Хисткий базис медреформи

«Направлення виписували 60 хвилин», «не можу пройти медогляд із вагітності, а оббивати пороги на 30 тижні — складно», «хочу бути невропатологом, а не додатком до комп’ютера»... Подібні репліки зараз заповнюють стрічку новин на медичну тематику. Пацієнти та медики відчувають на собі сповна зворотний бік роботи електронної системи охорони здоров’я. Спочатку запис до лікаря онлайн, електронні рецепти, онлайн-лікарняні видавалися за неймовірні зручності, то тепер у системі e-Health назбиралося так багато даних, що вона просто не витримує навантаження і не працює, як належить.

ХОТІЛИ, ЯК КРАЩЕ, А ВИЙШЛО...

Разом з тим Національна служба здоров’я України вважає електронну медичну систему фундаментом змін, що відбуваються в медицині. Щоправда, в міцності підмурків сумніваються ті, хто їх випробовує щодня на практиці. Щоб уявити, що відбувається нині в кабінетах лікарів, зацитуємо голову ГО «Платформа здоров’я» Тимофія БАДІКОВА: «Уявіть, що електронна система охорони здоров’я (ЕСОЗ) — це чотириповерхова будівля. Перший поверх — вмикаємо комп’ютер, входимо в систему (проходимо через вузькі двері на перший поверх, стоїмо в довгій черзі, намагаємося бути спокійними). Другий — вводимо дані пацієнта (піднімаємося драбиною на другий поверх, драбина нестійка, ось-ось нас скине, але ми вперто рушимо вперед). Третій — виписуємо електронне направлення (деремося по канату, весь час враження, що так і не зрушили з місця, нервуємо, пацієнт у кабінеті нервує, пацієнти під кабінетом нервують). Четвертий — відправляємо звіти до НСЗУ (ось він — відкритий люк, треба лише дострибнути. Це непросто: зараз би драбину або хоча б канат... Добре, хоч ніч наближається, і пацієнтів під дверима вже немає)».

Система е-Health працює в Україні ще з 2017 року. Її створення ініціювали ГО Transparency International, «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» та Державне агентство з питань електронного врядування. Система має два ключові компоненти — центральну базу даних та медичні інформаційні системи, між якими відбувається автоматичний безперебійний обмін даними. Для медиків це дає можливість зменшити обсяг паперової роботи, бо ведення документації переходить у онлайн-режим, а пацієнти економлять час на чергах у поліклініках, записуючись на прийом через інтернет-сервіс, та й у аптеках, отримуючи електронні рецепти.

У 2018 році майнові права на е-Health перейшли до Мінздоров’я. Відтоді за подальшу розробку електронної медичної системи та її впровадження відповідає відомство та створене на його базі ДП «Електронне здоров’я». За планами МОЗ, до 2023 року всі рішення в медичній системі будуть ухвалюватися на основі електронних даних.

ДВА РОКИ БЕЗ КОНЦЕПЦІЇ

Утім, як буде розвиватися система, які нові функції будуть з’являтися та в які терміни, досі незрозуміло, оскільки для е-Health не затверджена концепція розвитку. Також бракує супутніх нормативно-правових актів: про стратегію розвитку, архітектуру e-Health, медичні інформаційні стандарти, стандарти обміну та план заходів як мінімум на три-п’ять років.

Громадська організація «Платформа здоров’я» днями оприлюднила звернення до МОЗ, в якому просить врегулювати ці юридичні колізії. «Наслідком вищезазначених проблем є обмежений функціонал ЕСОЗ, який погано працює, на що постійно скаржаться як лікарі, так і пацієнти. Взаємодії з центральною базою даних у режимі онлайн не відбувається, натомість є проблема, пов’язана з передачею лікарнями медичних даних до НСЗУ, потреба вносити дані вручну, зависання центрального компоненту. Крім того, лікарі вимушені витрачати багато часу на внесення даних, які на даний момент не потрібні для проведення розрахунків. Це уповільнює не лише роботу лікарів, а й саму систему», — йдеться у відкритому листі «Платформи здоров’я».

Тож на додачу до того, що деякі заклади мають проблеми з доступом до інтернету, хтось ще не завершив курси комп’ютерної грамотності для медперсоналу, додався новий клопіт — постійні збої в роботі електронної системи.

