КЛУБ ЧИТАЧIВ «Дня»

1. Рік, що минає, став переломним для всього світу. Події 11 вересня істотно змінили пріоритети у політиці, економіці, релігії, у стосунках між людьми. Яке, на вашу думку, місце України у світі, що змінюється? Наскільки конкурентоспроможна наша держава, її громадяни, її творча, наукова і політична еліти?

2. Минуле десятиріччя для багатьох стало «роками розчарування». Натхнення перших років перебудови зникло у той момент, коли виявилося, що ми — влада, суспільство загалом і кожен iз нас зокрема, — багато до чого не готові у цьому «новому» житті. Що у ньому викликає у вас оптимізм і від чого нам потрібно, на ваш погляд, рішуче відмовитися?

3. Які події 2001 року ви вважаєте найбільш значущими для майбутнього розвитку нашої країни? Які з них вплинули на вашу особисту долю і яким чином?

4. Як змінилася (і чи змінилася) країна та ми за цей рік?

5. Які, на ваш погляд, головні політичні підсумки року?

6. Чим вас радує «День» і які з тем, що піднімаються на його сторінках, ви найчастіше обговорюєте з рідними і друзями? Чого вам бракує у газеті?

7. Чи бували у вас цікаві випадки, пов’язані з «Днем», які запам’яталися надовго?

8. Свої варіанти новорічних тостів наші журналісти запропонували в останньому випуску «Дня» 2001 року. А який би запропонували ви?

Еліна ДОРОШКО, Харківська обл.

1.Побувавши в усіляких «переходах» — до комунізму, до соціалізму «з людським обличчям», до капіталізму і просто до ринку, і навіть до цивілізації (ми що — зовсім дикі?), час уже й зупинитися на тому самому місці в центрі Європи, відведеному нам життям, і почати працювати, «щоб не опинитись у Мексиці», як слушно пояснив нам В. Марченко («День», №220 за 2001 р.). Про конкурентоспроможність партій мені самій цікаво довідатись, якби ваша газета надрукувала таблицю з переліком партій і блоків — що спільного в їхніх цілях і що різного, що обіцяли і що вже виконали. Про конкурентоспроможність творчої й наукової еліти держава, мабуть, дуже низької думки, бо навіть не здогадалась оголосити конкурс на краще використання коштів, виділених на святкування десятиріччя незалежності.

2.Взагалі про творчі конкурси давно не чути, самі лотереї. Щоправда, «День» друкує портрети лауреатів «Золотої Фортуни», але критерії висування кандидатів, добору й хто їх оцінює, широкому загалу невідомі.

Є надія, що доживемо й до другого десятиріччя, коли всі церкви, статуї архангелів і античні, ренесансні та всілякі інші колони вже будуть побудовані, і що знайдуться гроші на підтримку молоді, нових технологій, будівництва доріг тощо.

3-4 Для майбутнього, без сумніву, — прийняття низки кодексів, але, щоб навчитися їх виконувати, одного року замало. А поки що обидва мої найближчі родичі — розумні, освічені, сумлінні й непитущі хлопці — втратили роботу. Що ж це за державна політика, коли людина вчиться в очній аспірантурі, захищає дисертацію, а потім не може знайти роботу?

5.У пересувних «народних клубах» (електричках) уже не говорять про політику, а якщо іноді й говорять, то в дусі: «Усі політики однакові: закони — під себе; прагнуть хапнути і втекти; не висовуйся, а то вб’ють». Чим більше випадків, коли представники влади обдурили людей, тим із більшим задоволенням обговорюють способи обдурити владу, навіть такі кумедні: «Ти не говори під часу перепису, скільки в тебе землі, а то відберуть».

6.Із задоволенням читаю в п’ятничних номерах аналітичні статті, статті В. Межжеріна, В. Гура, М. Матіос, матеріали про виховання, психологію та ін. Не вистачає Н. Лігачової, без неї «тусовка» телевізійників виглядає зовсім не зацікавленою в глядачах. Бракує матеріалів про третю владу, про ефективність застосування законів, про енергозбереження.

