Міражі спортивних арен

У засобах масової інформації й раніше звучали заяви господарів футбольних клубів про зняття їхніх команд із чемпіонату, але сприймалися вони як тимчасові образи на арбітрів, спортивних функціонерів і мало не на весь світ. Такі заяви робили, зокрема, президент ужгородської «Говерли» Іван Шуфрич та одіозний власник «Дніпра» Ігор Коломойський. Власник «Дніпра» не раз навіть «погрожував»: якщо його команда й надалі не буде показувати результати, еквівалентні вкладеним коштам, то він залишає за собою право взагалі відмовитися від футбольних інвестицій і переключитися, ну, скажімо, на баскетбол (Коломойському вже приписують шефство над оновленою івано-франківською «Говерлою»).

Однак емоції поступово вщухали, і все ставало на свої місця. І ось гримнуло по-справжньому. Ситуація з «Укрнафтою» та «Аеросвітом», які поки що залишаються в руках Коломойського, змусила заговорити про кризу в футбольному господарстві цього бізнесмена. Як відомо, у сферу інтересів Ігоря Коломойського входять, окрім «Дніпра», ще три клуби — київський «Арсенал», криворізький «Кривбас» та луцька «Волинь». Саме ці клуби тепер потрапили в економічну вирву. Постало навіть питання про зняття їх із першості. До речі, цього року наш чемпіонат може вперше не дорахуватися учасників на фініші. Цілком логічно, що президентам трьох згаданих клубів довелося якось окреслювати перспективи свого найближчого майбутнього.

• Президент «Кривбасу» Олександр Лівшиць, наприклад, запевнив, що його команда не тільки не має намірів залишати чемпіонат, а й планує підсилення складу. Власник луцького клубу Ігор Палиця, який входить до списку найбагатших людей країни, теж не збирається залишати «Волинь» напризволяще, хоча і вкладати гроші — на відміну від свого криворізького колеги — не поспішає, сподіваючись на можливості теперішнього складу команди та на тренерський геній Анатолія Дем’яненка.

• Не приховував проблем і власник київського «Арсеналу» Вадим Рабинович. Його намагання створити конкурентоспроможний, а головне — популярний серед киян клуб, інколи нагадували боротьбу з вітряками. Було бажання побудувати свій стадіон, створити належну базу, — однак виявилося, що виділення землі під спортивні споруди для міської влади не є нагальним питанням. Побудова розважальних комплексів, супермаркетів та заміських палаців — ось що для неї на часі!

«Арсенал» залишають футболісти (11 гравців і тренер — то вже готова команда!), а це лише підтверджує песимістичні прогнози щодо невтішних перспектив клубу. Ті, хто залишився, теж сидять «на чемоданах». У цій ситуації новому тренеру Юрію Бакалову не позаздриш. Як підтримувати ігровий та психологічний тонус у команді? Що обіцяти футболістам? Попереду — суцільна невідомість. Хоча шанси зберегти «Арсенал» на футбольній карті України все ще залишаються. Вадим Рабинович стверджує, що потенційні інвестори начебто є. Серед них називають і президента федерації кінного спорту України — а тепер уже й нардепа! — Олександра Онищенка.

• Виникли проблеми й у сімферопольської «Таврії», власником якої є Дмитро Фірташ. Із його бізнесом останнім часом також відбувається щось незрозуміле. А в ситуаціях ризику, як відомо, передусім скидають баласт. Таким баластом може виявитися саме неприбутковий футбольний клуб. Тренер кримчан Олег Лужний поки розраховує лише на п’ятнадцятьох гравців. Проте головною перешкодою для нормальної підготовки клубу є відсутність чіткого діалогу тренера з керівництвом «Таврії». Тож існує ймовірність продажу клубу російському мільярдеру Михайлові Прохорову, який досі не афішував своїх симпатій до «гри мільйонів».

• Тільки нещодавно завершилася форс-мажорна історія з продажем «Металіста». Олександра Ярославського, який зумів створити самобутню команду, харківська влада фактично змусила продати фінансово привабливий клуб.

То що ж виходить: боротьба «бізнес-титанів» за місце під сонцем на економічному Олімпі може призвести до того, що уболівальники залишаться без улюблених команд? Так, може. І головне, винних — немає. Адже неможливо примусити заможних людей займатися збитковою справою, аби тільки ощасливити шанувальників спорту. І все ж, не хочеться вірити, що Кривий Ріг, Луцьк, Сімферополь та Київ залишаться без команд, з якими вболівальники за багато років устигли зріднитися.

