І хоча небагатьом поки доступне задоволення відвідати Старий Світ, все ж — будемо оптимістами! Адже вона, Європа, поруч. Лише якихось півтори-дві години льоту. Тим більше, що до послуг — МАУ — Міжнародні авіалінії України.

МАУ — солідна українська авіакомпанія, перевізник №1 між Україною і Західною Європою — на ринку України працює майже шість років. Це спільне акціонерне товариство, власники акцій якого — Фонд державного майна (68,37%), авіакомпанії «Austrian Airlines» і «Swissair» (18,37%), ірландська компанія GPA Plc Group (13,26%).

МАУ заслужено користується репутацією надійного партнера — займає 2-е місце за пунктуальністю польотів у найбільшому аеропорту Європи — Франкфуртському; входить до десятки кращих в аеропорту Амстердама.

Парк літаків МАУ становлять чотири «Боїнги». Обслуговують їх 40 високопрофесійних пілотів, які пройшли базове навчання в навчальних центрах «Боїнга», «British airways» тощо. Авіакомпанія пропонує 77 рейсів щотижня до 17 провідних міст Європи (у т.ч. до Відня — 10 разів на тиждень, Франкфурта — 7 разів, Парижа — 5). Виконуються й внутрішні рейси до Донецька, Маріуполя, Одеси, Сімферополя.

Нещодавно МАУ спільно з австрійською туристичною фірмою ALDA за активного сприяння посольства України в Австрії здійснили дуже симпатичну акцію: одноденну поїздку до Відня для українських журналістів. Це була презентація нової системи польотів МАУ до Австрії, що, як сподіваються організатори, стануть популярними в українських бізнесменів, політиків і просто туристів. Літаки до Відня відправляються з Києва о 7.55, а до столиці Австрії, через різницю у часі, прибувають о 8.45. Є можливість провести повний робочий день у Відні, а о 19.55 літак МАУ візьме курс на Київ. Ефективність для ділової людини, яка цінує кожну хвилину — 100%. Представляли тур віце-президент МАУ Юрій Мірошников і менеджер з питань зв’язків із громадськістю Наталія Білокінь, в аеропорту зустрічав представник МАУ у Відні Віктор Приходько. У короткій прес-конференції для журналістів пан Мірошников визначив основні проблеми і завдання МАУ:

«Зараз ми володіємо лише 20—25% ринку перевезень між Україною та Австрією, розраховуємо ж мати 50%. Думаю — це реально. Цього року свою частку на ринку ми збільшили на 10%, наступного — плануємо збільшити ще на 10—12%, тобто довести до 37—40%. У наших планах — збільшення кількості рейсів, кількості пасажирів.

Наша авіакомпанія поповнилася цього року двома літаками Боїнг-737-300. Літаки, які ми експлуатували до цього, залишаються у флоті — це Боїнг-737-200. У квітні 1999 року ми чекаємо надходження нашого власного літака Боїнг-737-300, який зараз будується для нас у Сіетлі. Зараз ми експлуатуємо лізингові орендні машини.

Для розвитку туризму з України до Австрії є багато можливостей. Сподіваюся, що спільні зусилля авіакомпанії, посольства, туристичних фірм (як українських, так і австрійських) сприятимуть розвитку відносин, економічної співпраці між двома країнами».

Кореспондент «Дня» поцікавилася: «Цілком зрозуміло, що це доволі дорога акція. Чи мала вона сенс?» Пан Мірошников відповів: «Це промоушн нового проекту — спільного дітища з нашим посольством і низкою австрійських туристичних фірм — турів одного дня, нового маршруту. Так, нам би хотілося, аби вам, журналістам, сподобався тур, і аби ви не приховували свої враження. Займаємося ми цим тому, що наша авіакомпанія зацікавлена в розвитку туризму, посольство ж у принципі зацікавлене в розвитку контактів між Україною і Австрією».

Вражень дійсно багато. Акція вдалася, мети досягнуто. Це був день задоволення... І воно почалося з привітання стюардеси...

Легка дружня атмосфера, бездоганний сервіс на борту, який анітрохи не поступається сервісу зарубіжних авіакомпаній (що не може не тішити: наші анітрохи не гірші!), уважний кваліфікований персонал, смачна кухня, багатий вибір страв, безплатний бар на будь-який смак, торгівля duty-free — пасажиру затишно і комфортно. У мене виникли особисті теплі асоціації. Першим словом моєї доньки було невідоме, вигадане нею «мау». Це ніжне звукосполучення на її мові ідентифікувало кішку. І асоціювалося з чимось комфортним, домашнім. Знайомство з МАУ милих асоціацій не зруйнувало. Навпаки, доповнило новим змістом. МАУ допомогли познайомитися з Віднем.

По-перше, це було красиво. Рано-вранці виліт до Відня, потім автобусом — до Бадена (розкішний курорт із сірководневими джерелами), прогулянка Баденом, Віденським лісом, обід, екскурсія містом, відвідання нашого посольства, відліт до Києва.

Це було стильно: мов би злітали до Відня пообідати...

