Мiсто, яке показало характер

За радянських часів Миколаїв через роботу підприємств ВПК СРСР був закритим «містом корабелів», а після відновлення Україною незалежності здобув славу «червоного» і проросійського. Влада міста довго шукала йому новий «бренд», розробляла іміджеві програми, але врешті змінили обличчя Миколаєва самі мешканці. І підштовхнула до цього спільна біда — російське вторгнення у Крим і на схід України. Яким є новий «характер» Миколаєва,  «Дню» розповіли люди, котрі його творять.

«У період київського Майдану ми разом із тодішньою об’єднаною опозицією і громадою Миколаєва організували свій Майдан, який став форпостом патріотизму і пробудження української свідомості на Півдні України, — пригадує народний депутат Тарас КРЕМІНЬ. — Наш майдан був одним із найбільших на Півдні України і за кількісним складом, і за результатами роботи». Миколаївці надавали дієву допомогу київським мітингувальникам і долучалися до їхніх лав. «Це допомогло сформувати свій характер у той період, коли Янукович кинув Україну і ми змінили органи влади на місцях», — говорить нардеп, якого у лютому 2014-го обрали головою обласної ради. «Не за один день Миколаїв став іншим Миколаєвом», — вважає Тарас Дмитрович. Він нагадує ланцюжок подій — після початку анексії Росією Криму на Миколаївщині з’явились перші вимушені переселенці, в тому числі військовослужбовці. «По суті, ті люди, які стояли на Майданах по нашій області — а це Миколаїв, Баштанка, Первомайськ, Очаків, Новий Буг, Арбузинка — і стали тими, хто почав організовувати допомогу вимушеним переселенцям», — говорить Тарас Кремінь.

ПІДТРИМКА ТИХ, ХТО ВИЙШОВ ІЗ КРИМУ

«Я довгий час не відчувала оптимізму щодо проукраїнської позиції жителів Миколаєва і те, що відбулося таке об’єднання, така величезна підтримка частин, які вийшли з Криму, було дуже несподівано для мене як жителя міста», — ділиться Лариса СНІГУР, член громадського об’єднання матерів та дружин військовослужбовців «Оберіг», яка волонтерить від самого початку буремних подій.

Ця підтримка була багато в чому вирішальною і для військових, які блокували кримський перешийок. Про це говорять і волонтери, і самі воїни. Зокрема захисник ДАПу Сергій ТАНАСОВ (позивний «Танас»). «Я служив у 79-й бригаді, моя частина була першою, яка вийшла на оборону Криму. Миколаївські активісти часто приїжджали до нас і привозили елементарні засоби виживання. Порадувало те, що поки ми були там, наш тил прикривали тут», — говорить Сергій, пригадуючи, як у місті одночасно з Майданом розгортався Антимайдан. «Кожного дня у діаметральній прогресії почали збільшуватися намети, російські прапори, автопробіги, плітки по місту, які запускали одні й ті ж самі люди, і, звичайно, спроби штурму органів місцевого самоврядування й державної влади — мерії, облради, ОДА», — нагадує Тарас Кремінь. Але «завдяки тому, що прихильники нової України стали плече до плеча, ми змогли звільнити місто і створили сприятливі умови для збільшення боєздатності наших військових підрозділів», — вважає нардеп. Так, Україну сколихнули події 9 квітня, коли після «спілкування» з активістами з міста ганебно ретирувався Царьов.

Важливо, що відкриту позицію під час цих подій продемонстрували і місцеві ЗМІ, зокрема телеканал TAK TV, який давав глядачам об’єктивну і неупереджену інформацію, а також показав готовність до солідарності. Завдяки першому в історії об’єднанню трьох провідних каналів області (ТАК TV, Миколаївська ОДТРК та телекомпанія МАРТ) відбувся телемарафон «Миколаїв: Ми — разом!», під час якого зібрали майже мільйон гривень для підтримки військовослужбовців, які прибули на територію Миколаївської області.

ГЕРОЇЧНА 79-ТА БРИГАДА

З початку військових дій на сході свій героїчний характер показала 79-та окрема аеромобільна бригада, яка дислокується в Миколаєві. Місто «мобілізувалося» на допомогу воїнам. «Один із ключових моментів — це єднання з армією», — каже Лариса Снігур. «Сильно місто похитнули літні події 2014 року, коли бригада стояла вздовж кордону, а її добрий сусід з того боку накривав постійно «Градами», — вважає і Сергій Танасов, який про ці події знає не з чуток.

«Коли наша 79-та вийшла з оточення у серпні 2014-го і військові повернулися, відбулося якесь єднання з хлопцями. Як госпітальний волонтер можу сказати, що коли ми приймали хлопців після Зеленопілля — обпалених, вимотаних, — усіляку підтримку надавала половина міста», — пригадує волонтерка. «Швидше за все, це було єднання навколо того, що з містом може статися біда і навколо того, що це наші люди. Місто зайняло дуже проукраїнську позицію», — вважає Лариса Снігур. Не варто забувати, що миколаївські військові стояли і на кордоні з Придністров’ям, звідки теж була загроза, каже Тарас Кремінь.

Системне волонтерство (на квітень 2014 року в кожному районі вже була рада волонтерів, яка діяла при органах місцевого самоврядування, нагадує Тарас Кремінь) за підтримки влади і бізнесу, на думку нинішнього нардепа, дозволило Миколаєву стати іншим — «жовто-блакитним, патріотичним, проукраїнським, надзвичайно динамічним, ефективним і консолідованим».

МІСЦЕВІ ВИБОРИ

Місто продовжує показувати характер. На місцевих виборах після першого туру, у якому перевагу мав колишній регіонал, люди змогли консолідуватися і в другому турі обрали проукраїнського мера. «Люди повірили, що все-таки можна змінити країну, повірили трошки в майбутнє, — міркує Сергій Танасов. — Не так, звичайно, як хотілося б. Бо все одно вибори, на мій погляд, показали маленьку явку проукраїнського електорату. Люди ще у свідомості трішки не дійшли до того, що кожен робить внесок у спільну справу. Треба починати в себе». До речі, Сергій так і зробив — після «безцінного досвіду» боїв у Донецькому аеропорту, де отримав поранення, зараз він не лише продовжує військову службу (через ще одне пізніше поранення під час нічного штурму Водяного уже не в 79-й бригаді), а й став депутатом міської ради.

«Вибори Сенкевича показали, що народ готовий і може об’єднатися навколо однієї мети. Люди об’єдналися не за Сенкевича (йому виданий кредит довіри), а об’єдналися проти тієї влади, яка могла повернутися. Зараз завдання мера виправдати той кредит довіри, який йому видали люди», — каже Лариса Снігур, яка продовжує волонтерство, у частині питань співпрацюючи з місцевою владою, котра, за її словами, на відміну від інших регіонів працює над вирішенням проблем військовослужбовців.

«Сьогодні Миколаєву певною мірою не вистачає уваги з боку центру — і в інформаційному плані, і в популяризаційному. Тому те, що ми минулого року тісно співпрацювали з газетою «День», привезли сюди фотовиставку, і те, що зараз виставка відкриється в нашому першою після Києва, якраз свідчить про те, що Миколаїв стає і культурнішим, і відкритішим, і доступнішим, — підсумовує Тарас Кремінь. — І підтримка з боку таких престижних і авторитетних видань як газета «День», нам надзвичайно потрібна».