«Люди – ваше найбільше багатство»
Волонтер із Корпусу миру — Дейн Стівс — навчає жителів Бара вільно говорити англійською та сортувати сміття
Дейну лише 24 роки. Він родом із міста Юджин, штат Орегон. Торік закінчив університет і здобув фах економіста. Але працювати за спеціальністю не пішов. Вирішив, що спершу має допомогти суспільству й стати волонтером. Після численних випробувань, співбесід та інтерв’ю в Корпусі миру Дейн пройшов добір для роботи в Україні. За три місяці вивчив українську мову (і не кажіть, що це неможливо!). А зараз працює у Фонді розвитку громади «Барі» — вчить барчан, жителів невеличкого містечка на Вінниччині, сортувати сміття й вільно розмовляти англійською.
«Я міг би піти на роботу й жити звичайним американським життям. Але це було б нецікаво. Тому вирішив стати добровольцем Корпусу миру. Але не подумайте, що це так легко. Критерії добору для волонтерів досить жорсткі — вища освіта, міцне фізичне і психологічне здоров’я, вміння швидко сприймати й аналізувати інформацію. Коли я пройшов випробування, то не обирав країну, а сферу роботи — розвиток громади. Тоді мені сказали, що я поїду в Україну, про яку я нічого не знав, крім того, що тут був Майдан, зараз триває війна, а улюблена страва українців — сало, — розповідає Дейн — Після приїзду ми три місяці проходили тренінговий табір під Черніговом. Там я жив у родині своєї другої мами Тамари. Спершу спілкувалися з нею жестами, але за три місяці навчився не лише розуміти й розмовляти українською, а й читати та писати, навіть пісні українські знаю... Після навчання мене направили працювати у Бар. І коли я приїхав до цього містечка, мені було смішно, бо в студентські роки я підробляв барменом. І вийшло так, що я з бару до Бара. Але зараз мені все тут подобається. І моя місія — розвивати барську громаду, заохочуючи до співпраці всіх її жителів».
Дейн розповідає, що працювати не важко, єдине, до чого не може звикнути, — плани на день можуть змінюватися кілька разів. Наснаги і натхнення додають місцеві мешканці. Каже, що люди — це найбільше багатство України.
«Усі мене запитують, як справи, чи я не голодний, чи не змерз? Приносять цукерки, печиво, навіть шапку пропонували мені купити, бо моя має дещо «реповський» вигляд, не підходить для місцевого колориту — жартома каже Дейн. — Люди настільки щирі й турботливі, що іноді це дивує. Це нова культура для мене. В Америці такого немає. Хочеться навчити цих добрих людей жити краще, заохочувати їх до співпраці — розвивати барську громаду, бізнес і громадські ініціативи».
Дейн працює над проектами, які присвячені покращанню якості життя. Це очищення вулиць, зменшення пластикових відходів та сортування сміття. Його українським партнером у цій діяльності є викладач Барського педагогічного коледжу зі спеціальності «Живопис» Роман Мочарний. Він також працює на волонтерських засадах у Фонді громади «Барі». Громадська робота для хлопців у задоволення, бо це не просто колосальний досвід, а й можливість попрактикувати знання мови: Роман — англійської, а Дейн — української. Жартуючи кажуть, що тепер у них міцний українсько-американський симбіоз.
Два місяці тому вони розпочали реалізовувати екологічний проект, який передбачає роздільний збір сміття. Перший контейнер для пластикових і скляних пляшок розташували біля базару, що в центрі міста. Місцеві жителі наповнюють його швидко. У середньому двічі на місяць доводиться відвантажувати сміття в спеціально обладнане приміщення, де незабаром планують встановити спеціальне обладнання для стискання матеріалу. Готові брикети здаватимуть на сміттєпереробний завод у Вінниці. А за уторговані гроші встановлюватимуть контейнери на вулицях міста. Першими вчитимуть сортувати сміття учнів чотирьох міських шкіл.
«Кілька днів тому ми завезли чотири контейнери для сортування твердих побутових відходів у школах. А з 6 лютого розпочали діалог з дітьми у форматі екоуроків і семінарів, — розповідає Роман. — Діти швидше розуміють необхідність сортувати сміття. І перші результати зростання їхньої екосвідомості вже виявляються. Нещодавно, наприклад, трапився кумедний, але показовий випадок. Пізно ввечері, після роботи, ми розвантажували контейнер біля базару, як раптом під’їхала патрульна машина. Працівники поліції, упізнавши нас, сказали, що на гарячу лінію подзвонили хлопчики, які живуть у будинку навпроти, і повідомили, що невідомі люди хочуть вкрасти новий контейнер для сортування сміття. Їх терміново треба упіймати... Це говорить про те, що діти розуміють значимість цих контейнерів і вболівають за те, щоб їхнє рідне місто було чистим».
В Україні Дейн пробуде ще півтора року. Але вже зараз він розуміє, що той досвід, який він здобуде в нашій країні, буде неоціненним. Каже, що навіть після повернення в Штати займатиметься громадською роботою. І якщо пощастить, то буде радий співпрацювати саме з українськими організаціями, бо таких людей, як ми, наголошує американець, більше немає у світі.
