Ліки є — грошей немає...
Проблема цін на ліки залишається також дуже болючою. Вони прямо залежать від курсу долара: біля сімдесяти відсотків усіх ліків, що продаються в аптеках Рівненщини, надходять в Україну з-за кордону, і дуже багато кому вони сьогодні практично недоступні.
Для того, щоб хоч якось вирішити цю справді життєво важливу проблему, у Рівному було відкрито чотири аптеки, де учасники бойових дій можуть по рецептах купити ліки на 25—30 відсотків дешевше. Однак, як заявив голова правління ВАТ «Рівнефармація» Володимир Синяк, поки що, незважаючи на численні постанови, істотної підтримки влади у цьому дуже необхідному для багатьох людей почині не видно.
Загалом, незважаючи на те, що на виставці «Фармація- 99» було представлено найсучасніші препарати, оптимізму в аптечних працівників не спостерігалося. Бо для того, щоб наші люди змогли ефективно лікуватися, вони повинні мати стабільні прибутки, а сьогодні з цим у більшості рівненчан дуже великі проблеми.
КОМЕНТАР
— Вітчизняна фармація нині в дуже тяжкому стані, — так оцінив ситуацію в розмові з кореспондентом «Дня» Олександром ФАНДЄЄВИМ генеральний директор СП «Гедеон Ріхтер — Укрфарм» Андрій Бабський. — Черговий виток економічної кризи призвів до переорієнтації фармацевтичного ринку на більш дешеву та доступну продукцію, насамперед українську, та виробництва колишніх братніх соцкраїн. Причому такий перерозподіл позначився насамперед на сільському малозабезпеченому населенні — люди змушені купувати замість необхідних ліків більш дешеві та менш ефективні. Державні дотації для забезпечення безкоштовними медикаментами пільговиків майже відсутні. Вкрай мало аптек, які торгують із суттєвими знижками. З іншого боку, щоб аптека в глибинці існувала, вона має бути рентабельною. Оскільки за такої економічної скрути це неможливо, комерційні структури відкривати аптечні заклади не поспішають, обмежуючись, у кращому випадку, невеличними кіосками або виїзною торгівлею. За радянської влади у сільських фельдшерсько-акушерських пунктах працювали аптечні пункти. Нині законодавчо заборонена реалізація ліків медпрацівниками і таке право зберігається лише за провізорами. Цікавим і повчальним видається досвід сусідів — у Росії, як відомо, ціни на медпрепарати порівняно нижчі. Зменшення податкового пресу на російського вітчизняного фармвиробника сприяло захисту їхнього ринку. У виграші залишились i російські покупці. Вирішити проблеми української фармацевтики суто адміністративними методами, як показує досвід, неможливо. Потрібні глибоко продумані ефективні дії з боку держави і не лише щодо однієї галузі, а стосовно всієї економіки держави.
