КОРОТКО

Кореспонденти "Дня" писали неодноразово стосовно необхідності охорони медичних закладів, котрі спеціалізуються на лікуванні душевнохворих і засуджених. Про те, що ситуація не змінилася на краще, свідчить трагедія, яка сталася днями на Житомирщині.

Закривавлену, з перерізаним горлом знайшли нещодавно у власному будинку в селищі Довбиш Баранівського району 46-річну санітарку місцевого інтернату для інвалідів Валентину Назаревич.

Як розповів "Дню" Микола Павлюк, перший заступник начальника Баранівського райвідділу міліції, який очолював розшук, убивцю затримали ввечері того ж дня, коли було знайдено тіло загиблої. Ним виявився 44-річний підопічний інтернату, інвалід другої групи Анатолій Р., який свого часу лікувався від олігофренії. Останній відразу у всьому зізнався оперативникам. Згідно з його словами, він зробив це... через ревнощі, оскільки був небайдужий до Валентини і в той же час бачив, як останніми днями приїжджали до неї залицяльники і пропонували руку і серце (жінка була розлученою).

Проникнувши напередодні до її хати через вікно, ревнивець оглушив жінку скляною пляшкою, а потім пустив у хід ніж. І повернувся до інтернату, де, за свідченнями інших інвалідів, спокійно помив руки і ліг спати. Нині вбивця перебуває під вартою. Незабаром його мають відправити до психіатричної лікарні для обстеження щодо здатності усвідомлювати свої вчинки.

Утім, баранівським міліціонерам і працівникам інтернату залишиться інший клопіт: у цьому закладі серед 360 підопічних під "охороною" двох санітарок (щоправда, відокремлено і за гратами) утримуються 18 інвалідів, засуджених раніше на різні строки позбавлення волі. У тому числі і небезпечні рецидивісти. Анатолій Р. до їхнього числа не належав...

Житомирська область

Щоб воду добували з кранів, а електроенергію - з розеток Михайло БІДЕНКО, "День"

Кілька розпоряджень Харківської облдержадміністрації, що їх було ухвалено останніми днями, зачіпають інтереси всіх жителів області. В них йдеться про вдосконалення процесу оплати комунальних послуг та електроенергії.

Сьогодні харків'яни, як і жителі багатьох міст України, перш ніж внести квартплату заповнюють 5-6 квитанцій. Це не тільки потребує певного часу, а й призводить до сум'яття в самому процесі оплати. Наприклад, за 11 місяців населення сплатило 51 відсоток вартості спожитої ним електроенергії, 31 відсоток вартості тепла та гарячої води, 42,7 відсотка холодної води. А от квартплати внесено на 72,1 відсотка. У той же час вартість електроенергії у вартості води й тепла становить левову частку. Тому організації-постачальники за однакової старанності мають різні можливості розраховуватися з енергетиками.

Тому обласна держадміністрація вирішила створити єдиний розрахунковий центр для оплати комунальних послуг та електроенергії. Для цього на конкурсній основі буде вибрано комерційний банк, який виконуватиме всі розрахунки з підприємствами-постачальниками. Центр з'єднають з усіма пунктами прийому платежів комп'ютерною мережею. Цими пунктами залишаться, очевидно, відділення Ощадбанку та Харківпошти. Іншої такої розгалуженої системи прийому грошей від населення просто немає. Але тепер в кожному відділенні має бути комп'ютер.

Для платника робота єдиного розрахункового центра буде невидимою, а от сам порядок оплати зміниться. Програмісти центра створять єдину розрахункову електронну квитанцію. В ощадкасі платник зможе не лише внести свою плату, а й дізнатися, скільки і за що він заборгував, який розмір його субсидії, навіть те, чи має він право на субсидію. Подібна мережа вже два роки діє в "Харківтелекомі". Але в афері комунальних платежів такий центр буде створено вперше в Україні.

Єдиний розрахунковий центр має розпочати роботу з лютого наступного року. Але повністю впровадження системи в області буде завершено з впровадженням комп'ютерів у кожну віддалену ощадкасу.

