Крах багатоповерхової афери

Колоритний київський Поділ кілька років тому «збагатів» на будинок, котрий кияни називають не інакше, як «дім-монстр». Хоча офіційна назва офісно-житлового центру на вулиці Нижній Вал, 27-29 доволі приваблива — «Поділ Престиж». Образлива назва виникла через висоту об’єкта. Зараз будинок має тринадцять поверхів, і на тлі малоповерхівок Подолу виглядає незграбно. Біля об’єкта довго висів інформаційний щит з інформацією, що забудовник ТОВ «Пателі Лізинг» зводить тут будинок на п’ять повних поверхи і три мансардних. Сумарно виходить вісім — аж ніяк не тринадцять. До того ж це історичний центр Києва, де дозволена висота нових об’єктів складає лише 27 метрів. У «Пателі Лізинг» вийшло... 55 метрів. Таке істотне відхилення від норми обурило киян. Вони вимагають від забудовника демонтувати верхні п’ять поверхів, котрі з’явились усупереч проекту будівництва, узгодженому депутатами Київської міської ради у 2007—2008 роках.

«СХЕМА НЕ ПРОЙШЛА»

Два роки тому київська громада святкувала маленьку перемогу в боротьбі з «будинком-монстром» на Подолі: Господарський суд міста Києва заборонив вводити об’єкт в експлуатацію. Тоді ж Київрада відмовилася продовжувати з ТОВ «Пателі Лізинг» договір про оренду земельної ділянки, де зведено об’єкт. Крім того, депутати Київради заговорили про необхідність знесення верхніх поверхів. Та з того часу мало що змінилося. Натомість забудовник вдався до нової схеми, як все-таки лишити свій «Поділ Престиж» у незмінному вигляді.

«Наразі в судах триває слухання справи щодо демонтажу верхніх поверхів будинку. Та у процесі суду забудовник зрозумів загальні настрої, куди все йде. І він намовив інвесторів, щоб вони почали подавати позови до суду нібито проти забудовника — щодо визнання майнових прав на недобудовані об’єкти. Забудовник погоджувався з такими позовами, і в майбутньому це могло дозволити цим особам вимагати, щоб поверхи не зносили, бо в них є майнові права на ці приміщення, — розповідає Ольга Балицька, депутат Київради та активістка. — Про цю схему ми дізналися завдяки мешканцям району: вони зателефонували і розповіли про наявність таких справ у суді. Таких позовів подали багато, один із них ці інвестори вже виграли. Коли ми про нього дізналися, повідомили Київській міській раді, котра відіграла головну роль та виступила у цих справах третьою стороною. А у справі, де інвестор таки закріпив за собою майнові права, місто подало апеляцію та виграло її. Тобто ця схема не пройшла».

ЯК РОЗРІЗАТИ БУДИНОК НАВПІЛ

У рамках судової справи щодо демонтажу верхівки «Поділ Престижу» Київський науково-дослідний інститут судових експертиз аналізує, чи можна технічно знести верхні поверхи. До кінця липня таке рішення буде готове. Якщо це так, забудовник має компенсувати інвесторам їхні внески. Але практикуючі архітектори вважають такий фінал малоймовірним. А дехто з киян висловлює у соціальних мережах думку, що така ситуація виникла через відсутність чітких правил гри у містобудівній політиці, коли невизначеність, з одного боку, відлякує іноземних інвесторів, а з другого — відкриває дорогу для будівельних порушень українським забудовникам.

«У період перехідної економіки у нас такі процеси не можуть відбутися так гарно і прозоро, як це робилося в Європі багато-багато років, — пояснює архітектор Олег Гречух. — Якщо буде рішення про знесення верхніх поверхів, то доведеться ділити будинок по частинах, чи як? Бо виходить, що частину будинку зведено законно, і щоб знести так звані незаконні поверхи, треба готувати новий проект, бо ті ж ліфтові шахти, комунікації, протипожежні системи, системи опалення, каналізації, вентиляції тощо не можна просто так розділити. Фактично потрібна ще одна розробка проекту з розрізання будинку навпіл. Суд може заборонити вводити об’єкт в експлуатацію, але він не може змусити когось зробити проект реконструкції. Просто будинок може лишитися у стані невизначеності, але люди все одно житимуть там, бо для цього у них будуть майнові права».

«Щодо інвестицій, то якщо проаналізувати всі будівництва Києва, то немає таких випадків, що ось приїхав якийсь пан із Франції чи Нідерландів зі своїми грошима і сам все зробив, — продовжує архітектор. — За кожним будівництвом стоїть команда людей, які, як правило, пройшли добру школу, знають наші реалії та схеми, прекрасно розуміють, що будь-яке питання гальмуватиметься. Відповідно, вони знають, які кнопки натиснути, щоб такі проблеми вирішити. У нас немає нормального містобудівного кадастру, щоб можна було з будь-якої точки світу зайти й подивитися на земельну ділянку, її вартість, умови забудови, прорахувати інвестиційну привабливість. Хоча гроші на це виділено, роботу не зроблено».

«ЦЕ СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ»

На думку Олега Гречуха, було б правильніше, якби суд виніс рішення про покарання тих, хто давав дозволи на зведення будинку, а забудовника змусив розробити кількарічну програму реконструкції споруди. Тоді це справді можна було б вважати перемогою для міста. Але, з огляду на ситуацію загалом, коли щодня активісти розповідають про нові гарячі точки на мапі Києва, де інтереси забудовника ідуть врозріз з інтересами громади, пригальмоване на середині шляху будівництво — краще, ніж завершене.

До того ж цей приклад може відвадити інших забудовників, які захочуть узаконювати свої об’єкти, як «Поділ Престиж». «Ця справа надзвичайно важлива, — переконана Ольга Балицька. — Коли інвестори подають проти забудовника позови та визнають свої майнові права на недобудовані об’єкти, з цим важко щось зробити у майбутньому. Тобто всі незаконно зведені будинки-одоробла, що є в Києві, можна було б узаконювати. На даному етапі ми зрозуміли, що створено судовий прецедент, і так робити не можна. Єдиний великий заклик до громади — якщо поруч є якась незаконна забудова, самим стежити за усіма процесами та інформувати Київраду чи депутатів свого округу, щоб вони активно реагували. Тому що все це робиться тишком-нишком, можна не встигнути вчасно».