Мобілізуюча сила Стуса

У ювілейний рік від дня народження українського поета, літературознавця, правозахисника Донецький національний університет, якому присвоєно ім’я Василя Стуса, зібрав на міжнародну науково-практичну конференцію всіх зацікавлених у вивченні багатогранності геніального митця. Серед запрошених — науковці, філологи і літератори з різних куточків України та ближнього зарубіжжя.

ІМ’Я ЯК ІНДИКАТОР

Перш ніж отримати ім’я Василя Стуса, ДонНУ пройшов довгий багаторічний шлях. Нагадаємо, студентська ініціатива щодо перейменування ще у 2008 році, викликавши бурхливі дискусії довкола постаті й творчості поета, змусила по-новому прочитати його поезію і осмислити роль в контексті сьогодення. Та через опір місцевої влади і керівництва університету, а також неготовність, незацікавленість, індиферентність із боку викладацького й студентського колективів вона завмерла, так і не здійснившись.

«Ініціатива присвоєння імені Василя Стуса ДонНУ народилася у студентів історичного факультету, які входили до НГО «Поштовх». Пам’ятаю, як на електронну адресу мені написав Стас Федорчук, мій студент, із проханням підтримати перейменування і проголосувати на сайті, який вони спеціально розробили для проведення опитування. Я зайшов і підтримав. Окрім мене, це зробив ще один викладач з нашого факультету — професор-міжнародник Ігор Тодоров (зараз працює в Ужгороді). На природничих факультетах і викладачі, і студенти проігнорували пропозицію «Поштовху», а гуманітарні підтримали частково, — пригадує доцент кафедри політології та державного управління ДонНУ імені Василя Стуса Валентин КОКОРСЬКИЙ. — Потім збирали трудові колективи факультетів і «махали пальчиком», які ж ми погані. Зрештою присвоєння ім’я Стуса не відбулося. На мою думку, передусім через те, що не було зацікавленості або радше сміливості, бо якби університет насмілився взяти тоді на себе цю відповідальність, то це стало б поштовхом чи імпульсом для того, щоб він став центром українськості в регіоні. Для вишу це гарна місія. Але на той час сміливців виявилося вкрай мало. І на це були свої причини: агресивна проросійська місцева влада плюс місцеве «болото», яке не займає позицію, а просто шукає, де йому комфортніше, там і зупиняється. Тобто на той момент не було готовності до реалізації цієї ідеї, а те, що місцева влада одразу однозначно поставилася до неї негативно, було відчутно з позиції тодішнього керівництва — і університетського, і факультетського. Навіть студентське середовище на той час було не готове до таких переломних моментів. Ідеї і запалу ініціативної групи виявилося замало, щоб пробити оту стіну індиферентності».

«ДЕНЬ» ТАКОЖ ДОЛУЧИВСЯ ДО ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ СПАДЩИНИ СТУСА-ПУБЛІЦИСТА. 2012 РОКУ В СЕРІЇ «БРОНЕБІЙНА ПУБЛІЦИСТИКА» ВИЙШЛИ ЙОГО ВИБРАНІ СТАТТІ ТА ЗАПИСИ З ТАБОРОВОГО ЗОШИТА / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«День» був одним із перших, хто підтримав студентську ініціативу. На сайті нашого видання було створено спеціальний розділ «Донецькому університетові — ім’я Стуса». Паралельно тривав збір підписів під відповідним зверненням, де до тисяч голосів повсякчас додавалися нові. Питання, яке послідовно тримав на пульсі «День» більше семи років, особливої актуальності й гостроти набрало, коли ДонНУ через усім відомі трагічні події змушений був переїхати на Вінниччину — малу батьківщину Василя Стуса.

ІМ’Я ЯК ОРІЄНТИР

«Боргом честі» ще з 2008 року назвав перейменування Донецького національного університету в Національний університет імені Василя Стуса журналіст та випускник університету Олексій Мацука, який у січні 2016-го надіслав на ім’я ректора ДонНУ лист-звернення з підписами майже 200 відомих в Україні осіб. У листі-відповіді ректор Роман Гринюк нагадав землякові, що питання зміни назви закладу актуальне. Тим паче, що з’явилися нові обставини: в «Іловайському котлі» загинув один з ініціаторів перейменування, випускник ДонНУ Юрій Матущак, що додало нового смислу і для викладачів, і для студентів.

