Майстер-клас із виживання

Батурин — одне зі знакових місць в українській історії. Руїни Батурина — це певною мірою, як стверджують деякі дослідники, руїни України європейської. Саме після поразки Івана Мазепи козацька держава втратила тісні культурні зв’язки з Європою, й розпочався її поступовий відхід у поле впливу царської Росії. Тому для вдумливих туристів Батурин сучасний — клондайк для роздумів, аналізу, відкриттів.

14 червня святкуватиме своє 20-річчя Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Наразі у системі заповідника — 35 пам’яток. Хоча основними пунктами у рамках екскурсійної програми зазвичай є будинок генерального судді Василя Кочубея — це єдина автентична споруда, що збереглася у місті ще з мазепинських часів, палац останнього гетьмана Кирила Розумовського, Музей археології Батурина, Цитадель Батуринської фортеці. Звісно, частину об’єктів реконструйовано дослідниками ледь не від самого фундаменту. Утім, це не нівелює значення заповідника: він допомагає краще зрозуміти, наскільки складним, багатоаспектним і водночас цікавим явищем була козацька держава.

Літо у Батурині — гаряча пора. Інколи тут буває навіть до півтори тисячі екскурсантів за день. Здебільшого — це діти із Чернігівської чи сусідніх областей, яких привозять шкільні автобуси. «Далекі відвідувачі до нас поки що не надто часто приїздять. В основному відвідують заповідник екскурсанти з Київської, Чернігівської, Сумської, частково Полтавської областей. На інші регіони припадає менше 4% відвідувачів. Менше 1% — це іноземці», — розповідає завідуюча відділом науково-просвітницької роботи заповідника, відповідальний секретар газети «Слово «Гетьманської столиці» Наталія СЕРДЮК.

Все ж таки нинішній Батурин — це периферія (місто віддалене від основних потоків громадського транспорту), а тому Національному заповіднику «Гетьманська столиця» доводиться боротися з багатьма проблемами, які лягають на плечі регіональних музеїв. Багато в чому позитивний досвід батуринських музейників — цікавий та корисний.

ЯК ЗАЦІКАВИТИ ВІДВІДУВАЧА

«Свого часу ми провели опитування серед відвідувачів, запитавши, чому вони йдуть до музею, що, насамперед, хочуть побачити, дізнатися. І зрозуміли, що сьогодні лише 12% екскурсантів прагнуть наукових знань. Більшість хоче відпочинку та емоційних вражень. Відвідувачам найдужче хочеться доторкнутися до експоната», — розповідає пані Наталія. У результаті на території палацового комплексу Кирила Розумовського музейники організували виставку «Доторкнись до історії»: відшукали у місцевих жителів автентичні фрагменти від палацу і дозволили екскурсантам (здебільшого це діти), так би мовити, вивчати їх на дотик.

Ще один приклад інтерактивного підходу до екскурсії — акція «Золота середа». У палаці Кирила Розумовського є рояль ХІХ століття. Щосереди ваше знайомство з розкішними кімнатами, де мешкав останній український гетьман, свого часу фаворит царського двору, супроводжують мелодійні звуки роялю. На Цитаделі по середам відкрито Гетьманський будинок, а в підвальному приміщенні Будинку В.Кочубея екскурсії проводять при свічках.

Дуже допомагають, за словами співробітників заповідника, залучати нових відвідувачів різноманітні свята, фестивалі, що відбуваються на території «Гетьманської столиці». Частину з них організовують самі музейники, частину проводять за сприяння Чернігівської обласної державної адміністрації.

