Крутіть педалі!

Велотуризм дає можливість і відпочити, і подорожувати, і тримати себе в спортивній формі. Така розвага може підійти майже всім!

— У велотуризм я потрапила випадково — сиділа на роботі і думала, чим би його зайнятися у найближчий вихідний. По внутрішній пошті мені прийшло повідомлення, що товариші збираються на вихідні поїхати покататися на велосипедах. Я миттєво прийняла рішення, мені це здалося дуже цікавим, замовила по інтернету велосипед (до цього ж бо не сиділа на ньому кілька років). Одразу не була впевнена, чи зможу нормально їздити, не хитаючись, і чи вписуватимусь у повороти... Мені прямо в офіс привезли три велосипеди — я спробувала покататися і вибрала один з них, — розповіла «Дню» Інна Репік, співробітниця однієї з рекламних агенцій столиці.

Перша поїздка дівчини була найтяжчою. Маршрут виявився достатньо складним, а треба було його проїхати за короткий строк. Це були травневі свята, подорож тривала чотири дні: з Києва доїхали до Генічеська, звідти через Арабатську стрілку — у Феодосію, вже звідти — назад у Київ.

— Коли ми приїхали у Феодосію, коліна в мене не розгиналися — як у ляльки, — згадує Інна. — Сама Арабатська стрілка має не укочену дорогу, піски. Цю дорогу ще називають «пральна дошка», оскільки вона намита водою, нерівна. Через це дуже падає швидкість, болять руки і ноги, особливо у новачків. Потім поступово я почала вникати у цю справу, ми планувати поїздки на загальнонаціональні свята. На сьогодні ми вже побували в усіх регіонах України, хіба що Карпати не до кінця опанували.

Велотуристи кажуть, що існують певні правила, за якими можна ставити палатки. Наприклад, не можна поставити їх просто в полі — місце має бути захищеним від сторонніх очей — адже велосипеди чимало коштують, та й люди беруть із собою якісь матеріальні цінності. Ще одна загроза — кліщі, ще й тому треба уважно обирати місце для ночівля.

— Під час подорожей бачили чимало різних тварин, наприклад змій. Зустрічали й види, занесені до Червоної книги. А одного разу їдемо, а назустріч — дід із рушницею. Питає: «А у вас пушка є?». А ми: «А навіщо нам пушка?». А він: «Тут вовки розвелися. Ну ви не хвилюйтеся, їдьте групою». На щастя, вовків ми тоді не зустріли, але дідусь нас налякав, — розповідає туристка.

Кожна поїздка відрізняється своїми цікавими випадками. Місцеві жителі у різних регіонах, для яких турист, який подорожує на велосипеді, — це щось неймовірне, з категорії мрій дитинства, радо зустрічають, зупиняють побалакати, годують зі свого городу, дехто запрошує переночувати.

Любителі цього виду спорту кажуть, що за останні два роки кількість велотуристів значно збільшилася. Віковий діапазон — приблизно від двадцяти до тридцяти років. Щодо чисельності команд, які подорожують, то є такі, що налічують більше як десять чоловік, але краще — до шести. На думку Інни, шестеро осіб ще можуть триматися у групі, коли більше — складно тримати темп, хтось хоче відпочити, хтось — поїсти.

Користь від такого відпочинку очевидна: для дівчат це чудовий вид спорту, який дозволяє тримати себе у формі — після поїздки фігура має приємний спортивний вигляд і це замінює численні години у фітнес-залі. Це чудова нагода побачити нові куточки своєї країни, познайомитися з новими людьми. Ми, наприклад, вже накаталися в Україні, тож хочемо поїхати за кордон. За кордоном, до речі, теж є клуби велотуристів, з якими можна скооперуватися.

Подібні поїздки є чудовою нагодою відволіктися від роботи, особливо якщо ти займаєшся розумовою працею. Звичайно, ці поїздки непрості — це і навантаження, і ризик попасти під дощ або у спеку, але задоволення від них того варте.

Результат Іниних поїздок видно неозброєним оком — наче дівчина дійсно не виходить з фітнес-клубу. Тільки плюсів від такого фітнесу набагато більше: це і свіже повітря, і відпочинок, і чудова нагода втекти від міського шуму, побачити тварин і рослини, занесені до Червоної книги. Подорожуючи на автобусі, ви ніколи не побачити і не відчуєте того, що переживаєш, подорожуючи на велосипеді.

Насамкінець кілька порад для тих, хто захотів долучитися до числа велотуристів. Починайте з малого. Походи вихідного дня, спочатку на один день, а потім і на ніч, — це саме те, що потрібно новачку. Оберіть підходящий велосипед, попередньо проконсультувавшися з декількома фахівцями та знайомими, які вже займаються велотуризмом. Дізнайтеся, які клуби у вашому регіони вже не один рік займаються організацією таких подорожей. Не варто просто довіряти рекламі — необхідно знову радитися з тими, хто вже пройшов подібну школу. Обов’язково порадьтеся з лікарем — є ряд захворювань, з якими велотуризмом, на жаль, займатися не можна. І, повторюся, починайте з малого. Наприклад, з купівлі велосипеда і поїздок по власному району або до найближчої водойми. Я саме так і зробила. А великі подорожі — іще попереду!