Ліквідація «останніх історичних свідків»

Майже п’ять годин знадобилося на гасіння пожежі, що виникла на Хрещатику, 40/1 у вівторок о 17-й вечора. Державна служба надзвичайних ситуацій інформує, що для ліквідації вогню задіяли 22 одиниці пожежно-рятувальної техніки та 95 рятувальників. Площа займання — близько тисячі квадратних метрів. Існувала загроза, що вогонь перекинеться на сусідні будівлі. На щастя, все минулося добре. Та є величезний мінус — у вогні згоріла пам’ятка архітектури та історії — Центральний гастроном, збудований за проектом відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва у 1874 році. Та це все зовнішня оболонка позавчорашнього інциденту.

«СВІЧКА» ЗАМІСТЬ ПАМ’ЯТКИ

Пожежа на Хрещатику, здається, це щось із серії неможливого. Безліч людей щодня гуляє центром Києва, у тому числі туристи з інших міст і країн. Виходить, що передбачені містом заходи безпеки не працюють? Тим паче рятувальники ледь не щодня оголошують у столиці високий рівень пожежної небезпеки. Питання і до користувача будинку (це «АБ Інвестиції та розвиток», останні роки саме цій компанії належить право на використання споруди) — чому не дотримуються правил техніки безпеки у будівлі, у якій, до слова, перекриття між поверхами з дерев’яних матеріалів?

Хрещатик в диму: на центральній вулиці столиці сталася масштабна пожежа

По-друге, вогонь чомусь охопив пам’ятку архітектури та історії, на яку давно зазіхають інвестори, щоб знести історичний будинок, де колись продавали швейні машинки «Зінгер» та працював відомий на все місто готель «Кане», по суті, пращур сучасних хостелів. Останнім часом ширилася інформація про кілька проектів реконструкції історичного будинку. Зауважмо, йдеться про будівлю, внесену до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Отже, його можна тільки реставрувати, а не капітально перебудовувати. А один із проектів перебудови Центрального гастроному передбачав збільшення висоти будинку до 55 метрів, це навіть на 11 метрів вище, ніж нещодавно відбудований Центральний універмаг на тому ж Хрещатику.

ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

«ЛИШИЛИСЯ ТІЛЬКИ ФОТО, СПОГАДИ ТА ЛЕГЕНДИ»

Кілька місяців тому «День» зустрічався із відомим зодчим, колишнім архітектором Києва Миколою Жаріковим. Місцем зустрічі був саме Хрещатик. Архітектор згадував, як у 1980-х роках обороняв історичний квартал Хрещатика від знесення та перебудови, а це всього кілька будинків, котрі вціліли з часів Другої світової війни. Під знесення мав потрапити і Центральний гастроном. Тоді архітектор сказав рішуче «ні» інвесторам, котрі приходили до нього з корпоративними пропозиціями не один раз. Чому нинішній головний архітектор міста Олександр Свистунов, котрого обирали довго і ретельно шляхом відкритого конкурсу, не має такої сміливої позиції? Чи збереження останніх історичних свідків у центрі міста — не його компетенція?

«Центральний гастроном був чи не єдиним будинком на Хрещатику, який вцілів під час страшної пожежі у 1941 році. Але сьогодні вогонь все ж таки добив його. Через три чверті століття. У цьому будинку Михайло Врубель писав портрет доньки лихваря, у якого, бувало, позичав гроші. Згодом тут радився з друзями Павло Скоропадський, чи варто йому брати до рук гетьманські клейноди. Від первісного шарму головної вулиці країни нічого не лишилося. Тільки фото, спогади та легенди», — прокоментував пожежу у Facebook журналіст Андрій Цаплієнко.

«ПРИМУСИТИ ДО РЕСТАВРАЦІЇ»

«День» уже багато років розповідає читачам про жахливу містобудівну тенденцію у столиці: знесення історичних споруд на користь нових торгово-розважальних чи готельних «свічок». Техніки та схеми застосовують досить різні: приватизація пам’ятки та доведення її до руйнації, а це зелене світло для нового будівництва під виглядом реконструкції. Поширена також схема підпалів. На думку деяких активістів, пожежа у Центральному гастрономі — теж серія із цього руйнівного «серіалу».

ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

«Упевнена, що це підпал, — прокоментувала «Дню» активіст, громадський діяч та депутат Київради VII скликання Олена Терещенко (Єскіна). — Цей будинок повністю зберіг своє дореволюційне «обличчя». Зараз йдеться про сучасних варварів, що здійснюють роботу, яку не встигли зробити більшовики, німці та інші вороги України, котрі захоплювали Київ. У 2008 році з’явився проект авторства проектувальної компанії Миколи Дьоміна, планували розбудову на дев’ять поверхів. Тоді зусиллями киян цей проект вдалося зупинити. Але у 2012 році з’явилися нові герої, ТОВ «Прометей-сяйво», яких ми вже знаємо за проектною роботою на вулиці Володимирській, 20/21, де напроти Софії Київської планували скандальну реконструкцію будинку-пам’ятки (з добудовою верхніх поверхів та появою підземного паркінгу майже під Софією. — Авт.). У 2009 році будинок отримав охоронний статус, і того ж року Головне управління культурної спадщини КМДА підготувало паспорт на пам’ятку, за яким предметом охорони було визначено усі фасади будинку. Через рік Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень Мінкультури виготовив ще один паспорт на цю ж пам’ятку, де предметом охорони лишалося декоративне оздоблення другого та третього поверхів. Також НДІ виготовив історико-містобудівне обґрунтування, за яким дозволялося будівництво на місці пам’ятки багатоповерхівки, а це 12 наземних і два підземні поверхи».

