Колишній фронтовик добив колишню «Київську Русь»,
Мінський районний суд Києва, де знаходиться відповідач, виконав рішення Автозаводського райсуду Кременчука Полтавської області й переказав на особистий рахунок В. Лученка в Цюрупинському відділенні ощадбанку України 1413 гривень одну копійку!
Широко й високопрофесіонально рекламована «Київська Русь» покликала під свої фінансові знамена силу-силенну вкладників. Серед них у 1994-му опинився і наш герой. Людина не великого достатку, Василь Григорович на приватизаційні сертифікати придбав у означеної компанії 430 акцій загальною вартістю 5,5 мільйона карбованців (на тодішні старі гроші): «Дивись, дивіденди допоможуть вижити в скрутний час». Два Нових роки відсвяткував пенсіонер. Звісно, не за дивіденди. А від «Київської Русі» — ані шеляга. Наче татарва її захопила...
І тоді вкладник зрозумів, що не договір дорожчий за гроші, а швидше — навпаки. І почав вибивати кревні. У лютому 96-го він звернувся з позовом до Автозаводського суду Кременчука — міста, де тоді осідала «Київська Русь». «Судова тяганина тривала більше року, — розповідає В. Лученко. — Довелося звертатися в Мінюст України, щоб покласти неподобству край, до Голови Верховної Ради України, до самого Президента — гаранта нашої Конституції...».
Суд, зрештою, призначили на 28 травня 1997 року. І що ж, правда восторжествувала? Якби ж то! У позові інваліду війни відмовили. І пішов обдурений вкладник новими коридорами Феміди. Рішення райсуду він оскаржив у президію Полтавського обласного суду. І воно було скасоване. Все повернулося на круги своя: 9 січня 1998 року рішенням того ж таки автозаводського суду (у новому складі на цей раз), позов, зрештою, був задоволений. Ухвалено: за період з травня 1994-го року по січень 1996 виплатити позивачеві 1413 гривень одну копійку.
Проте акціонер чомусь не дуже радів такій ухвалі. Наче передчував, що правонаступник «Київської Русі» почне оскаржувати рішення в Полтавському обласному суді. Оскаржив! Та... Є ще, виявляється, правда в суверенній Україні, і не всяка гілка влади гойдається інтуїтивно...
Колегія Полтавського облсуду скасувала подане відповідачем рішення, та й за мотивами новими: суд не врахував вимоги позивача в частині щодо стягнення дивідендів! Справу повернуто на повторний розгляд і виконання ухвалили вищестоящого суду. Словом, навіч хронологія боротьби простого громадянина України тривалістю понад два роки і обсягом 118 сторінок судової справи.
«Можливо мій гіркий досвід стане наочним уроком для тих, хто одержав приватизаційні сертифікати і досі не виплатив їх власникам жодної копійки, — каже В. Лученко. — І в нагоді самим власникам акцій, яким раджу звертатися до мене: чим зможу, як юрист, допоможу...». Накликав на свою голову ветеран війни неспокій. Тепер він йому тільки сниться: він один, а обдурених — на сто Цюрупинськів вистачить!
Херсонська область
