Кого захищати?

«Закликаємо наукову, творчу інтелігенцію, громадські організації і всіх громадян України, яким не байдужа доля держави, до об’єднання зусиль з метою недопущення розколу країни». З такого звернення минулої п’ятниці розпочалося засідання Національної ради Конгресу української інтелігенції на тему «Суспільно-політична ситуація в Україні: роль і завдання національної інтелігенції». Основною причиною для мобілізації розрізненої української інтелігенції стали ухвали міських та обласних рад, згідно з якими російській мові надано статусу регіональної. На думку заступника міністра закордонних справ України Антона Бутейка, люди, які довели суспільство до революції, сьогодні, щоби зупинити рух демократії, концентрують свої зусилля на таких питаннях, як мова чи вступ України до НАТО та ЄС. Тому, за його словами, загроза українській мові не є випадковою. Учасники засідання шукали відповіді на запитання, чому знову порушується в Україні «мовне питання» та що слід робити в цій ситуації.

Іван ДРАЧ, голова Конгресу української інтелігенції, письменник:

— Повноцінно працюючої Верховної Ради у нас немає. Президент тільки звикає до ситуації, яка потрапила йому до рук, і намагається якось її контролювати, хоча й не знає, яким способом. Тому сьогодні ми маємо захищатися не тільки від диктатури, а й від демократії. Адже ця псевдодемократія доводить нас до того стану, коли для спротиву мусить мобілізуватися вся українська громадськість та інтелігенція. Зараз ми не можемо мовчати. Бо цю загальнополітичну глобальну акцію проти України повинні побачити й ті три сили, які «крутяться» у ВР і ніяк не можуть знайти порозуміння. Її повинен побачити і Президент. У його голосі, рухах, діяннях мусить з’явитися твердість. Бо зараз ми дійшли до такого становища, коли всі наші здобутки, які далися великим трудом, будуть розкидані, розметені, і все знову потрібно буде починати спочатку.

Ярослав ЯЦЬКІВ, президент Міжнародної асоціації україністів:

— Можливо, наша проблема полягає в тому, що дуже часто ми забуваємо про системну роботу і працюємо епізодично. Ми всі повинні допомогти Президенту робити виважені кроки. Україна, як ніяка держава у світі, поважає мови інших держав. В Україні є школи польські, російські, угорські, румунські тощо. І, не відкидаючи права на розвиток мов нацменшин, ми повинні робити все заради укріплення української мови в усіх державних сферах.

Борис ОЛІЙНИК, голова Українського фонду культури, поет:

— Мовна проблема — це виклик і спроба поворушити наші державні структури, щоб з’ясувати, чи є в нас держава, чи немає. Тому якщо ми поступимося, настане другий період — федералізація, яка вже давно виношується в планах окремих людей. Але хотілося б звернути увагу і на те, що переважна більшість громади, скажімо, Європи не знає в деталях, що у нас відбувається. Ми почали захищати російську мову, коли здобули незалежність. Тому у документах та свідоцтвах треба давати витяжку, що до прийняття незалежності, наприклад, російськомовної та україномовної літератури було відповідно 60 та 40 відсотків. І цей принцип не порушувався. Тепер варто подивитися на книжні розкладки сьогодні. Якщо там знайдеться хоча б десять відсотків українських книжок, то це — велике щастя. І тоді звернутися до громади з запитанням: кого треба захищати? Захищати треба українську книжку. І треба пояснювати чому. Ми ж нікого не затискуємо. Навпаки — російська мова у нас панує. Ми повинні знати, що у нас є уряд, Верховна Рада, Президент, голосу яких ми поки що не чуємо. І на своїй землі вони мусять виконувати свою Конституцію. Тому починати слід зі створення комітету із захисту власної мови, який є в кожній цивілізованій державі.

Юрій ІЛЛЄНКО, кінорежисер:

— Такої навали обіцянок, які прозвучали на Майдані, Україна не знала за всю свою історію. Вони — не виконані. Українська ідея не пройшла у владу. Вибори 26 березня були дуже схожими на гру в рулетку. І програли всі: помаранчеві, синьо-білі, зрештою, й усі інші партії, але більш за все програв український народ. Він програв усе. Тому, виходячи з цього, я розцінюю всі події, які відбуваються сьогодні в Україні, не як випадкові чи ті, які з’явилися без будь-якої детермінації. Так званий парад суверенітетів має глибоке коріння. Це, як на мене, не що інше, як оголошення війни, яка націлена на Україну. А ще мені так і кортить сказати — так звана українська інтелігенція, бо вона, як і вся Україна, трагічно поділена за своїми ідеологічними, культурними, економічними хуторами. І пропозиція дуже проста: треба зрозуміти, що виду в інтелігенції немає, виходу на ЗМІ теж немає. А що ми реально можемо зробити поза інформаційним простором, звертаючись один до одного тими способами, якими велася діяльність всіх партизанських загонів — з уст в уста, від серця до серця, від оселі до оселі? Я — не демократ. Я — українець. І мені набридло, що все моє життя мене б’ють...

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України:

— Ми сьогодні повинні визнати, що Україна за свої вже майже 15 років не проводила послідовної мовної політики. Тому, вважаю, по-перше, треба провести розширене засідання Ради з питань національної безпеки і оборони України, де серйозно розглянути мовне питання як складову національної безпеки країни. По-друге, поставити перед Президентом та урядом питання про створення спеціального державного органу — міністерства з питань мовної та інформаційної політики або хоча б державного комітету, щоби всім було зрозуміло, хто в Україні відповідає за мовну та інформаційну політику. По-третє, — обов’язково відновити роботу Національної комісії з питань правопису і завершити роботу над редакцією українського правопису. Ніякої ініціативи з цього приводу ніхто не проявляє. І, по-четверте, — звернутися до Верховної Ради з 92 статтею Конституції України, де чітко написано: виключно законами України визначається порядок застосування мов. Отже, обласні або міські ради втрутилися у те правове поле, в яке вони не мають права втручатися. І Верховна Рада повинна на це зреагувати.

ДО РЕЧІ

Хвиля «параду мовних суверенітетів» в східних і південних областях України логічно викликала реакцію обурення в переважно україномовних центральних регіонах. Під гаслами «Без мови немає держави», «Росіє! Не підбурюй сепаратизм в Україні» кілька десятків активістів обласного товариства «Просвіта» і обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» провели наприкінці минулого тижня у Житомирі пікетування будинку облдержадміністрації і облради. Як заявив «Дню» лідер місцевої «Просвіти» Святослав Васильчук, таким чином пікетувальники висловлювали протест проти недавніх рішень місцевих рад деяких регіонів про надання російській мові статусу регіональної. Акція тривала близько 5 годин — її учасники роз’яснювали житомирянам (свою зацікавленість виявили близько 1000 чоловік), що мовне питання в Україні має характер не філологічний, а політичний, що вирішувати його можуть тільки депутати Верховної Ради шляхом змін до Конституції та ухвалення відповідних законів. Не згоду з тим, що в нашій країні повинна бути тільки одна державна мова — українська — під час цієї акції у Житомирі висловило тільки кілька чоловік. Ініціатори пікетування передали представникам облради пропозицію скликати найближчим часом сесію, на якій засудити мовний сепаратизм ряду східних і південних регіонів і надіслати їм звернення про необхідність відміни рішень, які збурили державу. Представникам облдержадміністрації було передано звернення до Президента України Віктора Ющенка щодо вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення конституційного статусу української мови як єдиної державної, повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День».