8. Колись поет В. Сосюра написав «Любіть Україну...», і йому це дорого коштувало. Нині прийшов час сказати: «Товариші-панове- господа співвітчизники! Любіть Україну, вам за це нічого не буде! Постарайтесь через «не хочу» щось зробити для України, хоч навчитися спілкуватись українською! Ваші зусилля не пропадуть — будете жити довше, як кажуть вчені люди, станете добрішими і полюбите свою країну. Все одно на просторах Росії вас із вашим «руським» вважатимуть хохлами, на своєму досвіді переконалася. Любіть Україну, і вона теж вас полюбить! За ваше довголіття!»

Федір АКСЬОНОВ, Київ

1.Рік, що минув, аж ніяк не став переломним для всього світу. Планомірне накопичення людством негативного потенціалу вилилося в теракт 11 вересня. Події 11 вересня, як і події 1 вересня 1939 р. та безліч аналогічних їм, кардинально нічого не змінили (на краще). «Відповідь» США — тому перше підтвердження. Яким «судом» судили США виконавці теракту, точно таким же «судом» відповіли США. Традиції над усе, навіть над здоровий глузд. І це засмучує.

Щодо місця України у світі, то тут перш за все має бути сприйняття того, що живемо ми не в Україні, Китаї або Анголі, а що живемо на одній Планеті. І коли, нарешті, перестанемо повідомляти в новинах, що «громадян України серед загиблих у катастрофі немає», — тоді ми почнемо займати певне місце у світі. А поки що ми беремо участь в його знищенні шляхом поділу цілого світу на частини, адже руки без ніг не живуть, а лише існують, та й то на анатомічному столі й аж ніяк не вічно.

2.Немає сумнівів, що радянська еліта спокійно й не без «досягнень» проіснувала останнє десятиріччя. Воно ж, це десятиріччя, наочно, вкотре, показало шкідливість ідей, надій та ілюзій, які завжди відірвані від реальності, оскільки є плодом уяви, часто вельми хворої. Ось від них-то, ідей та ілюзій, і потрібно відмовитися, а не розмірковувати про національну ідею, «розбудову держави» і т. п., в тому числі — й ставити пам’ятники. Це в корені неприйнятно, коли в країні діти та літні люди недоїдають.

3.Значущі події 2001 року не пригадуються. Отже, їх і не було.

4.У глобальному масштабі — змінилася на гірше. Захворювання, висока смертність населення і народження переважно хворих дітей цьому сумне підтвердження.

5.Політичні підсумки року невеселі, оскільки засоби визначають мету. А з якою метою і з використанням яких засобів у нас проходила і триває політична боротьба, знає кожний. Чого тільки одна «справа Гонгадзе» варта.

6.«День» в корені відрізняється від інших видань своїм серйозним ставленням до життя. Вже саме бажання розібратися в життєвих ситуаціях є вельми позитивною якістю. Особлива вдячність Кларі Гудзик і за малюнки Анатолія Казанського.

Насторожує заідеологізованість «Дня», що підвищилася за останній місяць.

8.За Свободу. Свободу від ілюзій і вікових помилок, чужих думок і оцінок. Знайдіть Свободу — і тоді до Вас прийде Любов.

Сергій ГАПЛЯК, Чернівці

1.Україна сьогодні є країною третього світу, з позицією якої світ не рахується, будь то Європа, США або Росія. Держава, точніше, її адмінапарат, робить неконкурентоздатними своїх громадян.

2.Оптимізм викликає можливість бути вільним, отримувати те, на що заслуговуєш, стати самим собою, зробити себе. Відмовитися слід від безвідповідальності, гордині і жорстокосердості, заздрості й інертності.

3. «Касетний скандал», відставка кабінету Ющенка, свято 10-річчя незалежності, візит Папи Римського. Самоусвідомлення, пізнання свого місця у світі. Ми стали більш вільними, відповідальними за свою долю.

4. Ми поступово стаємо нацією, самостійною Україною.

5. Усвідомлення того, що це — наша влада, і вона є настільки красивою, наскільки гарними є ми самі. Влада — наше дзеркало.

6. Це мій «День». А не вистачає українського кросворду з національними (за темою) запитаннями.

Бажано розширити спортивну інформацію.

Дати з історії подавайте з національної позиції, а з історії Росії — у світовому контексті, як дати з історії сусідньої (іноземної) держави.

7. Іноді газета приходить у двох примірниках, а п’ятничний «День» приходить безкоштовно, за що спасибі вам і «Укрпошті».

8.За Нашу і Вашу свободу! Будьмо!