Після приєднання до е-здоров’я медичних закладів вторинного рівня навантаження на існуючу структуру зросло в рази. Як додають у НСЗУ, яка обробляє дані, зараз у системі міститься інформація про 30 мільйонів пацієнтів, понад п’ять тисяч медзакладів та понад три тисячі медпрацівників. Щодня в e-Health здійснюється близько 300 тисяч записів. Щогодини до центральної бази даних надходить 2,5 мільйона запитів. Щоб опрацьовувати такий масив інформації, потрібно мати дата-центри, а їх нема.

«ТЕСТОВА СИСТЕМА ВРЯТУЄ НА КІЛЬКА ТИЖНІВ»

Причина — брак коштів. Таку версію подають у Національній службі здоров’я України, яка відповідає за безпосереднє функціонування ЕСОЗ. Директор департаменту розвитку електронної системи охорони здоров’я НСЗУ Дмитро ЧЕРНИШ пояснює, що МОЗ не погодило кошторис витрат Нацслужби на утримання е-Health. На 2020 рік служба просила виділити з держбюджету 104 мільйони гривень.

«Із цих коштів 53 мільйони потрібно на розробку нового функціоналу, 25 — на адміністрування системи, 28,8 — на фінансування дата-центру. Ця сума була сформована в бюджетному запиті на 2020 рік ще у вересні минулого року. Та МОЗ погодило виділення лише дев’яти мільйонів гривень, — зазначає Дмитро Черниш. — Без подальшого фінансування система просто зупиниться. НСЗУ направила шість листів у МОЗ, а також до Мінфіну та Кабміну з проханням погодити відповідне фінансування. Від МОЗ відповідей не отримали. Тестові ресурси зараз працюють на основне середовище, що трохи прискорює обробку запитів, але це врятує систему на кілька тижнів. Згодом проблеми знову будуть ті самі».

У Мінздоров’ї відзначають, що вирішують проблему, як можуть. Як прокоментував під час одного з брифінгів заступник міністра охорони здоров’я з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Ярослав КУЧЕР, днями керівник МОЗ Максим Степанов підписав документи для перерозподілу бюджетних коштів, щоб НСЗУ таки отримала гроші на створення дата-центру. Але ж це ще не фінал історії.

Чому відомство не погодило необхідний для Нацслужби кошторис ще у вересні минулого року, коли подавались заявки на формування держбюджету, пояснень немає. Зі слів Ярослава Кучера, можливо, тодішнє керівництво МОЗ (команда Зоряни Скалецької) не побачило у заяві НСЗУ достатньо сильної аргументації.

«Лікарі мають зрозуміти, що проблема не в розробці медичних інформаційних систему, вони лише користувачі е-Health, які надають доступ до центральних баз даних, які зараз у критичному стані, — додав заступник міністра. — Тоді були прийняті рішення керівниками МОЗ та партнерами, щоб це працювало так, як є зараз. Напрацювання треба використовувати, але зараз треба зупинитись, дати системі технічні можливості, щоб вона працювала у повному функціоналі, і щоб це не створювало додаткових навантажень на лікарів. Зараз МОЗ вивчає, хто працював над e-Health, які технології долучалися, які бенефеціари допомагали. Проблема в тих, хто приймав свого часу рішення, і хто не профінансував це своєчасно».

ПІД ЧИЇМ «КРИЛОМ» ДАНІ ПРО ПАЦІЄНТІВ?

Крім цього, є ще одна проблема. Якщо зараз медики скаржаться лише на перевантаження ЕСОЗ, а в НСЗУ без належного фінансування проблему можуть вирішити буквально на кілька тижнів, доки масив даних не накопичиться до критичної межі, то що буде з інформацією про пацієнтів у час «Ч»? У Нацслужбі здоров’я пояснюють, що технічно персональні дані зберігають у відокремленому кластері центральної бази даних, до якого мають доступ уповноважені працівники НСЗУ, які мають посадові повноваження адмініструвати цей кластер. А медичні дані зберігаються в основному кластері центральної бази даних.

Однак Інна БЕРНАЗЮК, представниця Уповноваженого в сфері захисту персональних даних, під час круглого столу «Цифрова трансформація і кібербезпека в системі охорони здоров’я України» зауважила, що найбільшою загрозою для безпеки персональних даних у медичній сфері є безпрецедентно великий масив інформації про здоров’я громадян, що зберігається в одному місці. Приміром, в Естонії дані про пацієнтів зберігаються в кількох базах даних, які територіально розташовані в різних місцях на різних серверах, кожен з яких має різну систему захисту. А в нас НСЗУ пишається тим, що за два роки змогла запустити електронну систему здоров’я, на що деякі країни витрачають десятиліття. Певно, недарма знадобилось так багато часу..