Молитва за незрячих

У Луцьку за сприяння Волинської єпархії Української православної церкви видано молитовник для незрячих. Це перша духовна книга для цієї категорії людей в Україні.

Наразі «Молитвослов» можна вважати раритетом ще й тому, що він існує лише в трьох екземплярах, бо виготовили його вручну вихованці Волинської духовної семінарії. Але спочатку Роман Ігнатюк, Дмитро Теравський і Володимир Гринюк вивчили мову Брайля (її 150 років тому винайшов сам незрячий підліток Луї Брайль), основану на комбінаціях з шести крапочок. Голова Волинської обласної організації УТОС Юрій Симончук каже, що семінаристи виконали «єгипетську» роботу: два місяці довелося їм вручну виколювати крапочки, а попередньо зробити переклад молитов на мову незрячих. Він пригадав, як у дитинстві ходив з мамою до церкви. Подавши милостиню сліпому під Божим храмом, мама просила помолитися за рідних і близьких.

— Виходить, що тоді незрячий молитви знав! Але часи атеїзму по цій категорії людей пройшлися особливо важким катком. Якщо інші громадяни пішли у храм Божий, тільки це стало можливим, і з порога могли оцінити внутрішнє оздоблення, згодом — вивчити молитви, то незрячій людині цього не дано. Тому довелося починати з азів, — розказував на прес-конференції у Волинській єпархії УПЦ, присвяченій соціальному служінню Церкви, Юрій Симончук.

Співпраця з товариством сліпих має свої особливості.

— Коли я очолив обласну організацію УТОСу, то забрав усіх незрячих з базарів, де вони просили милостиню, у виробничі цехи. На наших підприємствах працювало 420 чоловік, а нині — лише 20. Незрячий залишився з мізерною пенсією і надією на Бога, — розказував Юрій Симончук.

За сприяння Волинської єпархії УПЦ у цій організації щосереди священик Валентин Марчук, отці Зосима й Онуфрій знайомлять незрячих зі словом Божим. У Святопантелеймонівському храмі незрячим відслужили літургію з коментарем: людей розділили на гурти й кожному священик роз’яснював, що відбувається на службі. Юрій Симончук називає це «відважним кроком». Згодом таке ж служіння (і теж окремо для незрячих, щоб відчули його зміст) відбулося у Старочорторийському чоловічому монастирі. І коли з паломницькою поїздкою побували в Почаєві, «коментарів вже не було потрібно». Створений при товаристві сліпих хор вперше за 750-літню історію Почаївської лаври співав у цій духовній обителі.

Нині в обласному товаристві сліпих щомісяця на облік стає по п’ять-шість чоловік: На Волині понад дві тисячі незрячих, в Україні — понад 50 тисяч. Та лише у Волинській єпархії УПЦ проводять благодійну акцію у шосту неділю від Великодня, яка називається неділею про сліпонародженого. Лише на Заході мовою Брайля видано Євангеліє і Старий завіт. А ось молитвеничок — лише на Волині. Є в Україні видавництва, та в них усе за гроші. Тому й просив Юрій Симончук журналістів донести прохання незрячих до «людей, які вночі не можуть спати, бо бояться за свої гроші»: може, поділяться коштами на придбання спеціального принтера Брайля, котрий коштує 42 тисячі гривень. Тоді б рукописний молитвеник можна було віддрукувати значно більшим, ніж три екземпляри, тиражем.