«Маяки» інтеграції

11 мільйонів українських громадян відносять до категорії молодих. Кожен четвертий держслужбовець у країні, за словами голови Держкомітету у справах сім’ї та молоді Валентини Довженко, — молодий. Схоже, проходять і часи тотальної соціально-політичної апатії, яка існувала серед цієї групи населення: якщо у виборах 94-го брала участь лише четверта частина молоді країні, то останнє волевиявлення громадян зібрало на виборчих дільницях вже близько 70% молодих. Щоправда, є й інша статистика: різного роду організації, зусилля яких направлені на вирішення актуальних проблем молоді (починаючи соціальними питаннями і закінчуючи підприємницькими та законодавчими ініціативами), поки що об’єднують всього лише близько 5% молодого населення. Однак В. Довженко акцентує увагу на іншому факті: за останні п’ять років кількість «молодих» громадських об’єднань зросла втричі.

Засідання ООН, що відбулося з ініціативи Європейської Економічної Комісії рівно рік тому в Женеві і зібрало представників 52 держав, було покликане намітити план вирішення молодіжних проблем. Що цілком зрозуміло: розплутувати кашу «нових викликів» сьогоднішнього дня (від екології до все більш зростаючої нерівності можливостей) доведеться в майбутньому саме цій категорії світового народонаселення. Тому було прийнято рішення «запустити» серію регіональних програм, на яких молодь обговорить «наболіле» і виробить певні механізми, резолюції, а то й рекомендації своїм урядам із приводу того, як ефективніше знімати гостроту питання. У січні наступного року форум пройде в Самарканді та сконцентрує увагу на проблемах молоді Середньої Азії. Ну а старт новій ініціативі ООН на просторах поки ще «неєвропи» було дано позавчора у Києві — в стінах столичного Інституту міжнародних відносин відкрився триденний регіональний форум «Молодь XXI століття: реалії та перспективи».

Хоч увагу даного заходу направлено на молодь країн СНД, прибули представники й більш далекого зарубіжжя (Австрії, Великої Британії, Німеччини, США, Польщі, Франції, Чехії, Швейцарії тощо). Протягом відпущеного форумовi часу делегати братимуть участь у роботі п’яти секцій і знаходитимуть відповіді на такі питання, як: молодь і зайнятість, молодь і здоров’я, вона ж — і підприємницька діяльність, соціалізація, міграція, сприяння розвитку молодіжних організацій. Ця робота передбачає як слухання доповідей на обрану тематику, проведення дискусій і обмін досвідом із наступним виробленням резолюцій, так і відвідування відповідних організацій, що працюють в Україні (молодіжної біржі праці, центру молодих підприємців, денного стаціонару для наркозалежних, центру «Ла Страда», який займається допомогою і реабілітацією жінок, що потрапили в біду за кордоном, і багатьох інших організацій). Загальний підхід до створення «серії» форумів можна сформулювати думкою, висловленою на останній Асамблеї ООН генсеком організації Кофі Аннаном, яка звучить приблизно так: не можна забезпечити мир і безпеку без стійкої взаємодії між різними країнами. Власне, кому як не молоді — через вирішення своїх насущних проблем — виступати своєрідним «маяком» майбутніх інтеграцій у Європу, що заступник виконавчого секретаря Європейської економічної комісії ООН Паоло Гаронна не піддає сумніву. Проте чи то випадково, чи то з натяком, позиція європейських країн щодо України прозвучала й тут: мета, за словами пана Гаронни, зрозуміла — інтеграція України, однак можливості — не визначенi.