У Відні нас супроводжували професійні гіди-перекладачі, було запропоновано цікаву програму, максимально інформаційно насичену.

Що ж до Відня...

Колись давно, коли закордон ще був майже недосяжним для простого смертного, я поцікавилася у своєї університетської подруги, яка по роботі часто й подовгу бувала за кордоном і об’їздила майже весь світ: — Де тобі більш за все сподобалося? Вона відповіла швидко, не задумуючись: — У Відні!

Місто наповнене світлом і музикою. Воно все зі знаком плюс!

Це стара елегантна Європа... Духовна і матеріалізована культура... Відень не боїться бути старомодним, дбайливо зберігає свій історичний лик — Площа Королів, Собор Святого Стефана, палац Шенбрунн (літня резиденція королів), Ратуша, палац Бельведер... Архітектурні ансамблі недоторканні. Ніщо не руйнується : жоден пам’ятник, жоден будинок не перебудовується. Відень не поспішає міняти своє вбрання на сучасні скло і бетон.

Біля Віденської опери — карети і веселі доброзичливі віденці в костюмах XVIII століття, що роблять свій бізнес, експлуатуючи історію, і при тому дуже органічні в своїй несправжності, маскарадності.

Віденська ж опера — не просто театр. Це релігія, досконалість форми і духу... Навіть, коли перебуваєш біля неї, фізично відчувається аура духовного нашарування великих предків. Виникає асоціативний ряд — Моцарт, Бетховен, Гайдн, Штрауси... Відень і музика — це як весна і кохання — синоніми абсолютні.

Австрійці народ особливий. Рекламно-привітні й трохи байдужі... Австрія, Австро-Угорщина — колишня імперія — акумулювала, перемішала в коктейль південних слов’ян, німців, угорців, румунів, східних слов’ян — наших західних українців. Мова офіційна — німецька, але вимова дуже сильно відрізняється від німецької з Німеччини. З австрійськими прикрасами, як пояснила нам перекладачка Марія. Але не дай, Боже, як повідомила та ж Марія, назвати австрійця німцем. Це майже образа. Повага, з якою вони ставляться до своєї нації, гідна наслідування і може служити прикладом. Для нас.

Дивує й щира любов, трепетний пієтет, з яким австрійці ставляться до своєї історії і до своїх імператорів. Напевно, крім національної гордості за минулу міць, величезність територій присутня вдячність за те, що було зроблено для народу. Досі діє в Австрії система освіти (так звана Народна школа), започаткувала яку імператриця Марія-Терезія. Їхні монархи більше любили свій народ, ніж наші. Більше піклувалися про нього. І народи, що входили до Австро-Угорщини, мали набагато більше прав, ніж, приміром, народи, що населяли Російську імперію. Українці, до речі, мали можливість вчитися в українських школах, у той час як у Росії українська взагалі не визнавалася як самостійна мова, і ніяких, відповідно, українських шкіл не могло бути за визначенням. Та й зараз немає. Австрійська монархія була по-справжньому освіченою, демократичною. Напевно, і в цьому одна з причин нинішнього процвітання і благополуччя.

Після історично неминучого краху імперії по закінченні Першої світової війни було утворено 1918 року Австрійську республіку, до влади прийшли соціал-демократи. Було здійснено потужні соціальні програми. Досі у Відні гордо показують будинки, які в 20-і роки побудував уряд для трудящих. Називаються ці будинки — палаци для пролетаріату. Ідею соціальної справедливості (ні, не абсолютної рівності), знівечену комуністами і вироджену в СРСР у свій антипод, було реалізовано в Австрії. І нинішня влада дотримується соціально орієнтованого курсу. Вражає, але освіта в країні для всіх будь-яка — від початкової школи до вищої (включно) — безплатна. До речі, в Австрії святкується 1 Травня. Це державне свято.

Заслуговує на повагу й те, як гідно австрійці переживають розпад своєї колись величезної батьківщини. Без істерики, заламування рук і тужіння. Просто доводять до досконалості те, що залишилося. І, думається, жодній федеральній землі, що входить до Австрійської республіки, вже не захочеться відокремлюватися.

Ті декілька годин, що ми були у Відні — це лише поверхневий погляд із вікна автобуса (в основному) і прогулянка в темпі алюр... Звичайно ж, Відень пізнавати треба неспішно, пропускаючи через душу. Дозувати враження, інакше перехльост — до спазму в горлі.

Про Відень можна писати багато, навіть пробувши в ньому лише кілька годин. І все, що напишеш і прочитаєш, не передасть і малої частки того емоційного духовного шоку, який переживаєш, зустрівшись із ним.

Крім духовних радощів Відень пропонує ще й різноманітні земні насолоди. Колосальний туристський комплекс CITY-CLUB із прекрасним басейновим, спортивним комплексами, розкішними номерами, смачною кухнею — будь-яка примха, казино, кафе, ресторанчики, готелі... — все для цікавого комфортного відпочинку.

І я щиро, по-білому заздрю тому, хто може дозволити собі і вибере цей вишуканий відпочинок. Універсальний відпочинок: і для душі, і для тіла.