Лікарі їдуть у села

Не даремно в селах залишилися старі машини швидкої допомоги. Навесні, коли на грунтовій дорозі все тане й тече, ні на чому іншому ні до лікарні, ні до хворого просто не доберешся. Але добиратися треба: з нинішнього року щовесни протягом двох місяців — у березні й квітні — в селах України проходитимуть масові медогляди. У Київській області «свято здоров'я» почалося цього тижня.

Вибратися до лікарні, якщо не «припекло», — завжди проблема. То часу немає, то грошей на обстеження не вистачає, а там, дивись, і зовсім боліти перестало. У великих містах у разі чого можна викликати «швидку» й швиденько опинитися під наглядом досвідчених лікарів. Інша річ — у селах, де хворі змушені терпіти до останнього, тому що добиратися до районної лікарні довго й далеко, а в сільському фельдшерсько-акушерському пункті не завжди можуть надати необхідну допомогу. Виїжджати з будинку сільському жителю незручно: господарство без нагляду, дороги погані, після дня в лікарняних чергах дуже важко добратися додому...

Оголошення про приїзд районних лікарів вивішуються заздалегідь — за місяць, а то й за два до візиту. Агітація за медогляд проходить майже так само широко, як передвиборна: селян збирають у клубах, медпрацівники особисто проходять по будинках, повідомляють телефоном, нагадують і запрошують. За час до огляду жителі можуть проконсультуватися у місцевого лікаря, а вже він, склавши картину захворювань, повідомляє в район, які фахівці в цьому селі потрібні. Зазвичай у межах одного району працюють три бригади лікарів — дитяча, доросла та гінекологічна. Якщо групі хворих потрiбний більш детальний огляд і обстеження, для них запрошують четверту бригаду — з обласних лікарень.

За словами Григорія Павліна, заступника головного лікаря Броварської районної лікарні, село найбільше потребує фахівців з серцево-судинних захворювань (смертність від цього типу хвороб становить 65% усіх смертей), онкологів, хірургів, невропатологів, ортопедів. Але наявність правильного й своєчасного діагнозу ще нічого не гарантує: ліки дуже дорогі. В Україні 35 захворювань і 6 категорій пацієнтів мають право на безкоштовне лікування, i щоб забезпечити хоча б їх, у межах одного району потрібно близько 8 млн. гривень на медикаменти та обладнання, а далеко не в кожного району весь бюджет дотягує до цієї суми.

«Своїми силами район впоратися не може, — говорить Григорій Павлін. — Фельдшери — не найпрестижніша професія, оскільки зарплати у них скромні, а робота незамінна, і її дуже багато. Але такий фахівець має бути в кожному населеному пункті, де більш як тисяча мешканців. А в наших селах зараз допрацьовує «стара гвардія», мало хто з молодих лікарів цілеспрямовано прагне працювати в селі». Безумовний плюс масових медоглядів у тому, що з великих лікарень до сіл усе-таки приїжджають молоді, але досвідчені лікарі, які знають про останні досягнення медицини i з якими старим не тільки корисно, а й приємно поспілкуватися.

Позавчора команда обласних лікарів відвідала село Калинівку Броварського району. У амбулаторії сімейного типу, одній з найкращих у районі, — чисто i тихо, хоча й багатолюдно. Відвідувачі — здебільшого лiтнi люди — стоять і сидять у чергах до терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста. На прийом відводиться не менш як 15—20 хвилин, а то й більше півгодини. Пацієнти терпляче та спокійно чекають: кожний розуміє, що прийшов сюди не за поверховим оглядом, а для серйозної, може, унікальної консультації. Черги невеликі, i, чесно кажучи, ми чекали побачити більший ажіотаж.

«Так, бажаючих зустрітися з лікарем з області значно більше, — пояснила головний лікар амбулаторії Ольга Сокур. — Але прийняти їх усіх тут, на жаль, немає можливості. Тому до таких візитів ми розсилаємо запрошення конкретним людям, які в цьому прийомі дійсно мають потребу». Але й іншим зневірятися не варто: за словами Ольги Олександрівни, лікарі з Києва приїжджають сюди декілька разів на рік.

Відвідувачів більше, ніж досить. Наприклад, у Богданівці останні два дні працювали лікарі з районної лікарні — також важлива подія для сільських жителів. У перший день хірург прийняв більш як сімдесят пацієнтів, невропатолог — близько півсотні. Потім потік трохи поменшав, і в середньому лікарі приймали за день близько тридцяти людей. Богданівка — село невелике, й амбулаторія насилу витримує таке навантаження. Наприклад, позавчора в головлікаря закінчилися бланки рецептів. Коридори амбулаторії широкі, але порожні, — виходить, сотні хворих людей змушені були стояти? Але, схоже, пацієнтів сам факт приїзду лікарів надихає настільки, що вони готові терпіти ці незручності.

«Ми цілком задоволені якістю обслуговування. Дуже приємні, розторопні лікарі, ні в чому не відмовляють, не грублять, — говорить пацієнтка з Богданівки Тамара Запорожець. — Не так давно я була в іншій лікарні, у хірурга, так мені прямо сказали, скільки платити, щоб мене оглянули й зробили операцію. Було дуже неприємно... А з цими, районними, таких проблем немає. І взагалі, проблем немає, тільки приїжджають вони рідко — всього два-три рази на рік».

«Усе добре, тільки дуже холодно», — говорить невропатолог Лілія Борзенкова. Крім прийому в амбулаторії, її, як і всіх лікарів, чекають ще подорожі по весняному бездоріжжю до будинків тих пацієнтів, які не можуть прийти до лікарні самі. Але все ж медогляд у селі — справа звична, лікарі проводять на виїздах цілий день. Навіть якщо за розкладом вони повинні працювати, скажімо, з 10 до 15, прийом не закінчується, поки не піде останній пацієнт. У рамках програми «День охорони здоров’я сільського населення» планується оглянути жителів усіх без винятку українських сіл. Результатом такої діяльності, планують в Міністерстві охорони здоров’я, має стати створення нормативного документа, який змінить схему профілактичних оглядів і надання медичної допомоги сільському населенню.