• Отже ситуація з українським футбольним чемпіонатом складається напружена й загадкова. Деякі спеціалісти, зокрема Валерій Яремченко, схиляються до думки, що все ж таки друге коло прем’єр-ліги розпочнеться без цих чотирьох команд. Може, у футболі й справді настав час міражів?

• На тлі всіх перерахованих проблем цілком благополучно почувається хіба що спорт на Донбасі. У цьому регіоні немає тенденції до зникнення команд. Навіть навпаки. Лише за останні роки з’явилися баскетбольний клуб «Донецьк» (створений 2006 р.) — чемпіон останньої першості України, хокейний клуб «Донбас» (2005 р.), який не без успіху виступає в Континентальній хокейній лізі. Під час хокейного локауту в НХЛ команда змогла фінансово забезпечити виступ за донецький клуб заокеанських зірок хокею — Руслана Федотенка та Олексія Понікаровського.

• Варто нагадати також, що «Донбас-2» став чемпіоном Професійної хокейної ліги України 2011 року. В першій футбольній лізі не пасуть задніх донецький «Олімпік» (2001 р.) та краматорський «Авангард». А алчевська «Сталь» взагалі претендує на перехід до найвищого дивізіону вітчизняного футболу. Про інших спортивних представників Донбасу годі й говорити! Донецький «Металург», маріупольський «Іллічівець», луганська «Зоря» навіть за економічної кризи почуваються досить упевнено. Флагман і візитна картка регіону — донецький «Шахтар» — очолює список клубів Європи, які стрімко й успішно розвиваються.

• Натомість у стольному граді Києві справи дещо гірші. Київський «Сокіл», який був боєздатною одиницею в обоймі клубів чемпіонату СРСР, ставав бронзовим призером Союзу і був базовим колективом національної збірної України, тепер поступово втрачає лідерські позиції в українському хокеї.

А скільки команд із більших та менших міст України назавжди зникли зі спортивної карти, так і не реалізувавши своїх планів! Тільки у згадках залишився шепетівський «Темп» — команда Вищої ліги, що мала амбіційні програми розвитку дитячої футбольної академії. Це прикро, адже клуб із районного центру на Хмельниччині був цікавим, і змагатися з ним було нелегко навіть грандам. Не вірите — запитайте про це у ветеранів наших елітних команд.

• Неясною залишається доля «Прикарпаття». Івано-франківцям обіцяли золоті гори, але наразі клуб перебуває на межі існування. Кануло в Лету запорізьке «Торпедо». А це ж клуби, які виступали на найвищому рівні й мали репутацію «грози авторитетів». То що вже казати про маленькі колективи, залишені «батьками» сам на сам зі своїми проблемами? У першій лізі команду «Миколаїв» її тренер Ігор Забранський возить на змагання по всій країні за власний кошт, проте подібний альтруїзм навряд чи може бути довготривалою підпорою клубу. Та й чи багато знайдеться в Україні таких тренерів-філантропів, як Забранський?

• У Європі, особливо у добрій Старій Англії, поширеною є практика рятування команд власними вболівальниками. Збір коштів організовується за першим покликом про допомогу. Зірки естради, кіно, політики — кожен допомагає в міру своїх сил. Скажімо, співак Робі Уільямс допомагав маловідомому клубу «Порт-Вейл». Брати Галлахери з групи «Оазис» у скрутні часи не залишали свій улюблений «Манчестер Сіті». Скромний «Уотфорд» врятував від краху Елтон Джон. А вболівальники лондонського клубу «Уімблдон» пішли ще далі! Коли ліквідували їхню улюблену команду, вони організували та зареєстрували нову, яка пройшла пекло найнижчих англійських дивізіонів і, зрештою, з дев’ятого потрапила у четвертий.

Але щоб таке диво могло статися, уболівальники мають справді уболівати (даруйте за тавтологію) не тільки серцем, а й гаманцем. Адже з кожним наступним зникненням команди, клубу або спортивної організації в різних куточках нашої країни ми наближаємося до того дня, коли національні чемпіонати, перетворившись у міражі, будуть витіснені... першостями у масштабах однієї області чи регіону.

Не хотілося б...