Кому потрібен Сінний ринок?
По-перше, тим бадьорим бабусям, котрі, щоб якось вижити, продають тут все, що колись було їхнім життям, потім стало їхньою пам'яттю, а сьогодні може стати хлібиною або шматком лікарської ковбаси. Із другого боку цих старезних барикад, які збудовано зі старого ганчір'я, зношеного взуття, зламаних іграшок, - покупці, яким також потрібен Сінний ринок.
Одним він потрібен, щоб мати "навар" з бабусиних речей, які одного разу перетворилися на антикваріат без відома їхніх господарів.
Іншим просто треба купити щось дешевше. У них - суто функціональний підхід до речей, бо немає грошей, щоб думати про естетику.
А є люди, яким Сінний не просто потрібен, - вони жити без нього не можуть. Зазвичай у цих людей стаж ходіння по Сінному - приблизно 10 років. І для них - це не місце придбання потрібних і дешевих речей. Сінний для них - це особливий стан. Вони не ходять сюди з чітко поставленою метою. Вони йдуть сюди тому, що прийшла субота або неділя, тому, що хороша погода або тому, що вони не в гуморі, коли не хочеться нікого бачити, ні з ким розмовляти. Хочеться лише неквапливо гуляти безкінечними колами Сінного раю, низько опустивши голову, очами обмацуючи дрантя, відзначаючи в ньому або колір, або фактуру тієї речі, яка чекає лише на вас і яка стане найкращою нагородою за ваше терпіння й ревність.
Є люди, які купують собі речі у крамницях або на Володимирському, виглядають загалом однаково, а відвідувачі Сінного - не схожі один на одного. Тому що кожний знаходить тут тільки своє, вірніше чуже, але зрозуміле лише йому одному.
Важкі тупоносі сандалії, широка, м'яка приємно вицвіла спідниця, проста, дуже рухлива блузка, туго пов'язана на голові косинка, немолоде затишне????? обличчя, із захопленим поглядом великих із подовженим розрізом очей. Це малярка Алла Комлєва. "Дивись, що я тільки-но купила!" - зривається в неї замість привітання, і вона тут же вивалює на тебе купу тасьми, мережив, перламутрових гудзиків, шматочків старовинних тканин. Все це - деталі її майбутніх дивовижних колажів, які вона починає створювати тут, на Сінному. А може, це - сировина для філігранних аксесуарів, які Алла робить для Будинку моделей "Коллексіон Париж". Сінний - це її натхнення. Чорні кондові черевики з високим шнуруванням, незмінний шкіряний комбінезон, борода з сивиною, вицвілий кашкет. Це маляр Слава Михєєв. Він не тільки ходить на Сінний. Він кожного дня дивиться на нього з вікна власної квартири, крізь вітражі різнобарвних скелець старовинних пляшок і пляшечок. З кожною річчю, купленою ним на Сінному, він приносить у свій дім іще крапельку тепла, іще пригорщу любові. І це відчуває кожний, хто хоча б раз побував у домі Слави Михєєва - відданого прихильника Сінного ринку.
Завсідник Сінного, відомий київський маляр Ілля Чичкан, каже: "Я та мої друзі не уявляємо нашого життя без Сінного".
Сінний - частина нашого життя, наш стиль і натхнення. Навіть побувавши в багатьох країнах, я не знайшов іншого такого місця, де люди й речі можуть бути такими несподіваними".
Справді, на цьому ринку можна зустріти багатьох цікавих людей, які ходять сюди, аби знайти щось своє, унікальне, неповторне.
Український модельєр Тетяна Соболєва знаходить в асортименті старих фасонів свіжі ідеї для своїх колекцій.
Іноземці, які останнім часом часто навідуються сюди, знаходять на Сінному нашу історію в безглуздих зразках радянської доби. І якщо у вас є час, є терпіння, фантазія і трохи грошей, якщо ви хочете зробити себе й своє життя цікавішим, то, напевно, вам теж потрібний Сінний.
