«Мажори» за кермом

Ця історія сколихнула Дніпропетровськ восени минулого року. Рано вранці 20 жовтня на Набережній Перемоги джип «Тойта Прадо» збив на пішохідному переході трьох жінок. Їхні тіла від потужного удару розкидало на сотню метрів. Як розповів журналістам співробітник прес-служби обласного управління ДАІ Максим Талдонов, жінки не встигли перейти широке шосе на зелене світло, і коли запалився червоний — зупинилися на розділовій смузі. Жертвами виявилися 43-річна Світлана Тараненко, 62-річна Світлана Алтукова і 45-річна Валентина Турленко. «Водій на джипі «Тойота Прадо» рухався у бік вулиці Космічна, — пояснив даїшник. — Учинивши наїзд, він зник з місця злочину. Очевидці трагедії тут же викликали «швидку», але нікого з постраждалих врятувати не вдалося.

Через півгодини після ДТП автомобіль вбивці було знайдено неподалік від місця пригоди. Правда, вже без номерів. Але це не зашкодило встановити власника автомобіля». Авто з пом’ятим корпусом виявили у дворі одного з будинків по проспекту Героїв. Фото автомобіля мешканці цього будинку опублікували в інтернеті через кілька годин. За їхніми словами, саме тут і мешкав винуватець ДТП. Можливо, такий розголос змусив правоохоронців дещо пізніше визнати, що сірий джип «Тойота Прадо» був зареєстрований в 2006 році на ім’я Дмитра Рудя, 1985 року народження. З’ясувалося також, що молода людина доводиться сином прокурора Жовтневого району, на території якого і сталася аварія. Більш того, винуватець ДТП сам працював слідчим прокуратури Індустріального району, проте, як завіряють у цьому відомстві, на момент пригоди він вже звільнився. По гарячих слідах Д. Рудя затримали, а потім і заарештували, помістивши в дніпропетровський СІЗО. Для «об’єктивності розслідування» кримінальну справу передали до сусіднього Запоріжжя, що викликало вибух емоцій у мешканців Дніпропетровська, обурених резонансною пригодою. В об’єктивність розслідування мало хто вірив, в чому можна було переконатися, почитавши коментарі на міських форумах і в соціальних мережах. Незабаром після ДТП ініціативна група інтернет-користувачів створила спеціальний сайт, присвячений «справі Рудя». Крім того, молодь, обговоривши в мережі ситуацію, що склалася, вирішила пікетувати по суботах будівлю обласної прокуратури на центральному проспекті Дніпропетровська. Біля її дверей з’явився намет, де можна було поставити підпис під відозвою до прокурора області і Президента України. У ній городяни вимагали повернення кримінальної справи до Дніпропетровська, що, на їхню думку, сприяло б громадському контролю над ходом розслідування, а пізніше і над слуханням кримінальної справи у суді. Цікаво, що широкий резонанс сприяв пошуку випадкових свідків аварії. Одна з міських газет — «Днепр вечерний» — опублікувала схему, накреслену рукою одного з таких очевидців. З неї випливало, що «Тойота Прадо» нібито спробувала об’їхати на світлофорі машини, що стояли попереду, рвонувши розділовою смугою, де і стояли жінки, що загинули. Інші очевидці стверджували, що від сильного удару одну з жінок відкинуло під колеса «Деу», що рухалася по зустрічній смузі. Саме її водій кинувся викликати «швидку», тоді як водій «Тойоти» спочатку вийшов з машини, а потім, вочевидь, усвідомивши те, що сталося, швидко втік.

