Коктейль «Шкільний»

У моїй школі якось пішли на експеримент, створивши клас із поглибленим вивченням української мови та літератури. Зараз цим нікого не здивуєш, але наприкінці 1990-х років це було новацією. Отже, ми перейшли на шестиденний навчальний тиждень, субота була присвячена винятково урокам із мови та літератури, учитель вишукувала художні твори за межами програми, замовляла ексклюзивні підручники з української граматики. Для нашого класу був би цілком доречний інтегрований курс «Природничі науки», який Міністерство освіти і науки планує впровадити з 2018 — 2019 навчального року, поки як пілотний проект на вибір шкіл.

Суть проста — об’єднати в 10 — 11 класах хімію, біологію, фізику, географію, астрономію та екологію в один навчальний курс. Так можна розвантажити учнів, які обрали гуманітарний профіль навчання. Зараз МОН пропонує освітянам долучитися до публічного обговорення курсу «Природничі науки» на платформі EdEra. На розсуд винесли чотири проекти, обговорення триває до 4 серпня. Усі представлені навчальні курси мають допомогти учням застосовувати знання з природничих дисциплін на практиці, оцінити роль цих наук у розвитку цивілізації та проектувати на цій основі своє сьогодення і майбутнє.

«НАЧИНКА» ВІД ЕКСПЕРТІВ

Як пояснила радниця міністра освіти та науки, заступниця голови громадського об’єднання «Батьківський контроль» Іванна КОБЕРНИК на своїй сторінці у Facebook, хімія, фізика та інші науки аж ніяк не зникнуть у старших класах, як побоюються деякі освітні експерти. За її словами, це міф. Вивчення природничих наук отримає нову обгортку, а якою буде «начинка» — вирішать на публічному обговоренні.

«Природничі науки — це абсолютно новий курс, запровадження якого передбачено чинним Державним стандартом базової та повної середньої освіти. Чинний стандарт, за яким діти вчаться з 2012 року, передбачає, що базові знання з усіх шкільних предметів діти здобувають до 9 класу, а в 10—11 класах отримують право обирати профілізацію і поглиблено вивчати предмети, які їм будуть потрібні в подальшому професійному житті, — пояснює Іванна Коберник. — Ніде в розвинутих країнах немає 23 обов’язкових предметів у старших класах, як в Україні сьогодні. Це ненормально і нечесно стосовно до дітей. Тому типові навчальні плани для 10—11 класів передбачають зменшення кількості обов’язкових предметів (інваріантна складова) і збільшення кількості варіативних (які обираються школою та учнями). Тих, хто на цьому будує конспірологічні теорії про те, що «школи перестануть вчити щось там», ласкаво просимо в Північну Корею, де ніхто нічого не вибирає».

МІКС «СОВКА» ТА DISCOVERY

Також Іванна Коберник зауважила, що новий курс не стане проблемою для вчителів. Зокрема, за словами активістки, «сучасних та прогресивних, які не закостеніли у ХХ столітті й підвищують свою кваліфікацію з відкритих джерел». Тут пригадалась опублікована нещодавно розмова між учителем та блогером сайта Osvita.ua, де на запитання, чого очікує педагог від реформи, була лише одна відповідь — підвищення зарплати. Якщо не буде бажання вчителя змінюватись, працювати і розвиватись — усі новації від міністерства марні. Тож відомство має всіма способами стимулювати вчителя до роботи.

На думку Юрія КОСТЮЧЕНКА, автора «Дня» та провідного наукового співробітника Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України, частина вчителів не зможе викладати новий курс без конкретних вказівок і методичок від Міносвіти. «Усі чотири проекти орієнтовані на суспільство, на поширення знань, на формування відповідної наукової картини світу, на формування позитивістського світогляду. Тобто тут все правильно. Але наші вчителі не зможуть цю програму адекватно викласти, — коментує Юрій Костюченко. — Ці програми повинні бути більш методично коректні, мати більше обґрунтованих прикладів. У цих програмах автори намагалися використати досвід радянських часів. Але цей досвід часто не спрацьовує. Не можна брати за основу стару програму й оновити її за допомогою шматків із різних підходів, якщо ці підходи ґрунтуються на якихось науково-популярних програмах, наприклад із каналу Discovery, де використовується навіть паранаукова інформація».

РУКОТВОРНИЙ УСПІХ

За словами Юрія Костюченка, якщо новий курс запрацює як слід, у школярів буде хороша база для сприйняття наукового світу, це допоможе їм критично ставитися до будь-якої інформації, а також учні будуть відкритими до знань і після закінчення школи чи вишу. «Загалом пропозиція Міносвіти об’єднати шість природничих дисциплін в одному курсі — це рух у правильному напрямку, але ще є над чим працювати, — продовжує вчений. — Такий досвід існує в багатьох країнах, у цьому немає нічого дивного та нового. Інша річ, що це абсолютно нова програма, яка готується ще й на тлі реформування системи освіти».

Чи приживеться новий досвід викладання — прогнозувати важко. Приміром, у США 2000 року Національна комісія з викладання математики та природничих наук у ХХІ столітті оприлюднила доповідь про те, які результати має країна після переходу на інтегроване вивчення природничих наук і математики. У ній ішлося, що треть учнів має низький рівень знань із цих предметів, що викладання дисциплін не відповідає потребам американського суспільства, а діти не зможуть інтегруватися в нинішній світ. У багатьох класах заняття проводять некваліфіковані учителі, а єдиний спосіб зацікавити дітей у вивченні математики та природничих наук — це лише вчитель, котрий є ентузіастом своєї справи, але водночас «занурений» у вивчення своєї дисципліни. Американські вчені у цій же доповіді прописали дорожню карту, як вийти з цієї кризової ситуації. Серед пропозицій — і створення додаткових центрів перепідготовки вчителів, і залучення бізнесу для створення конкуренції між педагогами.

Тому не дивно, що частина наших науковців не радить орієнтуватися на закордонний досвід. Він справді різний, і комусь це вдається одразу, бо є підготовлені вчителі, а хтось, щоб досягнути успішних результатів, робить роботу над помилками. Україна повинна знайти свій шлях.