Не даремно кажуть, що нове - це добре забуте старе. А втім, жителі України і не забули ще, як заповнювали лише одну квитанцію щодо квартирної плати, де враховувалися всі витрати. 1995 року було ухвалено розпорядження про відокремлення оплат за комунальні послуги та електроенергію. Річ у тім, що гроші, внесені населенням, до виробників доходили далеко не відразу, вони надовго осідали в житлових управліннях. Окрема плата не тільки прискорювала обіг коштів, а й ставила обличчям до обличчя виробника і споживача послуг. Для цього, до речі, в таких організаціях було створено дорогі комп'ютерні розрахункові центри.

Заступник голови Харківської обласної адміністрації Олександр Олійник??????????, який очолює цю діяльність, сказав, що створюваний єдиний розрахунковий центр, як організація суто комерційна, не зможе затримувати гроші для відомчих потреб. Зате переміщення коштів стане прозорим для обладміністрації, ними можна буде маневрувати, сплачуючи за енергоресурси. Жодної бюджетної копійки на це витрачено не буде, крім того, центр не має права збільшувати тарифи для покриття власних витрат. Це спеціально наголошено в розпорядженнях голови облдержадміністрації Олега Дьоміна.

Ці акти губернатора - найяскравіше свідчення того, що влада області намагається впровадити в ринкові механізми елементи адміністративного впливу. Адже єдиний розрахунковий центр - це зручний важіль для управління енергетикою єдиною адміністративною рукою. Для середнього американця дивно було б чути, що губернатор його штату розбирається з проблемами його власних розрахунків з водогінною компанією. Але річ у тому, що ринкових механізмів у нас ще немає, та, до того ж, ми - не американці. Борги споживачів за воду, електрику зростають з року в рік (інакше кажучи, їх споживають "на шару"), до того ж 18-20 відсотків виробленої електроенергії просто розкрадається.

Звісно, споживач не повинен знати, як добувають енергію й чому тепліють радіатори в його квартирі. Він не зобов'язаний навіть знати закон Ома. У нього своїх проблем досить. Однак, щоб добувати воду безпосередньо з крана, а електрику - з розетки, він зобов'язаний своєчасно платити. Оскільки цей причинно-наслідковий зв'язок порушується, влада бере на себе загалом не властиві для неї функції. Наш менталітет обумовлює необхідність революції, принаймні в науці і практиці. Тому що для харківського енергетика більше значення має не закон Ома, а розпорядження Дьоміна.

Пива не варимо, а ось горілку... Херсон так і залишається чи не єдиним в Україні містом, де кілька десятиліть не варять власного пива, "імпортуючи" цей популярний народний напій з інших областей держави й з поза її меж. Зате міцніші напої увагою не обійшли. Щойно, повідомляє кореспондент "Дня" Василь ПІДДУБНЯК, Херсонський винзавод поставив на потік фірмову горілку "Херсонську". Чим же вона відрізняється від інших українських горілок? Експрес інтерв`ю, проведене в одній із горілчаних крамниць, показало, що "Херсонська" може звалити з ніг навіть Діда Мороза з тривалим партійним стажем. В її склад входить натуральний бджолиний мед, а спирт-ретифікат, розведений пом`якшувальною водою. Чого-чого, а води в Херсоні поки що вистачає. Чого не скажеш про виноградні напої: все більше винзаводів краю через брак сировини, неувагу до вирощування традиційної для півдня культури перепрофільовуються на "горілчані градуси". І тут кожен завод увічнює славу свого міста чи села розтиражованою пляшкою з його назвою на етикетках. Гуртом легше... лікувати У той час, як більшість лікувальних закладів Черкаської області бідують у зв`язку з хронічною заборгованістю по зарплаті, медики Золотоніської районної лікарні не тільки отримали майже все зароблене, а й змогли погасити частину боргу перед тепломережею та місцевою аптекою. Секрет простий - лікарі поставили перед владними структурами досить жорстку вимогу: або місто бере участь у фінансуванні лікарні нарівні з районом, або ж городянам доведеться лікуватися де-інде. Отож, було ухвалено постанову, згідно з якою Золотоніська районна лікарня фінансуватиметься тепер із двох бюджетів: районного та міського. (за повідомленнями кореспондента "Дня" Євгена БРУСЛИНОВСЬКОГО )