Мода, традиції та... делікатність

Для постійних читачів «Дня» не таємниця, що наші однодумці — ті, хто цінує рідну природу, намагається не заподіювати їй шкоди і захищає від варварських зазіхань. А також — прагне показати і підкреслити її красу. Адже ми говоримо про «архітектуру простору» в багатьох сенсах. Тому нашу увагу завжди привертають саме такі дизайнерські ініціативи, зокрема днями у соцмережі нам припав до вподоби мінімалістичний та уважний до ландшафту дипломний проєкт студентки Європейської школи дизайну Катерини Котуз. Ми поговорили з куратором проєкту, викладачкою цього навчального закладу, ландшафтним архітектором Анною СИНЬКО про те, що таке екологічний ландшафт і наскільки (і чому) в Україні популярні саме такі проєкти.

«РІШЕННЯ МАЄ БУТИ АДАПТОВАНИМ ДО КОНКРЕТНОЇ ТЕРИТОРІЇ»

— Нас зацікавив проєкт вашої студентки, оскільки він гармонійно вписаний в наявний рельєф, не домінує над ним. Розкажіть, будь ласка, більше і про цей проєкт, і взагалі про ваші настанови для дизайнерів щодо принципів поводження з ландшафтом.

— Я практикуючий ландшафтний архітектор понад 20 років. Своїм досвідом ділюся зі слухачами курсу Ландшафтний дизайн-професіонал у Європейській Школі Дизайну впродовж 10 років. Проєктуючи сади, я спираюся на той природний ландшафт, що існує, намагаюся «здружити» наявні будівлі й рослини. Мій напрям і побажання, які я передаю студентам, — це проєктування екологічних ландшафтів, якщо казати загалом. І саме цей проєкт — це мій реальний об’єкт, який я запропонувала слухачам курсу Ландшафтний дизайн-професіонал у Європейській Школі Дизайну, до речі, клієнти були присутні на захисті диплому і зацікавилися деякими рішеннями саду. Група складалася з п’ятьох слухачів, і кожен проєкт був індивідуальним рішенням. Територія досить складна, оскільки має ландшафтний рельєф, берегову зону струмка і близькі ґрунтові води. Проєкт Каті на багатьох справив враження, напевно, ще й тому, що він сучасний, мінімалістичний, вписаний у ландшафт. Розробляючи проєкт ландшафту цієї території, спробували мінімізувати використання бетону, для відведення води викопали штучну водойму, висадили вологолюбні рослини, майданчики підняли над землею, зберігаючи рослинний покрив. Навчаю студентів — щоб вони якнайменше «втручалися» в ландшафт і створювали такі сади, які б гармоніювали з природою. Хоча, на жаль, значна частина наших клієнтів хочуть «туйки в рядочок» і газони. Доводиться займатися просвітництвом, прищеплювати прекрасне. Мені в житті дуже пощастило: у мене ніяк не виходить посадити, як я її називаю, перепрошую, туєву огорожу. Якось мені щастить із клієнтами, ми багато розмовляємо, обговорюємо, і завдяки цьому народжується сад для них.

МІНІМАЛІСТИЧНИЙ І УВАЖНИЙ ДО ЛАНДШАФТУ ПРОЄКТ КАТЕРИНИ КОТУЗ

— А яким має бути орієнтир — не на туї, а на що?

— Туї теж можуть бути, якщо це виправдано планувальним рішенням. Сказати, що є щось ідеальне або спрямувати на щось конкретне — в садах немає такого рішення, як, можливо, є рішення у квартирному та інтер’єрному дизайні. В інтер’єрі є певні напрями стилістики, моди тощо. У ландшафті теж є стилістичні напрями і модні, але все ж таки природа нам здебільшого диктує. Я намагаюся, звісно, наблизитися до довкілля садиби. Якщо вона в лісі, ми об’єднуємо проєктовану частину саду з лісом, якщо вона у степу, ми вирішуємо інші питання. Якщо поруч є будівлі, знову ж таки вони зумовлюють створення саду. Комусь потрібно від сусідів закритися, а комусь відкрити краєвид на степ, чи водойму, чи ліс — дуже індивідуально. Тому сказати, що ось таке рішення може бути чи повинно бути і воно «правильне» для всіх садів — у проєктуванні ландшафтів немає. Воно має бути адаптоване до певної території.

— Ще 2005 року Україна ратифікувала Європейську ландшафтну конвенцію, в якій декларується шанобливе ставлення до ландшафту як культурної, соціальної та економічної цінності. За вашими спостереженнями, чи виконується вона і як?

