Коефіцієнт «ВНЩ*»

Час від часу різні авторитетні міжнародні організації та ЗМІ представляють рейтинги щасливих країн, спираючись на низку показників. Скажімо, у травні цього року Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) опублікувала щорічний рейтинг найщасливіших країн. Згідно з «Індексом кращого життя» (Better life index), на першому місці опинилася Австралія. На другому — Швеція, на третьому — Канада. Формуючи цей рейтинг, експерти спиралися на 11 критеріїв: рівень доходу жителів, можливість отримати освіту, житлові умови, стан особистої безпеки людей, охорони здоров’я, задоволеність життям, баланс між робочим і вільним часом тощо. Подібний рейтинг складав і американський журнал «Форбс».

Не менш цікавим виявився і минулорічний рейтинг найщасливіших країн світу за версією британського дослідчого інституту New Economics Foundation (NEF). Цей рейтинг експерти складають раз на кілька років на основі оцінки «індексу щастя» (Happy Planet Index). Тоді, 2012 року, Україна посіла у ньому 100-те місце. А трійка лідерів мала такий вигляд — Коста-Рика, В’єтнам і Колумбія. Для розрахунку індексу враховували не ВВП, а суб’єктивну задоволеність життям, очікувану тривалість життя та рівень енергоспоживання. Рейтинг продемонстрував, що рівень добробуту не обов’язково взаємозалежний від високого рівня споживання ресурсів. Цікаво, що цей рейтинг найчастіше очолюють саме країни з відносно невисоким рівнем добробуту.

А днями черговий рейтинг найщасливіших країн оприлюднила Організація Об’єднаних Націй. Найщасливішими виявилися Данія, Норвегія, Швейцарія, Нідерланди і Швеція. Україна посіла 87-ме місце — між Ганою і Латвією. До речі, наш рівень щастя майже не змінився з моменту першого дослідження 2005—2007 років.

Як показують подібні дослідження, рівень добробуту — це один з багатьох чинників, що змушують людей відчувати чи не відчувати себе щасливими. А тому дехто з експертів вважає, що вимірювати добробут країни та ефективність її економічної політики лише ринковими показниками вже не можна. Потрібно формувати нову філософію існування суспільства і, відповідно, нові орієнтири для його розвитку. І саме «індекс щастя» може в цьому допомогти.

До речі, як розповіла «Дню» Ірина Бекешкіна, соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, українські соціологи вже майже 20 років користуються подібним показником — «інтегральним індексом соціального самопочуття», ще з 1994 року. Його вимірюють на основі 20 скорочених або 40 повних показників. «Подібний індекс щастя принаймні в межах однієї країни може виміряти прогрес чи регрес і, більше того, може показати, за рахунок чого відчуття щастя падає або зростає. Якщо брати цей показник з самого початку, з 1994 року, то, звичайно, матеріальні показники в Україні поліпшуються, а з тим потрохи і рівень соціального самопочуття, хоч він і не досяг таких значень, коли б половина людей була задоволена, а половина — ні. У нас все ж таки більшість незадоволених. Ми, до речі, підійшли до такого показника — 50 на 50 — 2008 року, перед кризою. Тепер знову матеріальний чинник потрохи поліпшується, — пояснює соціолог. — Що ж до таких речей, як відчувати себе захищеним, бути впевненим у своєму майбутньому і майбутньому своїх дітей, то тут як було 70% незадоволених 20 років тому, так і сьогодні цього людям не вистачає. Цей чинник нематеріальний, але дуже важливий для характеристики суспільства».

Щодо численних досліджень найщасливіших країн, то тут Ірина Бекешкіна зазначає: все відносно. «У Європі справді рівень щастя залежить, але не єдино, від рівня матеріального забезпечення. Проте інші чинники теж впливають, наприклад, захищеність людини, здоров’я тощо. Перші місця у таких рейтингах часто посідають країни, де є сильна соціальна політика. Це, насамперед, скандинавські. Але в світі є дуже багато бідних країн, чиї мешканці, тим не менш, почуваються щасливими. У радянські часи щасливим себе можна було відчувати досить часто: дістав помаду — і щасливий. А зараз же від того щастя немає. Тоді ж від того, що в тебе немає машини, ніхто не почувався нещасним, тому що вони були в одиниць. Так само і в бідних країнах: якщо панує загальна бідність, то це не так вражає, коли бідність і багатство дуже поляризовані», — пояснює експерт.

Україна поки не належить до цих бідних, але щасливих країн. У наших громадян все ж таки на першому місці переважно стоїть рівень добробуту. «Ми питали, чи відчуваюсь себе українці європейцями. Щоб відчувати себе європейцями — нічого не треба, але у нас таких лише 35% людей. Коли ми запитали, що вам заважає відчувати себе європейцями, абсолютна більшість відповіла: матеріальний рівень життя. Тому що ми бідні, ми не відчуваємо себе європейцями», — розповіла пані Бекешкіна. Саме тому Україна поки не претендує на лідерство в подібних рейтингах «найщасливіших країн». Втім, ці «настрої щастя» суспільства важливі у формуванні, в тому числі, й економічної політики.