«Минулого року ми провели на території заповідника 12 культурно-мистецьких заходів із залученням інших колективів, а також 63 безкоштовні лекції для учнів шкіл району», — продовжує Наталія Сердюк. Серед найбільш масштабних подій — Козацьке свято, що відбувається на теренах Батурина у другу неділю червня вже 21 рік поспіль; обласний музичний конкурс молодих виконавців імені Андрія Розумовського. Віденський палац сина останнього гетьмана, як пише чернігівський історик Володимир Бойко («Андрій Розумовський та Людвіг ван Бетховен» від 23 травня 2012 року), «став одним із найбільших центрів музичного мистецтва, тут відбувалися постійні, як би ми зараз сказали, творчі зустрічі, працював оркестр і хор». Не менш легендарними є роки дружби, професійного спілкування та навіть матеріальної опіки потомка українських козаків над великим німецьким композитором Людвігом ван Бетховеном (Розумовський виділив останньому пожиттєву ренту). Тому проведення у родинному палаці Розумовських конкурсу молодих виконавців — більш ніж логічне. Минулого року конкурс відбувся уперше, й у ньому взяли участь 37 дітей із Чернігівської та Сумської областей.

Організовувати масштабні культурні акції самотужки музею не завжди під силу. Вихід — об’єднання зусиль з іншими культурними установами.

«Ми активізували свою співпрацю з Батуринським Будинком культури, зокрема місцевим ансамблем «Козацька душа»; разом із ними проводимо спільні заходи, — говорить Наталія Сердюк. — Співпрацюємо з парафією церкви Покрови Богородиці. Дитячий колектив, організований парафіянами, щороку готує вертеп. Разом із цими дітьми та ансамблем «Козацька душа» ми організовуємо акцію «На Різдво до гетьмана». Заповіднику також вдалося налагодити співпрацю з київським неакадемічним театром «Маскам Рад», колектив якого минулого року поставив у Батурині дві вистави».

Ще одна важлива риса музейної установи — вміння пристосуватися під свого відвідувача (у хорошому сенсі). У Батурині пішли назустріч своїм екскурсантам — навіть змінили режим роботи заповідника, починаючи з 15 квітня, відмовилися від єдиного вихідного дня у понеділок.

МУЗЕЙ В УКРАЇНІ — УСТАНОВА НЕПРИБУТКОВА, АЛЕ...

Як розповідають співробітники заповідника «Гетьманська столиця», сьогодні заклад орієнтовно на 20% покриває витрати на власне утримання. Окрім екскурсій, кошти також заробляють завдяки організації шлюбних церемоній на території палацу Кирила Розумовського. Ця послуга, а також фото- і відеозйомка на території заповідника користуються популярністю.

Утім, будучи державними установами, музеї не можуть гнучко реалізовувати зароблені самотужки кошти на власні потреби. Без дозволу Міністерства культури й Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей неможливо купити навіть ручку. Громіздка процедура розрахунків під назвою «узгодження бюджетних запитів», яка може тривати і до півроку, ускладнює роботу заповідника, а також унеможливлює співпрацю із приватним бізнесом, наприклад, туристичними агенціями, які могли б привезти до Батурина не школярів, а дорослого, свідомого та платоспроможного туриста.

ЧОМУ ТУРИЗМ ВСЕРЕДИНІ КРАЇНИ НАЙЧАСТІШЕ ІСНУЄ У ФОРМІ ШКІЛЬНИХ ЕКСКУРСІЙ

Якщо шкільних екскурсій у Батурині не бракує, то приватний туризм ще потрібно розвивати. Зацікавити дорослого туриста, який цілеспрямовано приїде провести час саме у вас, значно складніше. Лише інтерактивними, цікавими пропозиціями та важливістю історичних пам’яток не обійдешся — потрібна відповідна інфраструктура. І розвиток цієї інфраструктури — відповідальність не так музею, як місцевої громади. Тим паче, що, наприклад, заповідник «Гетьманська столиця» є ключовим фактором у розвитку сучасного Батурина. Наразі у штаті комплексу працює 105 жителів. Зважаючи, що у Батурині, за словами співробітників заповідника, всього проживає 2 400 осіб, з яких половина пенсійного віку, а ще є діти, то у заповіднику працевлаштовано понад 10% жителів міста.

