Кожний усвідомив себе особистістю
Нові історичні умови, у яких опинилося наше суспільство — це та сметана у глечику, куди потрапили дві жабки. Одна, зневірена у своїх силах і можливостях врятуватися, склала лапки і пішла на дно. Це — доля великого загалу в Україні, в т.ч. моєї родини. Друга жабка била чимдуж лапками по сметані, збила її в масло і, маючи тверду опору, вискочила з глечика. Це — доля України за 9 років борсання в каламуті суспільно-політичного життя, яка лише зараз, здається, почала ставати на ноги. Причому завдяки наполегливості другої частини української спільноти, яка «збивала масло».
Перше, що я б відзначила серед набутків — широкий вибір усього, що витворила цивілізація. Від ковбас, за якими тужать комуністи, усяких побутових дрібниць (здригаюся, згадуючи «видачу» на талони пачки «Лотосу» та шматка мила), меблів (нічні чергування та чорнильні номери на долонях за купу дров — якась «компартійна шизофренія») та іншого товару (жаданого і не баченого) — до можливості бути вільним симпатизантом тієї чи іншої ідеології, партії, релігії тощо. Зараз я можу читати різноорієнтовану пресу, книги, можу вільно висловлювати свої думки і бути почутою (спасибі «Дню», який їх друкує, через що знаходяться однодумці в різних куточках України).
Словом — свобода. А те, що колишній дефіцит товарів трансформувався у дефіцит грошей, — пусте. Особисто я не переймаюся тим, що з відносно забезпеченої моя сім’я за дев’ять років незалежності України поступово скотилася до злидарювання. Зате радує око розмаїття, різнобарв’я раніше «еротичних» (голих) прилавків. Нехай так буде й надалі, діти й онуки житимуть більш влаштовано, в добробуті, який самі створять на нових засадах.
Такі ж позитивні зміни сталися і в інституціях влади. Відлетів у вирій всенародний «одобрямс». Зараз ледь не в кожному дворі багатоповерхівок точаться не гірші за парламентські політичні дебати. А от кого потім люди обирають... Втім, вважаю, прийде осмислення свого вибору, і чорні «піари» не завадять.
Думаю, зародження національної свідомості міцнітиме (національна ідея не «не спрацювала», її просто забалакали). Вже зараз помітно по публікаціях і радіопередачах грунтовне освітлення історії, культури, мовних проблем.
Знову ж таки підкреслюю, що головне надбання суспільства — вільне слово, вільна думка, вільна трибуна ЗМІ. За роки незалежності України народ, на мій погляд, став поступово позбавлятися інкубаторського лушпиння із нав’язаних йому стереотипів і міфів радянських часів. У кожному проклюнувся дух індивіда, кожний усвідомив себе особистістю. І дай, Боже, міцного поступу кожного на ниві процвітання України.
