Мадонна: тигриця, що співає колискові

Народилася вона в родині інженера з дизайну, у віці шести років втратила матір. Відтоді шукала, чим заповнити порожнечу, що виникла, і вирішила: «Мені не дісталося материнської любові, так примушу ж весь світ любити мене». Вона вчилася грати на ударних і гітарі, брала уроки балету і вокалу в Парижі, після повернення до Нью-Йорка виступала з різними групами, у 1983 році випустила свій перший альбом, а через п’ять років з’явилася на Бродвеї, ставши культовою фігурою і зібравши до 35 років на сцені і знімальних майданчиках статок в 200 мільйонів доларів.

«Краще прожити один рік тигрицею, ніж сто років — вівцею», — улюблений вислів Мадонни. У 80-ті вона створила образ агресивно-сексуального секс-символу: вибраний нею постмодернистський стиль танцю і співу ідеально відповідав епосі ХХ століття. На екрані ж намагалася створити образ сучасної Мерілін Монро або Марлен Дітріх. Серед фільмів, де знялася зірка — «У відчайдушних пошуках Сюзен», «Шанхайський сюрприз», «Дік Трейсі», «Тіло як доказ», «Чотири кімнати». Скандальну популярність мав документальний фільм «У ліжку з Мадонною», де актриса пускалася в інтимні прозріння. Відносно нещодавнім приводом поговорити про Мадонну став мюзикл Aлла Паркера «Евіта», де вона зіграла першу леді Аргентини Еву Перон, з’явившись в абсолютно новому для себе амплуа.

— Мадонно, ви тут так не схожі на себе, ту, яку ми звикли бачити в розкутих костюмах з чорної шкіри на голе тіло або у вишуканих вбраннях від Версаче!

— Тому що це справді не я. Це Ева Перон. У мене з’явився приголомшливий шанс зіграти чудову жінку у фільмі великого режисера. Я вперше розкрилася тут по-справжньому. Я відчувала, що оточена талановитими людьми, а тому цілком віддала себе в руки Паркера.

— Що загального у вас з Евітою?

— Наприклад, мужність, яка допомогла їй вибратися з провінції до великого міста, де її ніхто не знав, знайти свій шлях, працювати на радіо, займатися політикою, вийти заміж за президента і впливати значним чином на життя людей. Її пристрасність, цілеспрямованість.

— Про вас пишуть багато, і, напевно, безліч брехні. Як ви ставитеся до цього?

— Це зачіпає. Іноді завдає болю. Треба бути товстошкірою, щоб не звертати уваги, не впасти в стан остовпіння. Я відчула в тій роботі, що розумію Еву Перон. Здавалося, вона переживає той самий відчай, той самий гнів, який часом відчуваю я. Особливо мене дратує, коли пишуть, що я нелюдяна, бездушна.

— Як ви ставитеся до натовпів ваших фанатів?

— Приємно, коли похвали виходять від того, кому довіряєш, від друзів, чий талант цінуєш. Не менш приємно і коли незнайома людина на вулиці підходить і каже щось добре, це чудово на мене діє. Ці миті цінні, адже у слави є і зворотний, непривабливий бік.

— Чи уявляли ви в дитинстві, що станете знаменитою?

— Я мріяла, що зі мною в житті станеться щось грандіозне...

— Ваш голос знає весь світ. А чи знає його ваша дочка? Чи співаєте ви їй колискові?

— Так, складаю найбезглуздіші пісні, тут же їх забуваю, складаю нові.

— Хто з уславлених жінок надихає вас у творчості?

— Мерілін Монро, Моніка Вітті, Марлен Дітріх.

— Ви сильна і самостійна, і все ж — потребуєте чоловічого захисту?

— Так, і в мене є чоловік, який захистить, — мій батько... Він ніколи не давав мені порад — тільки накази. У нас була велика родина, мачуха старалася звести кінці з кінцями, тому часто на розпродажу купувала цілий рулон тканини і за однією викройкою шила нам з трьома моїми сестрами абсолютно однакові сукні. Мене це дратувало — хотілося якось вирізнятися.

— Ваше ставлення до релігії?

— Колись я хотіла стати черницею, вони мені здавалися прекрасними неземними істотами. У своєму довгому одязi вони немов не йшли, а ширяли. Їх називали нареченими Христовими. Вихована я як католичка, але мене цікавлять й інші релігії. Наприклад, буддизм. Я вірю в Бога, продовжую шукати його в собі і навколо.

— Коли ваша дочка виросте і дізнається, що мати її була автором скандальної книги про секс, знімалася в шокуючих кліпах, що ви їй скажете?

— Думаю, я поясню їй, що як людина мистецтва я обирала форми самовираження, аж до найнесподіваніших, якщо мені це видавалося необхідним. Я буду чесною з нею.

— Що ви скажете про роль жінки в світі?

— Абсолютно впевнена, що в жінок повинні бути рівні з чоловіками права. Я не вважаю себе феміністкою, але думаю, що моя робота говорить сама за себе. Я вважаю себе гуманісткою і відстоюю права для всіх людей, незалежно від їхнього кольору шкіри, сексуальної орієнтації тощо.

— Зараз, коли ви стали матір’ю, ви розумієте, чого позбулися, втративши в дитинстві матір?

— Так. Зараз особливо гостро відчуваю це і хочу дати своїй доньці все те, чого у мене не було в дитинстві. Сподіваюся, проживу довше, ніж моя мати, і зможу бути весь час з дочкою...