На думку Олени Терещенко (Єскіної), зараз місто та Міністерство культури повинні змусити «АБ Інвестиції та розвиток» реставрувати Центральний гастроном. «Знаєте, після війни і не таке відбудовували, — додала активіст. — Користувач будинку, а він же є і замовником проекту перебудови, повинен провести реставрацію цього будинку із відновленням втрачених елементів. А правоохоронні органи мають притягнути до кримінальної відповідальності чиновників, які погоджували протиправні дозволи, та користувача будинку».

КИЇВ. ХРЕЩАТИК, 1970 р. / ФОТО З САЙТА STARKIEV.COM

На жаль, є сумний факт, що жоден підпал будинків-пам’яток у Києві правоохоронні органи не розслідували належним чином.

ТИМ ЧАСОМ

За даним фактом слідчим відділом Шевченківського управління поліції розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 194 (Умисне знищення або пошкодження майна) Кримінального кодексу України. Остаточна причина пожежі буде встановлена під час слідства, у тому числі за результатами призначених експертиз, повідомляють у ГУ НП у м. Києві.

ДОВІДКА «Дня»

«Одна і та ж адреса нагадує нам про долі Врубеля і Скоропадського, Саксаганського і Карпенка-Карого...»

Відомий києвознавець Михайло Кальницький нагадав віхи з історії будівлі: «Далека частина Хрещатика та нинішня вулиця Богдана Хмельницького сформувалися до середини позаминулого сторіччя. Перший квартал непарної сторони вулиці Кадетської (так називалася спочатку вулиця Богдана Хмельницького) спочатку займала протяжна садиба, на якій стояв єдиний лицьовий будинок — на розі Хрещатика. 1868 року садибу придбали два купці-французи — Август (Огюст) Бергоньє і Жан-Батист Кане. Але 1872-го вони розділилися. Кане отримав частину біля Хрещатика. Він зніс старий будиночок, а замість нього в 1873—1874 роках була зведена нова прибуткова цегляна П-подібна за планом будівля. Проект будинку виконав тоді ще молодий архітектор, майбутній академік архітектури Володимир Ніколаєв. В цілому оформлення будинку нагадує традиції пізнього класицизму, який на той час вже виходив з моди.

Нижній поверх був відведений для торгівельних закладів. Що ж до решти приміщень, то власник призначив їх під недорогий готель, який називали у той час «номери» або «мебльовані кімнати».

Окрім номерів Кане, візитівкою будівлі було представництво американської фірми «Зінгер» — всесвітньо відомого виробника швейних машинок.

Аж до кінця 1920-х років готель був у приватній оренді. Але потім його приєднали до комунального готелю, розташованого в сусідньому будинку — по Леніна, 3. Готель чомусь називався «Нова Росія». Що ж до нижнього поверху, то його займав один із багаточисельних робітників кооперативних продовольчих магазинів — «Соробкоопів».

Продуктовий магазин на розі Хрещатика і Леніна з того часу вважався у Києві особливим. Перед війною він мав статус гастроному-універмагу. А згодом став Центральним гастрономом. Готель же на Леніна, 1 після війни перестав існувати. Коли завершилася реконструкція Хрещатика, будівля отримала нинішній номер — 40/1. Вона з тих пір «вводить» у той квартал старого Хрещатика, якому пощастило уціліти серед вибухів і пожеж 1941 року.

Можна сказати, що історична цінність будівлі перевершує архітектурну. У 1888—1889 роках мешканцем номерів Кане був знаменитий художник Михайло Врубель. На гостину до Врубеля навідувався ще один прославлений живописець — Валентин Сєров.

Зі спогадів останнього українського гетьмана Павла Скоропадського відомо, що в лютому — березні 1918-го він жив у тій же будівлі.

Деякий час тому вдалося знайти в архіві лист «Опанаса Тобілевича, на сцені — Саксаганського», який був позначений готелем Кане, номером 20-м. А потім виявилося, що саме там Саксаганський провів останні дні зі своїм братом — актором і видатним українським драматургом Іваном Карпенком-Карим (Тобілевичем).

Отже, одна і та ж адреса нагадує нам про долі Врубеля і Скоропадського, Саксаганського і Карпенка-Карого... Здавалося б, досить для визнання пам’яткою історії? Але і це ще не все. Зовсім недавно у вітрині одного з симпатичних київських музеїв — Літературно-меморіального музею Максима Рильського — трапився цікавий експонат. Цей лист написаний у червні 1913 року на бланку «Готель Кане» із зазначенням прізвища тодішнього власника готелю — поляка Йосифа Трачевського. Автор його — 18-річний гімназист Максим Рильський...» (повний варіант)