Утім, наразі інфраструктура у Батурині не сприяє тому, щоб сюди приїжджали туристи з віддалених регіонів і залишалися на кілька днів. Хоча відвідати бодай ключові об’єкти у рамках одного дня — неможливо, та й непродуктивно. Не кажучи вже про те, щоб відчути атмосферу місця, насолодитися прогулянкою берегами Сейму.

«В одному з флігелів палацу Кирила Розумовського ми плануємо організувати готель. Це те, чого нам дуже бракує, — говорить пані Наталя. — Якби функціонував хороший двоповерховий готель, це спряло б залученню саме туристів, а не екскурсантів. Екскурсант приїздить на добу, не більше, турист приїздить на довший час. Тим паче, що у Батурині є Свято-Миколаївський Крупицький монастир, а тому прочанський туризм — теж великий перспективний напрямок, який потрібно розвивати. Наразі ми відвідуємо з екскурсантами монастир, але якщо вони приїздять здалека, то буває, що екскурсія монастирем починається о сьомій ранку». Співробітники розповідають, що тимчасово можна було б селити, принаймні, екскурсантів у місцевій школі-інтернаті, спальний корпус якої влітку пустує, але там відмовилися співпрацювати з заповідником, бо у персоналу саме на літній час припадає період відпусток.

Бракує у Батурині і закладів громадського харчування. На сайті заповідника є перелік місцевих кафе, проте за день перебування на жоден із них ми не натрапили. Натомість саме затишні кав’ярні чи шоколадниці зі своєю особливою атмосферою приваблюють, наприклад, велику кількість туристів до Львова. Існує проблема із громадським транспортом. Щоб проїхати кільканадцять кілометрів від Бахмача, де функціонує залізнична станція, до Батурина, можна чекати рейсового автобуса більше години.

Утім, вирішити проблеми з інфраструктурою музейникам не під силу. Це питання, насамперед, до місцевої та обласної влади. Звісно, за словами співробітників заповідника, владні структури сприяють його роботі, зокрема проведенню свят, вирішенню земельних питань. Але, як показує досвід, для того, щоб розвинути у Батурині справжній осередок туризму, цього недостатньо.

Наразі найближчі плани із розвитку заповідника пов’язані з появою нових екскурсійних об’єктів.

«Ми плануємо завершити усі роботи у Цитаделі Батуринської фортеці, зокрема відкрити для відвідувачів гетьманський будинок, експозиція якого показуватиме побут перших трьох гетьманів: Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи, — розповідає Наталія Сердюк. — Мріємо зробити доступною для всіх відвідувачів вежу Цитаделі, звідки відкривається надзвичайний краєвид на Сейм. А також у найближчі три роки хочемо відкрити для відвідувачів підземний перехід, який починатиметься із крипти, що під церквою на території Цитаделі, і простягатиметься аж до берега Сейму. В іншому з флігелів палацового комплексу Кирила Розумовського плануємо організувати виставкову залу, щоб мати можливість приймати виставки з інших музеїв. А також цього року ми замахнулися на те, щоб створити власний товарний знак, а відповідно — і корпоративний стиль. Конкурс уже завершився, але з трьох можливих варіантів один поки не обрали. Після того як визначимося, розпочнеться довготривала і вартісна процедура експертизи. Якщо все відбудеться успішно, можливо, на початку наступного року у нас буде власний товарний знак, відповідний стиль одягу для персоналу та бланків для документообігу. Після цього задумаємося над випуском сувенірної продукції». Наразі заповідник сприяє розвитку торгівлі сувенірною продукцією приватними підприємцями Батурина, які не сплачують кошти за торгівлю на території комплексу.

За словами музейників, усі зусилля вони спрямовуватимуть на те, щоб до Батурина приїжджали та зблизька відкривали для себе багатогранну історію козацтва з усіх регіонів країни.