«Саме за ініціативи ректора Романа Гринюка на базі закладу була створена робоча група із представників адміністрації вишу, професорсько-викладацького складу, студентського колективу і громадськості, які обговорювали питання перейменування закладу на честь Василя Стуса. Паралельно діяла експертна рада, до якої увійшли провідні громадські діячі та журналісти. Це відомі особистості, які небайдужі до долі університету. Вони із самого початку, з 2008 року, тримали руку на пульсі ініціативи щодо присвоєння імені Василя Стуса ДонНУ. Серед них — син Василя Стуса — Дмитро, письменник Василь Овсієнко, історик Вахтанг Кіпіані, керівник регіональної мережі газети «Голос України» Ліна Кущ, журналіст Ігор Зоца та головний редактор газети «День» Лариса Івшина, — коментує проректор з науково-педагогічної роботи, стратегічного розвитку та інновацій Донецького національного університету імені Василя Стуса Тетяна НАГОРНЯК. — Ми розуміли тоді й зараз, що присвоєння імені легендарної людини — це знакова річ, яка важко народжується, колегіально затверджується і веде дорогою життя. Час, коли ДонНУ і Василь Стус знайшли один одного, не був випадковим. Присвоєння імені Героя України — поета, перекладача, прозаїка, літературознавця, правозахисника і славетного випускника ДонНУ, було сприйнято більшістю колективу як ще одне підтвердження національного вибору університету, який через окупацію Донбасу продовжив освітню діяльність у Вінниці — на батьківщині поета. У трагічній долі Василя Стуса і новітній історії ДонНУ можна знайти важливі, навіть доленосні місця дотику. Символічно, що, народившись на Вінниччині, Василь Стус виріс і навчався на Донеччині, тут почав формуватися його світогляд. Тепер і наш виш, який він закінчив, переїхав на його малу батьківщину. Як особистість, Стус свідомо обрав свій життєвий шлях, упевнено йшов ним, не звернув із нього і не зрадив обраній ідеї. Так само і наш університет, коли перед ним став виклик продовжити діяльність на окупованій території, але в рідних стінах і зручних, комфортних умовах, не зрадив свєму статусу національного університету і підтвердив готовність продовжити на новому місці, але в Україні».

Конференція трудового колективу Донецького національного університету розглянула питання надання імені Василя Стуса Донецькому національному університету 10 червня 2016 року. Більшістю голосів (75 зі 105) ініціатива була підтримана, а за кілька днів згоду на присвоєння імені Василя Стуса Донецькому вишу надав і син поета Дмитро. Новий Статут університету привіз до Вінниці восени 2016-го Левко Лук’яненко. Тоді жива легенда і друг Василя Стуса заявив: «Стусівському університету бути!», додавши, що цим вчинком ДонНУ віддав борг усім, хто поклав своє життя за український Донбас.

«ІМ’Я ЗОБОВ’ЯЗУЄ»

Цей слоган ДонНУ носить уже майже 20 років, але з перейменуванням він набув нового відповідального сенсу. Стус додав ДонНУ сили рухатися вперед, відкривати нові горизонти, але водночас і зобов’язав тримати високу планку. Тому, організовуючи VI Міжнародну науково-практичну конференцію, присвячену Василю Стусу, заклад задіяв усі ресурси і запросив до Вінниці півсотні науковців — філологів, мистецтвознавців, філософів, культурологів, істориків, правознавців, психологів та журналістів. Словом, усіх, хто зацікавлений у вивченні багатогранного доробку легендарного поета і громадянина — Василя Стуса.

У роботі конференції, яка триватиме два дні, 20 і 21 квітня, візьмуть участь і представники Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка та Інституту української мови НАН України, Національної спілки письменників, а також науковці Інституту східнослов’янської філології Ягеллонського університету з Кракова. Під час зібрання будуть розглянуті особливості літературного доробку Стуса, його громадської діяльності та її роль у формуванні дискурсу руху національного опору, питання його поетики, художньої інтерпретації постаті поета та його доробку сучасним мистецтвом та актуальні проблеми сучасного стусознавства і філософсько-етичне підґрунтя творчої індивідуальності Стуса тощо.

«VI Міжнародна науково-практична конференція «Василь Стус: життя, ідеологія, творчість, соціополітичний і літературний контекст» досить символічна. Її унікальність передусім — у тому, що вона відбуватиметься на Вінниччині, що дає можливість запланувати нам поїздку на малу батьківщину Стуса — у село Рахнівку, де досі живуть люди, які пам’ятають його родину. Тобто ми двічі вклонимося Стусу — у підніжжя його пам’ятника у Вінниці та в його рідному селі, — зауважує член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор ДонНУ Анатолій ЗАГНІТКО. — Робота конференції обіцяє бути досить плідною. Стуса розглядатимуть не лише як поета, а й як перекладача, правозахисника, літературознавця, журналіста, тобто буде всебічно представлена його постать. Більше того, ми намагатимемося розкрити нового і маловідомого Стуса як поборника совісті та духу українського народу і державотворення. Тобто ім’я Василя Стуса прозвучить на подільській землі з новою силою — у всеукраїнському та міжнародному контексті».

У рамках конференції відбудеться презентація віртуального музею Василя Стуса за участю його сина — голови Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса. А в суботу учасники та гості конференції матимуть можливість переглянути виставу «Птах душі», яку презентує дитячий театральний колектив із Краматорська. До участі в конференції віртуально долучиться і «День» — через відеозвернення головного редактора газети Лариси Івшиної.