Мама на замовлення

За статистикою, в Україні налічується понад мільйон подружніх пар, які не можуть мати дітей. Неофіційні дані, які лікарі вважають більш наближеними до дійсності, ще сумніші — безплідним у нас є кожне п’яте подружжя. Взнаки даються неблагополучна екологія, спадкові хвороби, нездоровий спосіб життя. Але поставлений лікарями діагноз ще не означає, що у цій сім’ї ніколи не пролунає веселий сміх дитини: за допомогою сучасних репродуктивних технологій нині можна вирішити найскладніші проблеми, пов’язані з дітонародженням, і досягнути результатів, які кілька десятків років тому вважалися дивом. Одним iз них є сурогатне материнство.

«І ВСЕ-ТАКИ Я ЗРОБИЛА ДОБРУ СПРАВУ»

Стати сурогатною матір’ю Наталка вирішила, прочитавши оголошення в одній із київських газет матеріально забезпеченого подружжя. «А що? — подумала вона. — Я — молода, здорова. Чому б і не спробувати? Заробила б грошей на квартиру... От тільки що на це скаже чоловік?»

Степан, Наталчин чоловік, спочатку розмови дружини про материнство «не від нього» сприйняв дуже негативно. «Ти бува не зрадила мене?» — все допитувався він. Але потім погодився: «Діти у нас є , а те по крові буде чужим... А за отримані гроші хоч якесь житло купимо». Тож Наталка поїхала в клініку, де їй призначили ретельне обстеження стану здоров’я, потім познайомили з генетичними батьками.

«І от я стала сурогатною матір’ю. Живу в заміському будинку, який належить дуже багатій бездітній сім’ї. Чудове ставлення, добре годують — щодня свіжі овочі й соки. Раз на тиждень оглядає лікар. Каже, що плід розвивається нормально. Так, саме плід. Не можу думати про нього, як про свою дитину. Мої діти вдома — і я повинна заробити гроші, аби вони не виростали в комуналці», — пізніше писала Наталка у щоденнику, який розпочала вести під час вагітності.

«Вночі народився хлопчик, його відразу забрали — в грудях трохи защеміло. Але коли наступного дня побачила його сяючих батьків, які принесли величезний букет квітів, подумала, що зробила добру справу. І впевнена — ти будеш щасливим, малюк! Через кілька днів я повернулася до своїх дітей, які дуже скучили за своєю мамою. А ще незабаром ми переїжджаємо до нової квартири»... — після цих слів записи у щоденнику жінки, наданому журналісту «Дня», обриваються.

ЗАЧАТТЯ В ПРОБІРЦІ

Як запевняє директор Інституту репродуктивної медицини, заслужений діяч науки і техніки України, професор Федір Дахно («батько» першої в Україні дитини, зачатої в пробірці в Харківській медичній лабораторії 1991 року), методика сурогатного материнства є величезним досягненням науки, бо дозволяє досягнути народження нового життя, коли природа безсила (наприклад, у жінки видалено матку).

Суть методики в тому, що статеві клітини генетичних батьків зливаються у пробірці й утворений ембріон переносять до матки іншої жінки. Нині втілювати в життя подібні медичні програми має право кожна українська клініка, яка отримала ліцензію на лікування безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій. А скористатися послугами сурогатної мами можуть жінки, в яких від народження або внаслідок оперативного втручання відсутня матка чи існують її патологічні зміни, які унеможливлюють нормальне виношування малюка. Крім того, сурогатне материнство пропонують сім’ям, що безрезультатно випробували всі найсучасніші методи лікування безпліддя.

За словами Федора Дахна, за допомогою сурогатної матері в їхньому інституті щороку народжуються 6-7 дітей. Якщо ж врахувати, що подібних центрів в Україні налічується 20, то кількість сімейних пар, котрі скористалися цією методикою, невелика.

— У моїй практиці перша сурогатна матір була на початку 80-х, а перше запліднення жіночої клітини in vitro вдалося отримати в 1984 році. Ми вирощували ембріони, переносили їх у матку, але первісток із пробірки народився лише 19 березня 1991 року. Нічого протизаконного у застосуванні цієї методики немає, Карний кодекс України передбачає навіть відповідальність медиків за ненадання медичної допомоги. Головне — чітко враховувати інтереси усіх сторін. В Україні дитина, народжена сурогатною матір’ю, по закону належить батькам-замовникам, — розповідає Федір Дахно.

За словами експертів, більшістю матерів-інкубаторів керує переважно матеріальний інтерес. З альтруїстичних міркувань на такий крок погоджуються тільки родички чи близькі подруги генетичних батьків.

