Мій Рік — мій «День»

Марина ПАШКОВСЬКА, випускниця Національного університету «Острозька академія»:

— Перебираючи у пам’яті події 2007 року, найбільше згадуються парламентські вибори 30 вересня, оскільки особисто працювала на одну з політичних сил. Безперечно, негативно запам’яталася величезна кількість надзвичайних ситуацій в Україні, зокрема техногенна катастрофа в Ожидові Львівської області та інші катастрофи на залізниці. Цьогорічні аварії на шахтах заставляють в черговий раз замислитися над справжньою вартістю українського вугілля. Приємною несподіванкою для всіх українців стало рішення про проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року в Україні та Польщі.

Аналізуючи події особистого життя за рік, що минає, у пам’яті спливає багато різного: великі життєво важливі події (яких було чимало протягом року) та безліч дрібних буденних, які ніби й не принесли чогось визначного у моє життя, але з яких, насправді, і складається кожен прожитий мною Богом даний день. Оглядаючись назад, я розумію, що 2007 рік подарував мені цікаві подорожі Україною, приємні знайомства, диплом магістра «політології» найкращого університету в Україні, хорошу роботу, яка приносить задоволення та дає можливість професійно зростати. Якось, згадуючи все, що відбулося, усвідомила, що в цьому році було перегорнуто ще одну важливу сторінку у книзі мого життя.

Рік, що минув, приніс мені декілька важливих уроків. Я зрозуміла, що означає назавжди прощатися з рідними людьми, як це — надовго розлучатися з друзями. Я навчилася цінувати кожну прожиту хвилинку. Я усвідомила, що потрібно бути щасливою зараз і тут, а не тільки сидіти і мріяти про щастя. А головне — для цього потрібно щось робити!

Михайло ДІЖА, студент магістеріуму спеціальності «політологія» факультету політико-інформаційного менеджменту Національного університету «Острозька академія»:

— 2007 рік був насичений подіями, передусім, політичного характеру, які стали суспільно значимими. Перш за все, це указ Президента України від 22 квітня про розпуск Верховної Ради, що було початком ланцюгової реакції цілого ряду політичних подій: припинення повноважень Верховної Ради, а від так і Кабміну, дострокові вибори до ВРУ, перетасовка сил у Верховній Раді на користь «помаранчевої» коаліції, внаслідок чого обрання прем’єр-міністром Юлії Тимошенко та нового складу уряду, та проходження блоку Литвина з невизначеною політичною позицією до парламенту. Ці події дають надію на зміну ситуації в країні у всіх сферах життя, проте чи насправді виправдають себе — важко спрогнозувати.

Рік минув жваво, насичений великою кількістю подій важливих для мене. В цілому, успішний: змога відвідати інші регіони разом з Острозьким клубом, що надало мені неоціненного досвіду як майбутньому політологу (я сподіваюсь), перемога у конкурсі наукових робіт Фонду Віктора Пінчука та ще велика кількість менш важливих, але приємних перемог, які у своїй сумі дарують гарний новорічний настрій. Беручи більш глобально — нарешті деяка визначеність у політичній ситуації, що нарешті призведе до стабільності і не зможе не відбитися на громадянах України, до яких я відношусь (і цим пишаюся).

«День» завжди проводить масу цікавих заходів: це й презентація книжок, і велика кількість форумів, що стосуються як політичного, так і культурного життя України, фотовиставки, і врешті- решт видає багато публікацій. Найбільш пам’ятні для мене, оскільки там безпосередньо перебував, були фотовиставка газети «День», присвячена 11 річниці видання, та Волинський вечір «Дня». На фотовиставці побачив багато справжніх творів, які вразили своєю глибинністю. Такий захід є важливим в плані популяризації як власне даного виду мистецтва, так і українських авторів. Багато вражень залишилося від Волинського вечора — виступи українських гуртів з національним мотивом та волинським колоритом, організація вечора, стиль проведення, знайомства з відомими діячами мистецтв, політики. Пробудило багато думок про багатство української культури, що має сприяти відродженню.

Закликаю громадян України до порозуміння у межах нашої великої держави. Політики нас ділять, бо так легше нами керувати. Скільки років наші прадіди проливали кров за ради незалежності, скільки років воювали один проти одного у складі різних держав, проте прагнучи одного — об’єднання у межах однієї країни. Подорожуючи різними регіонами: Донецьк, Одеса, Рівне, — зайвий раз переконався, що стереотипи людей є нав’язаними владою. Необхідно стерти ті кордони, які нам намалювали. Консолідована, сильна нація є гарантом процвітання держави! Разом ми — сила, ми можемо побудувати громадянське суспільство, яке буде визначати хід подій в державі!