«Маршрут № 1»: нове обличчя

Наші читачі звикли бачити рубрику «Маршрут № 1» у форматі подорожніх нарисів, щоденників та спостережень. «День» вирішив урізноманітнити цю рубрику.

Читачі, які купуватимуть сьогоднішнє число «Дня» в кіосках і на розкладках, знайдуть у ньому наш сувенір-експеримент до Євро — глянцевий додаток «Маршрут № 1», вихід якої ми анонсували в газеті напередодні.

Нове обличчя «Маршруту № 1» відтепер тяжіє до лаконічності, хоч «ідентичність» «Дня» в ньому збережено.

А представляють новий жанр у «Дні» — коментар-порада художниці та дизайнера Зінаїди Ліхачової та колонка Віталія Кличка.

— У Києві варто побачити Батьківщину-мати (гадаю, коментарі тут зайві). Раджу відвідати Київську обсерваторію — одну із найстаріших університетських обсерваторій в Україні, їй понад 150 років. При обсерваторії створено музей, де можна оглянути колекцію старовинних астрономічних приладів, помилуватися на зоряне небо в телескопі.

Обов’язковий пункт для київської прогулянкової програми — Пейзажна алея, Софійський собор і дзвіниця. Національний музей українського народного декоративного мистецтва — один з найбільших художніх музеїв України. Розташований він на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (який також, безумовно, варто побачити) в приміщеннях митрополичих кімнат і прилеглої до них будинкової Благовіщенської церкви, які є архітектурними пам’ятками ХVІІІ—ХХ стст. Цікаво відвідати Національну академію образотворчого мистецтва й архітектури.

А якщо будете в Києві з 26 травня до 30 червня, раджу подивитися відеоарт Зінаїди Ліхачової «Трансформації» в галереї М17 на вулиці Горького, 102—104 (час роботи — з 10.00 до 20.00, вихідний — понеділок).

Серед готелів — Radisson (тому що знаходиться на одній з цікавих історичних вулиць), «Воздвиженский».

Попоїсти можна в ресторанах «Барсук», «GastroRock.Pub», «Люди», у вареничній «Перемога», кафе «Вернисаж», ресторані «КультРа».

Сувеніри — в «Світлиці».

Київ — найкрасивіше місто в світі. Я не втомлююся повторювати це відтоді, як 1985-го, після довгих мандрів військовими гарнізонами, наша родина нарешті повернулася на Батьківщину.

Я часто згадую, як тоді влаштувався працювати в бюро молодіжного туризму «Супутник», — став екскурсоводом для школярів з усього Радянського Союзу. Для цього багато читав про історію міста, його видатних мешканців, дізнався чимало цікавих переказів і містичних легенд. Тепер розповідаю їх своїм знайомим, друзям з-за кордону — політикам, зіркам спорту й кіно, а для декого навіть проводжу екскурсії — хоча б тому ж Тайсону. Але частіше гуляю містом зі своїми дітьми — хочу, щоб вони знали якомога більше про Київ — європейський, неповторний, самобутній.

Розпочати знайомство з Києвом я б радив із Золотих воріт. Ще в ХІ столітті біля них зустрічали мандрівників і гостей — і тих, що йшли в місто Ярослава з добром, і тих, що мали злі наміри. Далі — обов’язково маєте завітати до Святої Софії. Унікальна архітектура духовного центру Київської Русі, особлива атмосфера цього місця вражають найдосвідченіших і найвибагливіших мандрівників. Не полініться роздивитися мозаїку й фрески величного Софійського собору, піднятися на дзвіницю й поглянути на Київ із висоти пташиного льоту. А потім — сам Бог велів пройтися до Михайлівського Золотоверхого монастиря, зруйнованого у 30-х роках минулого століття й відновленого практично «з нуля». Свого часу ми з братом теж дали пожертву на його відбудову й раді, що змогли сприяти встановленню копії фігури архангела Михаїла на фронтоні собору.

Усім друзям обов’язково раджу побувати на Володимирській гірці. Звідти відкривається незабутня панорама на лівий берег Дніпра. І хоча лівобережний Київ дедалі більше стає схожим на окремий мегаполіс, місто в місті, сучасні будівлі не псують лівобережних краєвидів, особливо навесні і влітку. Узагалі Дніпровські схили — це окрема тема. Золоті куполи храмів посеред зеленої гущини дерев найкраще роздивлятися під час річкової прогулянки на катері.

«Хто не був на Андріївському, той не був у Києві», — кажуть старожили. І я з ними погоджуюся. Часто бував на Андріївському узвозі ще школярем, знав багатьох продавців, народних майстрів, купував там подарунки і прикраси, які мали успіх у різних куточках світу, вражали моїх друзів своєю автентичністю. Андріївський — це серце не лише історичного Подолу, а й усієї столиці, розкраяне сьогодні вандалізмом забудовників, постійними «реконструкціями» й «реставраціями». На жаль, після відкриття «оновленого» Андріївського частину унікальних історичних будівель просто затягнуто сіткою — гості столиці зможуть оцінити хіба що те, як влада «дбає» про збереження історичних пам’яток центру. Але все одно варто погуляти узвозом, ногами відчути бруківку улюбленої вулиці киян.

...Києво-Печерська лавра, Парк Слави, Музей Голодомору, Музей історії Великої Вітчизняної війни, Річковий вокзал, старий і новий ботанічні сади, Виставковий центр, Пирогів — у столиці є безліч цікавих місць, де можна гуляти, насолоджуватися краєвидами, дізнаватися більше про драматичну, а іноді й трагічну українську історію, закохатися в Україну назавжди. Сьогодні, зокрема й завдячуючи Євро, ми як господарі міста можемо показати все це нашим гостям. І зробити все можливе, щоб вони захотіли ще раз повернутися в Україну. Адже Україна — це не лише Київ, а й Крим, Карпати, Львів, Чернівці, Дніпропетровськ, Харків. Україною варто мандрувати!