Княжий Звенигород оживе

Восени неподалік Львова на території пам’ятки археології національного значення розпочнеться створення першого в Україні історико-культурного парку «Древній Звенигород». Його створять на площі орієнтовно 38 га. Ініціатором та замовником проекту є Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації. Цей проект переміг у конкурсі ініціатив регіонального розвитку, на його реалізацію у рамках секторальної бюджетної підтримки ЄС виділять орієнтовно 12 млн грн. Проект передбачає впорядкування території пам’ятки та центральної площі села, консервацію пам’яток княжої доби з метою їхнього збереження для майбутніх досліджень, позначення за допомогою сучасних мистецьких та технічних засобів найбільш знакових будівель княжої доби, трасування усієї лінії укріплень городища з метою окреслення обрису пізньосередньовічних та ранньомодерних фортифікацій, візуальну реконструкцію унікальної оборонної системи XVIII ст., створення базової туристичної інфраструктури довкола історико-культурного парку «Древній Звенигород», туристичних маршрутів тощо.

Звенигород — одна з трьох княжих столиць, де в ХІ—ХІІ століттях починалась українська державність на Прикарпатті. Як розповідають археологи, дослідження Звенигорода почалися ще в середині ХІХ ст. і тривають до сьогодні. Наймасштабніші розкопки відбулись у 1950—1990-х роках. Вражаюча колекція археологічних артефактів, що нараховує кілька десятків тисяч знахідок, презентує Звенигород як великий економічний, культурний та духовний центр.

Співавторка проекту, дослідниця Звенигорода, молодший науковий співробітник «Рятівної археологічної служби» Наталія ВОЙЦЕЩУК коментує»Дню»: «Питання про створення в Звенигороді заповідника постало після розпаду Радянського Союзу. Але поки готувалися документи, 1995 року помер Ігор Свєшніков, який був ініціатором і «двигуном» процесу. І в 1990-х роках створили заповідники в Галичі, Белзі, а в Звенигороді тоді — не судилося. Та історія, вважаю, не любить незакінчених циклів, і зараз настав час, коли я і наш колектив за підтримки небайдужих вирішили створити такий туристично-культурний і просвітницький центр. Сьогодні всі документи уже подані — чекаємо рішення. Минулого року, щоб не гаяти час — ми заповнили проектну заявку грантової програми на адаптацію об’єктів культурної спадщини під туристичну діяльність. І ми вирішили зробити заповідник. Але питання не в тому, щоб просто створити заповідник, а в тому, як його надалі розвивати. Тому що у нас вже є заповідники — лише назви на адміністративній карті. Поки ще нема заповідника, але є можливість впорядкувати територію, тож ми задумали створити парк. Це буде така рекреаційна зона, де основною діяльністю стане туристична. Парк законсервує і збереже пам’ятку, з мінімальним втручанням в історичний ландшафт, забудови взагалі не планується, буде відновлення зовнішніх ліній фортифікацій, що збереглися. Гуляючи парком, людина дізнаватиметься про цікаві факти з історії Звенигородського князівства, і навіть частково в ігровій формі, тому що він розрахований не тільки на дорослих, а й на дітей. Хочемо створити конкурентоспроможний на українському ринку туристичний продукт, який виконуватиме найголовніше завдання — збереження пам’ятки для наступних поколінь», — розповідає Наталія Войцещук.

«Ми створили фільм про історію Звенигорода: від найдавніших часів і до сьогодення. А також для ознайомлення людей із нашим княжим містом зробили виставку у Звенигородському музеї «Древній Звенигород — повернення із небуття», де виставили понад 300 експонатів ХІ—XII століття. Вона триватиме до 1 грудня. Археологічних виставок дуже мало, це дуже специфічна галузь музейництва. Тому що археологічні речі не так легко виставляти й показувати, а тим паче додавати до них інформаційне тло. Це найцікавіші речі з точки зору історії, які знайшли у Звенигороді від ХІХ століття до 2010 року, коли були останні розкопки. Найбільше там речей зі знакових досліджень, які тривали з 1971 по 1986 рік — боярський квартал, який був розкопаний більше ніж на половину. Там були знайдені унікальні рештки дерев’яної забудови, що гарно збереглися, тому що торф’яні грунти добре зберігають органіку», — уточнює Наталія.

У ЗВЕНИГОРОДСЬКОМУ МУЗЕЇ ВИСТАВИЛИ ПОНАД 300 ЕКСПОНАТІВ ХІ—XII СТОЛІТТЯ

Звісно, туристичний потенціал і перспектива славнозвісного Звенигорода — величезні, але важливіше, що науковці нарешті взялись за його впорядкування та обрамлення на серйозному рівні. Наталія Войцещук констатує: «На жаль, умови для творення культурних та історичних проектів не є сприятливими. Увага до культури у нас здебільшого — за залишковим принципом. Нам варто змінювати підхід — має бути пошук із баченням себе і усвідомленням, для чого це робимо. І розуміння, що або ти робиш якісний продукт і конкуруєш, або перестаєш існувати. Взагалі має бути фаховий науковий менеджмент.»