Київ втрачає власність

Ще влітку мер пообіцяв, що за декілька років у столиці залишиться всього декілька комунальних підприємств, які безпосередньо забезпечують життєдіяльність міста. І, схоже, Черновецький і його команда не забули про свої обіцянки, й навіть навпаки — всерйоз взялися за їх виконання. Що не день, то нове звільнення — летять один за одним зі своїх посад директори комунальних підприємств.

Першою «ластівкою», якої позбулося місто, став футбольний клуб «Арсенал». Потім нещастя перекинулося на кінотеатри, зоопарк, метрополітен, стоматологічні клініки й ринки. Причому схема практично скрізь однакова: спочатку створюється комісія, яка перевіряє господарську діяльність комунальних підприємств і, звісно, знаходить порушення в роботі директорів. Потім відбувається звільнення. Часом звільняти кабінети від їхніх старих власників представники влади пориваються силою... А тим часом, мер Черновецький розставляє на керівнi посади «своїх» людей. Яскравий приклад цього — ситуація з комунальним банком «Хрещатик». Звільнивши від обов’язків голову наглядової ради Віктора Падалка, замість нього призначили Олеся Довгого, який, крім цього, ще й секретар Київради...

Свої дії міський голова пояснює просто: звільнити «злодійське керівництво» й поліпшити роботу підприємств. «Це все анахронізм, на мій погляд, — міркує з приводу роботи комунальних підприємств Леонід Михайлович. — І нічим державні підприємства не повинні відрізнятися від комерційних. Вони повинні працювати в режимі конкуренції за споживача... Я думаю, комунальні підприємства можуть заробляти хоч по 100 тис. на день. Тоді бюджет Києва зароблятиме мільйони. А сьогодні вони грабують київську скарбницю».

«Від перестановки посад життя міста не зміниться», — вважає голова українського Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній, який розцінює ситуацію, що склалася сьогодні, як цілком нормальний і закономірний процес. «Будь-який господар спробував би контролювати економічні потоки міста. Зараз просто міняються групи впливу: те, що раніше контролював Омельченко, тепер переходить у руки до Черновецького. Одне зрозуміло — влада не стала прозорішою, — міркує політолог. — Інше питання, що у Черновецького великий брак кадрів. І він одними й тими ж людьми закриває всі діри. Просто в якийсь момент система може дати збій від фізичного перенапруження».

ДИРЕКТОРИ ТРИМАЮТЬ ОБОРОНУ

У «розбірках» з комунальними кінотеатрами досі не поставлено крапку. Київська адміністрація заявляє, що звільнить десятьох директорів, причому найпопулярніших кінозалів. У відповідь директори влаштовують голодування. Влада не відреагувала. «Тоді чекайте повістки до суду», — говорять керівники кінотеатрів. Чим закінчиться вся ця вакханалія — поки невідомо, але вже зараз влада завдала першого удару: начальник ГУ культури та мистецтв при КДМА Світлана Зоріна заявила, що 2007 року муніципальну підтримку отримають тільки дитячі кінотеатри й, можливо, «Жовтень».

Минулого тижня звільнили ще одного директора — цього разу комунального ринку «Житній». Віктор Москаленко пропрацював на своїй посаді двадцять один рік, його підприємство приносить міському бюджету близько двох мільйонів гривень на рік. Але ревізійна перевірка виявила порушення: міська скарбниця недоотримала 840 тисяч гривень. «Я вам поясню, що це за гроші, — розповідає Москаленко. — Ще два роки тому міська влада ухвалила розпорядження про те, що комунальні ринки повинні відраховувати до міського бюджету 50% прибутку від оренди точок. Але проконсультувавшись з економістами та юристами, ми з’ясували, що це рішення незаконне. І не стали платити».

Загальний прибуток ринку за дев’ять місяців цього року становив три мільйони і 740 тисяч гривень. «Це, між іншим, на 635 тисяч більше, ніж за аналогічний період минулого року», — розповідає Москаленко й нагадує, що за всю трудову діяльність жодного разу не отримав догани з мерії. З усього прибутку ринку до міського бюджету перераховується рівно 52%. Проте, незважаючи на зростаючі показники, на його місце вже призначили нову людину — Ірину Кравцову. До речі, як з’ясував Москаленко, у його послідовниці хоч і є вища освіта, але досвіду у сфері ринкової торгівлі немає.

Здавати так просто свої позиції вже колишній директор ринку «Житній» не збирається. Говорить, що звільнить крісло лише після того, як Господарський суд України визнає його винним. «Те, що відбувається зараз у столиці, є не чим іншим як переділом майна», — скаржиться Москаленко. Не опускає рук і екс-директор «Київметрополітену» Микола Шавловський. Він також вважає, що його позбавили посади незаконно. І одна з причин — звільнення сталося в той час, коли він був на лікарняному. До речі, так само вчинили з деякими директорами кінотеатрів, і з керівником ринку «Бессарабський». «Він перебуває в якомусь шпиталі, й ми не можемо до нього добратися, — заявила тоді заступник голови Ірена Кильчицька. — Але ми знайшли вихід: зараз видається розпорядження про те, що в разі перебування директора комунального підприємства на лікарняному, ми вводимо антикризовий менеджмент на період його відсутності».

Але, на жаль, «менеджмент» не завжди буває компетентним. Зовсім смішна ситуація вийшла з комунальними газетами. Як стало відомо «Дню», після хвилі звільнень у газеті «Хрещатик» на посаду в.о. головного редактора призначили бухгалтера, а «Вечірній Київ» очолив завідувач відділом реклами.

ПРИВАТИЗАЦІЯ — НЕ ВИХІД

Ще наприкінці 2005 року заступник Олександра Омельченка Ігор Лисов заявив, що місто оцінює своє майно, а це 481 комунальне підприємство у 21,7 млрд. гривень. Що буде, якщо вони підуть з молотка? Фахівці говорять — нічого доброго. У кулуарах мерії перешіптуються, що найбільш ласий об’єкт для мера — банк «Хрещатик». «Якщо йдеться про акціонування із залученням портфельних інвестицій і додаткових фінансових ресурсів, то в цьому нічого страшного немає, — міркує президент Українського центру розвитку зовнішньоекономічних відносин Анатолій Пінчук. — Але приватизація комунальних підприємств не зовсім безпечна для міста».

Уся сіль питання полягає в тому, що, фактично, приватний власник за своєю особистою ініціативою може запросто підняти ціни на продукцію або послуги. А, до речі, саме комунальні підприємства вважаються одними з найдешевших у Києві. Наприклад, кінотеатри, вартість квитків яких у декілька разів менша, ніж у приватників. І якщо зараз iз підпорядкованими мерії директорами не можуть порозумітися, то що казати про приватних підприємців, управу на яких можуть знайти тільки в Антимонопольному комітеті. Та й чи можуть?