— У нас був випадок, коли жінка не могла мати дітей через тяжку хворобу, то їй дитину виносила сестра-близнючка. Скільки щастя було у тій сім’ї! — згадує Федір Дахно.

Якщо ж кандидатури на «посаду» сурогатної матері у родини немає, то з пошуками допоможе клініка: майже кожна така спеціалізована медична установа має свій конфіденційний список потенційних сурогатних матерів, єдиної ж загальноукраїнської бази даних не існує.

ДЕЩО ПРО НЮАНСИ

Охочих підзаробити таким способом, як переконують фахівці, небагато. Вимоги до претенденток суворі: вік — до 35 років, фізичне та психічне здоров’я, відсутність шкідливих звичок та наявність хоча б однієї дитини в сім’ї (аби жінка могла перенести на неї свої материнські почуття). Дозволити послуги жінок-інкубаторів можуть, в основному, лише заможні люди: тільки по програмі сурогатного материнства витрати складають близько 5 тисяч доларів, а ще треба компенсувати майже рік життя, який сурогатна мати присвячує чужій родині. Суму матеріальної винагороди сторони обговорюють попередньо і засвідчують угоду нотаріально. Зазвичай, послуги мами-інкубатора для родини-замовника коштують 20— 30 тисяч доларів.

Таємницею залишаються психологічні нюанси, як правило, не афішовані учасниками «сурогатних програм». Як зауважив Федір Дахно, кожен із причетних до угоди заздалегідь обдумує всі переваги і недоліки програми. Сурогатна мама, зазвичай, сприймає ситуацію спокійно, налаштовуючись на майбутній результат. А ось попередню згоду чоловіка на роботу дружини «інкубатором» медики рекомендують зафіксувати письмово, хоча українським законодавством це не передбачено.

Якщо фізичний стан сурогатної матері влаштовує лікарів, а її особистісні якості відповідають запитам генетичних батьків, сторони підписують договір. У нього можна внести будь-які пункти, проте фахівці радять неодмінно оговорити медичний заклад, де відбуватимуться запліднення та пологи, обов’язок жінки виконувати лікарські розпорядження, її місце проживання в період вагітності, наслідки народження неповноцінної дитини, а також фінансові витрати.

За словами Федора Дахна, роботою українських репродуктологів особливо цікавляться громадяни інших країн, де сурогатне материнство заборонене законом, як, наприклад, у Франції чи Німеччині. В Канаді ж та Ізраїлі з подібних репродуктивних програм виключають комерційну основу.

РЕПРОДУКТИВНИЙ «ТУРИЗМ»

— Нині у світі розвивається практика так званого репродуктивного туризму. Клініка нашого Інституту користується великим авторитетом у світі, тому до нас приїздять лікуватися із різних країн. Але перед цим з ними ведеться 2—3 місячне листування, аби з’ясувати всю необхідну інформацію. Пацієнтам із Німеччини ми змушені відмовляти: згідно із тамтешнім законодавством, дітей, народжених сурогатними матерями-українками, Німеччина не визнає своїми громадянами, — зазначив Федір Дахно.

Стабільний попит іноземців на українських сурогатних матерів пояснюється юридичними нюансами, які гарантують потенційним батькам права на майбутню дитину. Наприклад, в Росії мама, яка народила дитину для безплідного подружжя, може передумати і залишити її собі, а на Заході — отримувати на неї аліменти, довівши батьківство свого клієнта. За українськими законами, дитина, зачата та імплантована в організм іншої жінки, належить виключно генетичним батькам. Тож відповідний позов сурогатної матері суд навіть не розглядатиме. Проте, на щастя, подібних інцидентів з українками не було.

КОМЕНТАР

Сергій ЗІЛОВ, адвокат:

— Сурогатне материнство в Україні дозволене чинним законодавством. Основним документом, згідно з яким регулюються відносини між учасниками програм, є договір, який вони складають і підписують. Обов’язково цей документ потрібно завірити у нотаріуса, адже саме це дозволяє, у разі оскарження договору в суді, підтвердити добровільність сторін. В умовах договору мають бути оговорені всі деталі — від оплати, умов проживання, порядку денного сурогатної матері і аж до форс-мажорних обставин (наприклад, неблагополучні пологи, після яких жінка не зможе більше мати дітей). Невиконання будь- якого пункту документа може стати підставою до оскарження в суді. Якщо ж угода підписується з іноземними громадянами, то документ має бути складений у двох примірниках — українською та відповідною іноземною мовами й, неодмінно, при підписанні договору слід запросити нотаріуса. Хоча я не пам’ятаю випадку, аби з приводу сурогатного материнства хтось звертався до суду.