Коротко / Суспільство

На Говерлі відбувся перший буккросинг

У Карпатах українські літератори провели безпрецедентну книжкову акцію — перший офіційний буккросинг на Говерлі. Задля популяризації читання навіть у таких злегка естремальних умовах та, на перший погляд, непристосованому для комфортного проведення часу за книгою місці учасники акції протягом п’яти днів піднімалися на найвищу гору України. Організували книжкову вилазку Літературний клуб «Маруся», члени редакції порталу «Афіша-Бровари» та Інститут філософії НПУ ім. Драгоманова. За словами організаторів акції, проект «Живий буккросинг» — не звичайний анонімно-пасивний обмін книжками, а інтерактивний: книжку, яку ви «відпускаєте» в люди, потрібно спочатку представити в оригінальний спосіб так, щоб її захотіли прочитати інші. На Говерлі зустрілися сучасні українські автори і класики, серйозні закордонні автори і представники beat generation (розбитого покоління) та «брудного реалізму», що найкраще показує різноплановість вподобань сучасного читача. У наплічниках мандрували «Заповіт» Тараса Шевченка, «НепрОсті» та «З цього можна зробити декілька оповідань» Тараса Прохаська, «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» Баха, «Поштамт» Чарльза Буковскі, «Смішні любові» Мілана Кундери, «Як я обслуговував англійського короля» Грабала, «Хресний батько» Маріо П’юзо та «Порри Гаттер и КаменныйФилософ» Жвалевського і Митька. Учасники акції читали свої книги та обговорювали прочитане. Поціновувачі літератури прагнуть, щоб книга вийшла з зачарованого кола дім-маршрутка-робота-кафе. А поки українці освоюють гірську місцевість, на пляжах італійського Чіленто стартувала ініціатива Пляжні бібліотеки-2012, запропонована організацією захисту навколишнього середовища міста Кастеллабате, повідомляє Анна СВЕНТАХ, Літня школа журналістики «Дня».

Петрівський ярмарок у Чернівцях запам’ятався... тортом-гербом

Якщо попередніми роками засмічували один центральний парк, то тепер — усе місто. Так оцінили чернівчани ідею повернути Петрівський ярмарок на його історичне місце — у центр міста. Повернути, бо з часу виникнення ярмарку 226 років, тому і весь дорадянський період він вирував на найбільших міських площах. Відродили традицію проведення Петрівського ярмарку наприкінці 1990-х, розмістивши скромне на той час торжище у Центральному парку міста. Із зростанням його популярності (ярмаркувати до Чернівців тепер приїздять не лише з різних регіонів України, а й з-за кордону), у парку ставало дедалі тісніше. Свій голос на захист пам’ятки садово-паркового мистецтва початку XIX століття підняли й екологи. Не один рік ярмарок обіцяли перенести деінде, та до діла взялися лише цього року. Петрівський ярмарок розмістили на площах і вулицях центру міста, а для підприємців-учасників пошили 500 наметів одного кольору з гербом Чернівців. Якщо підприємці ремствували на малий розмір наметів (відтак, щоб розмістити весь свій крам декому доводилося орендувати їх по декілька, що, відповідно, збільшувало оплату за участь в ярмарку), то чернівчани — на відсутність цікавих святкових заходів і дублювання цьогорічним ярмарком Дня міста, який теж охоплює весь центр Чернівців. Єдиною «родзинкою» ярмарку став торт, виготовлений у формі герба міста. З розміром 2,51 x 2,52 м він став найбільшим таким тортом в Україні, одержавши відповідний диплом української Книги рекордів. Після фіксації рекорду його роздали чернівчанам, підсолодивши таким чином розчарування від Петрівського ярмарку-2012. Зате білки у Центральному парку були ним дуже задоволені. Цього року їм не довелося тікати світ за очі від ярмаркового гармидеру. Чернівчани, які не спокусилися ширвжитком made in China, котрим здебільшого торгували на вулицях і площах, на радість своїй малечі годували ручних звіряток горішками, повідомляє Анна ГАРГАЛЯ, Чернівці.

На Закарпатті почалися «жнива» яфини

Цілюща ягода для місцевих жителів не тільки корисна смакота, а й хороший прибуток. Збором яфини, а саме так на Закарпатті називають чорницю, місцеві займаються століттями. Люди давно помітили цілющу силу цієї ягідки. Зараз усе більше чорниці вивозять за межі області та країни, її використовують не тільки для приготування різноманітних соусів та солодких страв, а й для виробництва ліків. Місцеві мешканці по яфину ходять цілими сім’ями. Для збору використовують саморобні «чесалки». Ними прочісують кущі, зриваючи таким чином ягідки. Зараз більшість таких пристроїв зроблено з металу, однак у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту збереглися ще й дерев’яні експонати. До слова, щоб зібрати кілограм ягоди, місцевому жителю вистачає години. Оптові покупці дають за кілограм у середньому 12 гривень, тому багато місцевих самотужки возять чорниці на продаж у міста, де за літрову банку просять орієнтовно 18 гривень. Зазвичай яфина чорного кольору, однак дуже рідко можна натрапити на кущі-льбіноси білого кольору, повідомляє Вікторія САБО, Ужгород.