а вона — медсестра. А живуть вони лише завдяки тому, що мають корову і, здаючи молоко, ледве зводять кінці з кінцями. Загалом, зі слів заступника Держсекретаря Міністерства, всіма нібито підтримувану профілактичну медицину минулого року було профінансовано на 10%, а пікетування медпрацівниками будівель Верховної Ради і Кабміну закінчувалося черговими «завтраками» про підвищення заробітної плати. Тому в ході обговорення практичних кроків реформування охорони здоров’я постало закономірне запитання: чи не варто сьогодні щонайменше вибачитися перед лікарями. Тим більше, що опитування населення (дані досліджень Інституту соціології НАН) показують: протягом останніх років громадяни не стали хворіти більше і скаржитися на те, що їм не надають необхідну медичну допомогу, — також.

Щоправда, голова «Антикорупційного форуму», народний депутат Геннадій Самофалов, стверджує, що у тіні охорони здоров’я знаходиться ще один її бюджет — приблизно 5,6 млрд. гривень. І моніторинг, проведений соціологічним центром Социс-Геллап, показує, що 71% українців не стикалися за останні три роки з фактами безкоштовного лікування: насамперед давали хабар (40,6%) за більш шанобливе до себе ставлення, «найдорожчими» фахівцями вважали хірургів, гінекологів і анестезіологів. Усе це, на думку Г. Самофалова, свідчить лише про те, що держава ніколи не зможе гарантувати реальну безкоштовну медицину. А отже, умовно кажучи, слід іти іншим шляхом: знизити податковий тиск на медичні установи і дати їм можливість займатися господарською діяльністю легально.

А щодо загальнообов’язкового медичного страхування, то всі присутні були одностайні: потрібно думати і не приймати поспішних рішень. Тим більше, що квапливість у реформах уже була — у розробці переліку платних і безкоштовних медичних послуг. Замість запланованих чітких прейскурантів з’явилися розпливчаті списки з вільним трактуванням. У зв’язку з цим доктор соціологічних наук Євген Головаха переконаний, що медицина не повинна залишатися державною. Непоганою тактикою можуть бути каси взаємодопомоги, завдяки яким без стартових витрат, розкачки і взаємних обвинувачень кожен медзаклад зможе «підгодовуватися» від підшефних йому пацієнтів. Мінімальний внесок, скажімо, може бути у розмірі 10 — 15 гривень, а за дотриманням усіх стандартів надання медичної допомоги стежитимуть уповноважені на те люди.

До речі, піонери у цій справі вже з’явилися. У столиці, наприклад, підприємства, які зацікавилися спрощеним варіантом медичного страхування, проплачують наперед своїм співробітникам амбулаторну допомогу, стаціонар або профілактику. Залежно від переліку коливається базовий тариф на людину, і про свої можливості з членською книжкою знає і пацієнт, а також, зрозуміло, лікарі в закладі, з яким співпрацює каса. На жаль, без так званих профдеформацій не обходиться. Як розповідає директор лікарняної каси Володимир Погорєлий, буває, що у «застрахованого» пацієнта вимагають додаткових «капіталовкладень». Але один телефонний дзвінок до лікарняної каси, а звідти головному лікарю — і проблему вирішено. Того, хто провинився, карають, і пацієнта лікують безкоштовно, якщо, звісно, цей вид послуг входив до переліку передплачених підприємством.