КОМЕНТАР

«ЩАСТЯ З АБСТРАКТНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ КАТЕГОРІЇ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ПРЕДМЕТНИЙ ДОРОГОВКАЗ ВИХОДУ ЛЮДСТВА З ГЛУХОГО КУТА СПОЖИВАЦТВА»

Руслан ГАРБАР, експерт-міжнародник:

— Філософське, здавалося б, питання про щастя стає сьогодні цілком конкретним питанням про перспективи розвитку людства. Не всі це ще усвідомлюють. Закінчується лінійний розвиток цивілізації. Протягом всієї історії люди збільшували виробництво, щоб задовольнити постійно зростаючі потреби. І ми стали споживати більше, ніж Земля встигає відтворювати. Все людство опинилося на межі виживання (ще не усвідомлюючи це на рівні пересічної людини). Такої проблеми, пов’язаної із самим існуванням людства, ніколи раніше не було. Людство стоїть перед необхідністю стрибка — переходу до іншої філософії існування, до нових критеріїв розвитку. Це наглядно показала світова економічна криза, яка розпочалася 2008 року. І саме вона висвітлила цю проблему.

Голова Федеральної резервної системи США Бен Бернанке, економіст, в серпні 2012 року на конференції в Кембриджі заявив, що ринкові показники вже не можуть повною мірою відображати ефективність економічної політики. В тих країнах, де наголос роблять на розвиток виробництва, люди не стають щасливішими. І як приклад він привів Королівство Бутан, де король 1972 року заявив: «Щастя народу важливіше процентів ВВП». І ввів поняття «Валове національне щастя», або «ВНЩ». У програмі розвитку країни є такий пункт, як вирощування квітів.

Міжнародний індекс щастя (Happy Planet Index) було запроваджено 2006 року. Це не випадково. Це межа тисячоліть. І це свідчить про розуміння необхідності революційних змін у наших поглядах на життя. Польський економіст і політик Гжегош Колодко для оцінки перспектив економіки запропонував інтегрований індекс успіху, де ВВП займає лише 40%, а все інше — це здоров’я, вільний час, якість життя. Про такі ж критерії йдеться в доповіді Комісії Стігліца-Сена-Фітуссі, створеній за ініціативою тодішнього президента Франції Ніколя Саркозі. В Китаї у звітах партійних і державних органів, навіть в п’ятирічних планах, все частіше вживають показник «індекс щастя». Поняття «рівень щастя» почали вживати і українські соціологи. І ці новації зрозумілі. Кінцевою метою більшості людей є не багатство. Вони хочуть бути щасливими і здоровими. Поняття «щастя» — індивідуальне, це певне самовідчуття людини в даний момент. Воно не вимірюється формулами. Але воно існує. Кожна людина скаже, чи щаслива вона чи ні. І це не залежить від рівня ВВП на душу населення.

Недавно ми відзначали 95 років від дня народження лауреата Нобелівської премії Нельсона Мандели. Він казав: «Для того щоб побудувати нашу націю, ми повинні стрибнути вище голови». Побудова нації — це і наша проблема. В чому може бути зміст нашого стрибка? Ми не доженемо країни G20 за рівнем багатства. Що б не говорили про літако-, ракето-, суднобудування, про наші мізки. Все це є. Ми не будемо «бідною європейською країною». Але все це не є фундаментом для стрибка. Необхідно вийти за межі традиційних ринкових, кількісних уявлень про прогрес, розвиток. Потрібна революція поглядів, високі амбіції. Таким стрибком може бути перехід до нової філософії існування держави — забезпечення умов для щастя людини. Головним його елементом є здоров’я. І як його кінцевий прояв — тривалість життя. Щастя неможливо втиснути в якісь параметри. Але тривалість життя — величина конкретна і зрозуміла кожній людині. Так само, як і параметри тих факторів, від яких воно залежить, — якість води, повітря, харчів. А також гармонія з Природою, бережливе ставлення до неї. Проголошення такої мети існування держави не потребує мільярдних інвестицій, руйнування того, що вже зроблено. Потрібно лише змістити акценти. Потрібна політична воля. Ламати треба буде лише опір бюрократії і корупції.

Щастя з абстрактно-філософської категорії перетворюється в предметний дороговказ виходу людства з глухого кута споживацтва, виходу на новий рівень розвитку. Якщо Україна вчасно зрозуміє необхідність переходу до нової цивілізації, знайде в собі сили зробити цивілізаційний стрибок — вона забезпечить своїм нащадкам Щастя бути громадянами великої країни.

* «Валове національне щастя»