— Ні, на жаль, усе лише на папері. Ніби «всі за екологію», говорять і пишуть про це багато, але держава в це коштів не вкладає. Усе тримається на ентузіастах. Село Таценки, в якому я живу, біля Обухова, межує зі змішаним лісом, який налічує орієнтовно 40 дубів приблизно 100-200 річного віку. Але домогтися збереження цієї території дуже непросто. Завдяки активному подружжю, яке нещодавно оселилося в селі, сподіваюся, ми зможемо зберегти цей ліс. Якщо говорити про міста, там зазвичай монополія на ландшафт в особі «Зеленбудів», які працюють по-старому. Їхня любов до чистоти доводить грунт до стану асфальту, що виснажує дерева і кущі, а застарілі планування квітників з однорічних — це просто марнотратство.

Болючих тем про ландшафт, на жаль, багато — історичні пам’ятки ландшафтної культури, вмираючі стародавні садиби з чудовими парками, закуті в бетон річки, заасфальтовані міста (ще якихось 25 років тому Київ потопав у зелені).

— Можна сказати, що держава ландшафтної політики як такої не має.

— Професії ландшафтна архітектура в нашій країні не існує. Ба більше — я приватний підприємець, але в нас немає окремого КВЕД (мається на увазі окрема категорія у класифікаторі видів економічної діяльності. — Ред.) «Ландшафтний архітектор». У нас є архітектор (я інститут закінчувала за цією спеціальністю), займаюся проєктуванням і створенням ландшафтів, але у КВЕД у мене багато супутніх професій, але аж ніяк не пряма.

— А яку «політику» сповідує комерційний сектор?

— Сьогодні мене тішить те, що дуже багато котеджних містечок, житлових комплексів, приватних комерційних забудов використовують сучасні тенденції в озелененні територій. Запрошують професіоналів, дослухаються до їхніх рекомендацій. Перед Новим роком з колегами відвідали кілька таких об’єктів. Котеджне містечко «Білий шоколад» (ландшафтний дизайнер Юлія Новаківська), житловий комплекс «Тетріс хол» (студія Максима Коцюби), територія фабрики «Рошен» (ландшафтний дизайнер Олена Бальжич), територія скверу поруч із метро «Мінська» біля Макдональдса (ландшафтний архітектор Марина Литвинович).

— Ви назвали приклади зі знаком «плюс», а «мінус»?

— Парк «Наталка» (розташований на київській Оболоні. — Ред.). Для мене це рівень Радянського Союзу. Одне втішає, що збережено зелену зону. Або наше «Співоче поле» — те ж саме. Ці поля гортензій, тюльпанів, петуній... З року в рік одне й те ж — не цікаво! Останній парк, комерційний, моя «любов» — «Добропарк» Ігоря Добруцького (нагадаємо, саме його проєкт Folk Ukraine щороку організовує новорічні заходи біля Софії Київської, які неодноразово критикував «День». — Ред.). Це просто біль. Убили багато гектарів лугів і прилеглих лісів заради комерції. Цей проєкт комерційний, нічого екологічного я в ньому не бачу. Хоча особистий сад Ігоря Добруцького чудовий (доводилося його відвідувати).

«У НАС У ПРОФЕСІЇ ДУЖЕ ВАЖЛИВОЮ Є НАБАЧЕНІСТЬ»

— Український ландшафт для вас — який він? Чи його не можна охарактеризувати одним реченням — для кожного регіону він свій?

— Український ландшафт — він молодий, він активно використовує сучасні тенденції: масиви кущів і багаторічних рослин, декоративні трави в насадженнях. У передмісті Львова відкрився сучасний парк скульптур — це дуже цікаво (нагадаємо, «День» писав про нього). Харківська ландшафтна компанія «ArtGeo», в особі Марини Крячко — просто двигун сучасного ландшафтного напряму, з підтриманням екосистем і збереженням біорізноманіття.

 Ми молода країна, ми вчимося і розвиваємося в ландшафті. Для мене важливіше зберегти те, що ми маємо.

— Хочу попросити кілька ваших порад для людей, які хочуть створити свій сад: з чого розпочати і чим закінчувати, на що звертати увагу, а на чому не зациклюватися?

— Запросити фахівця (посміхається).

— Не вважати себе всезнайком.

— Усе залежить від того, який сад людина хоче. Бувають й аматорські сади дуже комфортні, я такі неодноразово бачила, і мене запрошували на роботи до таких садів, де я просто робила якусь невеличку корекцію, тому що люди настільки перейнялися цим, люблять свій сад, і це головне. Знаєте, у нас дуже важливою в професії є набаченість — садів, природи. Якщо людина має це почуття, вона може створити свій сад і без фахівця. Вона любить якісь певні рослини, а якщо вона їх любить, то знайде можливість за ними належним чином доглядати і підтримувати їх. А якщо цього немає — тоді тільки запросити фахівця, який зможе знайти той дизайн, який влаштує саме цю людину, і довіритися фахівцям з догляду за садом.