ДО РЕЧI

Гостра нестача бюджетних коштів змушує медиків шукати джерела додаткового фінансування. Перебуваючи на Житомирщині, міністр охорони здоров’я України Андрій Підаєв ознайомився з роботою благодійної організації Лікарняна каса Житомирської області і висловив думку, що цей досвід слід уважно вивчити в інших регіонах. Як розповів „Дневі» президент Лікарняної каси Житомирської області і одночасно головний лікар обласного медико-консультаційного діагностичного центру Валентин Парій (він, а також начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Зиновій Парамонов були ініціаторами створення цієї організації, статут якої прийнято у липні 2000 року), нині в ній більше 101 тисячі членів. З них 46% — це працюючі люди, 12% — пенсіонери, 13% — діти. Обмежень при прийнятті до каси за ознаками громадянства або місця проживания не встановлюється. Її представники (лікарі-експерти або спеціальні уповноважені) є у всіх районах області. Щомісячний членський внесок повнолітніх громадян зараз дорівнює 5 гривням, за неповнолітніх дітей і студентів стаціонарних відділень навчальних закладів батьки сплачують 2 гривні на місяць. Якщо студенти бажають платити самі за себе, то розмір їхнього внеску — 3 гривні за такий же період. Слід погодитись, що такі внески можуть бути доступними для переважної більшості громадян. Згідно із положенням про порядок використання благодійних внесків на медичне забезпечення членів ЛК, затвердженого правлінням організації, визначаються конкретні умови надання їм медичної допомоги та її види. Отже, пацієнти, які акуратно вносять вказані вище суми, мають право на забезпечення необхідними медикаментами і витратними матеріалами при виклику швидкої медичної допомоги, лікуванні в разі загострення хвороб у стаціонарних закладах області, крім відомчих, а також вдома або на денному стаціонарі, проходити діагностичні дослідження (за винятком деяких особливих видів), не відкриваючи свого гаманця на „добровільні» пожертвування. Медикаментами члени каси забезпечуються згідно з розробленим управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації Лікарським формуляром, що представляє собою список з більш ніж 700 найменувань препаратів. Саме на створення їх запасу витрачається левова частка коштів організації, обіг яких у минулому році склав суму у 2,5 млн. грн. Статутом ЛК передбачена також можливість направлення грошей на підтримання матеріально-технічної бази лікувальних закладів, надання матеріальної допомоги її членам тощо. Водночас для повної ясності необхідно зауважити, що Лікарняна каса не відшкодовує витрати, пов’язані з низкою захворювань і послуг. Перелік їх достатньо великий, однак ці обмеження виглядають логічними. Проте набагато більше хвороб, чиїм жертвам ЛК приходить на допомогу. Це абсолютна більшість відомих медичній науці патологій.

Так у ревматологічному центрі обласної лікарні автору довелося розмовляти з пенсіонеркою, інвалідом 3 групи з райцентру Коростишів Інною Супруновою. Вона поступила у відділення з діагнозом „вузликовий поліартрит» у стані середньої важкості. Як член Лікарняної каси лікується другий раз. Говорить, що безкоштовно отримує всі необхідні ліки, і стан її покращився. Вважає це непоганим виходом для себе, оскільки в протилежному випадку їй би довелося заплатити за медикаменти значно більше грошей, ніж вона внесла до ЛК. Ще одна пенсіонерка Софія Гржебик, яка є членом ЛК і лікується в цьому ж відділенні, підрахувала, що зберегла із свого скромного сімейного бюджету близько 170 гривень. На її думку, така форма особливо вигідна тим пацієнтам, які страждають на хронічні захворювання з частими загостреннями, що потребують активного лікування.

Питання призначення певних видів ліків по лінії ЛК найчастіше стає предметом дискусій. Сам президент Лікарняної каси В. Парій пояснював, що до Лікарського формуляру внесені всі необхідні препарати, передусім із категорії життєво важливих, в тому числі дуже дорогі, які застосовуються у стандартних методиках медичної допомоги, а вказані випадки не є типовими. За його словами, використання дешевих ліків не ставиться за мету в діяльності організації, і є приклади, коли на лікування хворих членів ЛК (пересічних громадян, а не VIP-персон) витрачалися кошти в сумах, більших за 3 тисячі гривень. А під час одного з останніх опитувань з 97 її пацієнтів, які лікувалися або кому надавалися певні послуги, 85 чоловік відповіли, що на нинішньому етапі членство в касі є для них вирішенням проблеми отримання медичної допомоги. Всього ж, за даними виконавчої дирекції, за час існування організації зафіксовано майже 77 тисяч випадків отримання членами ЛК медичних послуг за її рахунок на суму більш ніж 3 млн. грн.

На думку В.Парія, лікарняна каса у тому вигляді, в якому вона функціонує на Житомирщині, представляє собою гарний фундамент і водночас непоганий пілотний варіант для формування страхової медицини. Хоча, підкреслив він, в принципах діяльності благодійних організацій і страхових компаній існують суттєві відмінності, обумовлені тим, що медичні послуги для останніх представляють собою перш за все товар. У противагу міркуванням автора стосовно того, що страхувальники в певній мірі більш незалежні від медиків, а відтак можуть послідовніше відстоювати перед ними інтереси клієнтів, президент ЛК зауважив, що у них система контролю і відповідальності теж достатньо ефективна.