Чи згодилися ці свідчення слідчим із Запоріжжя — невідомо, оскільки хід розгляду надійно захищено таємницею слідства. Утім, в пресі повідомлялося, що підозрюваний, як кваліфікований юрист, користуючись своїми правами, нібито не квапиться давати свідчення. Уже незабаром з’явилися і думки юристів, що спеціалізуються на автомобільній тематиці. Вони вважали, що громадськість марно чекає суворого покарання для Дмитра Рудя, адже суд може знайти численні пом’якшувальні обставини. Наприклад, виявиться, що на дорозі не було належної розмітки, загиблих жінок міг закривати інший транспорт, а головне, вони не повинні були стояти на розділовій смузі, де немає «острівця безпеки». Такі прогнози, можливо, були недалекі від істини. У лютому адвокат потерпілих Едмонд Саакян повідомив на прес-конференції, що кримінальну справу вже передано до Орджоникідзевського райсуду Запоріжжя, а його матеріали підшиті в трьох солідних томах. Е. Саакян, який був присутній на слідчому експерименті, розповів, як все те, що сталося, уявляється обвинуваченому. Той пояснює, що їхав на зелене світло із швидкістю 60 км на годину. Жінки стояли на розділовій смузі, але, злякавшись зустрічного транспорту, зробили крок назад, і потрапили під колеса машини Д. Рудя. Свої дії після наїзду обвинувачений описує так: він викликав «швидку», увімкнув «аварійку», вийшов з машини. Після чого, зрозумівши, що загиблим уже нічим не допоможеш, упав у стан афекту. Як він виїхав, як кинув авто, як згвинчував номери — нічого не пам’ятає. Опритомнів Д. Рудь, за його словами, у лікарні під крапельницею. Адвокат підтвердив інформацію про те, що родичі загиблих отримали від обвинуваченого грошову компенсацію і написали заяву про відсутність матеріальних і моральних претензій. Про деталі домовлялися адвокати сторін на засадах судової практики». Назвати розмір компенсації Е. Саакян відмовився. Можливо, тому що це викликало б питання про прибутки прокурорської сім’ї. «Обидві сторони задоволені», як багатозначно зазначив він. Тим часом, згідно із законом винуватцеві аварії загрожує позбавлення волі від п’яти до десяти років. Проте Е. Саакян упевнений: навіть якщо суд ухвалить найсуворіший вирок, реально звинувачений відсидить не більше двох-трьох років. Гіпотетично йому можуть дати і умовну судимість, або взагалі виправдати. Цікаво, що втеча з місця злочину, що мало б слугувати обтяжливою обставиною, у справі не значиться взагалі. «Якби він не зупинявся, вважалося б, що він утік з місця злочину, а так — ні», — пояснює Е. Саакян. Незабаром після ДТП батька обвинуваченого було переведено з прокуратури Жовтневого району на посаду старшого помічника прокурора міста. Тепер вважається, що він не обіймає керівну посаду, а отже, виключається вплив на роботу правоохоронних органів. Правда, на всі питання про сім’ю Рудів у прокуратурі і міліції реагують дуже нервово. Хоча не секрет, що саме замовчування допомогло «спустити на гальмах» не одну гучну справу.

Цікаво, що всього лише за рік до аварії на Набережній Перемоги, в іншому районі міста — проспекті Гагаріна — під колесами джипу загинула 62-річна сторож Дніпропетровського національного університету Любов Тьомная. Не дивлячись на те, що відразу після аварії чоловік загиблої Іван Тьомний заявив, що ім’я винуватиці загибелі його дружини відоме всьому місту, правоохоронці не ризикували його оприлюднювати. Лише місяць потому тодішній начальник ГУ УМВС в Дніпропетровській області Анатолій Науменко визнав на прес-конференції, що за кермом була дочка одного із засновників групи «Приват». «Дійсно, за кермом була Ксенія Мартинова, її машина збила жінку, коли та переходила дорогу на миготливе жовте світло. Зараз перевіряються факти; гадаю, справа дійде до суду», — сказав генерал.

Відтоді в дніпропетровській міліції змінився керівний склад, і історія отримала абсолютно інший поворот. Кримінальна справа була тихо закрита в червні минулого року. У діях К.Мартинової слідчі міліції не виявили складу злочину, а прокуратура Дніпропетровської області з цим погодилася.