Моя тішотка — моя фортеця

Переконана, немає нічого солодшого за неробочий ранок, коли одягнеш свіжу простору тішотку (погодьтеся, будь-якій майці сподобається це кокетливо-грайливе перейменування, що додає пікантного шарму) і, якщо пощастить, що-небудь розумне почитаєш, переглянеш. Домашній одяг тим і хороший, що від нього обов’язково отримуєш особливий захист, як від сорочки, яка ближча до тіла, як від великого, вже розтягнутого, але улюбленого светра. Ці речі завжди грають мимоволі з нашим настроєм у схованки, додаючи особливої незалежності.

Все начебто складалося того ранку — ось вже і каву заварила, і грамулька ванілі підсилила її харизму своєю ніжною присутністю. Із запаленою гілочкою ялівцю пробіглася кімнатами, аби додати міській квартирі аромату заміського будинку. Аж раптом «на автоматі» навіщось включила телевізор, а там якусь дурню несла старіюча актриса, насаджуючи, не знаю кому, затягані істини. Щось на кшталт, дивлячись на схід удосвіта, повторюйте: я найшикарніша, найкрасивіша, найчарівніша... Дивилася на неї і думала: скільки ж тобі так стояти, дивлячись на схід. Може, варто спробувати на захід, — єхидно припустила, — можливо й помітимо хоч якийсь результат.

Потім злякалася, побачивши потужні щелепи напористого навколополітичного молодця, і навіть не почула, чим він хотів здивувати. Зрозуміло й без того, про що б не говорив, говоритиме про себе. Зваблюють, схоже, нас усіх про запас, поквапитися треба, вибори замаячили. Тут ще почула, як депутатська пані переконувала всіх, що їй знайомі проблеми самотніх матерів не з чуток, адже сама розуміє, скільки коштують памперси. Щоправда, легко визначити, скільки коштує лише її зачіска, і це трохи приглушило емоційний заклик звернути увагу на жінок з дітьми. Поспішаючи, мабуть, забула, що мати-одиначка настільки обмежена в грошах, що в першу чергу купить хоча б яку-небудь їжу, а не памперси. І зрозуміло — ніколи зовні благополучний депутат не зможе влізти в шкуру людини, яка рахує кожну копійку. Навіть якщо депутат — жінка з дитиною. На щастя, не самотня.

Швидше, швидше вимкнути, інакше аромат кави і ялівцю не врятують, і ранок розчиниться в метушні. Абсолютно погодившись із розумною думкою, вичитаною в модному журналі, що коли покласти психотерапевта на кушетку, а пацієнта посадити в лікарське крісло, то у лікаря миттєво виявиться патологія.

Почала шукати натхнення серед розумних людей, авторів солідних журналів. Тут пощастило більше, хоч і була присутня легка прикрість — чому ж сама не сформулювала, адже думаю так само. Головне, не забувати ставити лапки, коли вдалу, але не свою думку захочеш запросити у власний матеріал. Нині списувати начебто не соромно, ось і мандрують словесні клони від одного видання до іншого. Колись, здається, зовсім нещодавно, це вважали за крадіжку. Як стати частиною цивілізованої географії, якщо реалізоване натхнення не вимірюється нормами прибутку, — напевно, думають молоді журналісти. Аби бізнесом таку діяльність вважати, аби все виходило швидко та гарно, можна і скачати. Тут, там, скрізь — і ось ти розумніший за всіх.

Один дуже відомий журналіст не посоромився зізнатись, що у нього немає електронної адреси, немає блогу. «Цивілізація переступила через мене і попрямувала далі», — сказав він. Йому якраз списувати зовсім ні до чого — його матеріали, телесюжети завжди були відомі, оцінені високо, та й сплутати їх було важко. Такому самодостатньому електронна годівниця ні до чого. Сама лише метушня, та йому і своїх думок не позичати.

Інформації завжди під силу мотивувати на активні дії: когось на подвиг, когось на одруження, когось на розлучення. Та все ж один факт, вичитаний в Esquire, здивував. Спочатку навіть видався жартом, але, перечитавши всю добірку, зрозуміла, що у них там все можливо. Ставлю лапки. «Сума компенсації, яку суд зобов’язав виплатити мешканцю Ніцци за те, що він протягом 21 року не був у статевій близькості зі своєю дружиною, склав 8 500 євро». От як дорого коштує жіноче терпіння в чужому світі навіть під час кризи. Сильні ж вони там, у загір’ї, щодо креативу. Так, пліткуючи, дивуючись, радіючи, співчуваючи, зрозуміла — слід вистрибувати з улюбленої майки з написом «Ти справжній man» і виповзати на вулицю, шукати чогось цікавого. Адже нас зазвичай що радує, те й засмучує. Тільки-но зафіксувала цей простий життєвий висновок, одночасно намагаючись просочитися між сумками з товаром та продавцями на Андріївському узвозі, як відразу ж почула репліку навздогін.

— Якби ви були набагато розумніші, я би вам сказав, хто ви.

— От прикро, — подумала, — моя голова сьогодні по-особливому наповнена всілякими розумними думками, він що, не помітив, і так відразу, зранку... Щоправда, відкрито дурепою не назвав. Як же добре довго бути дорослою, але не старою, аби не полишав час для задоволення розшифровувати загадковий, по-простому складний і по-складному простий життєвий дрес-код.

Попрямувавши до однієї модної галереї, на порозі зіткнулася з однією симпатичною мені колишньою колегою. Вона детально описала, де, скільки і в яких своїх проблемних зонах вже скинула. І справді, виглядала чудово, а коли назвала курорти, де було сплачено за ці процедури, мені здалося, що вона прилетіла з Марса. Вперше за все життя подумала, а можливо й правильно, що вона вчасно «зав’язала» з нашим ремеслом. І негайно домовилася про зустріч — раптом щось цікаве для матеріалу «накопаю». До речі, те, що ми затрималися біля входу, допомогло уточнити, що екскурсоводи, які розповідають про найменшу скульптурку носа, прикріплену біля входу в галерею «Триптих», помиляються — жодного стосунку до гоголівського героя не має цей ніс, подарований на удачу львівським скульптором, аби ті завжди тримали ніс за вітром. Отже, в особистому досьє кольорово-металевого носа гоголівських «генів» немає.

Вмить спало на думку — чи не замовити собі нову тішотку із зображенням цього щасливого носа. Щоправда, за нинішніх неадекватних цін на найпримітивнішу ідею варто спочатку уточнити, щоб не вийшло, як у якомусь місті, де поставили пам’ятник копійці вартістю у шестизначну суму.

Гадаю, проблеми все ж не буде, проведемо техогляд можливостей і розпочнемо додавати різних прянощів у життя. Можна і на Новий рік подарувати близьким, друзям.

Собі хочу майку кольору фуксії із зображенням не самовдоволеного, а цікавого і пустотливого носа, аби цілий рік було таке ж натхнення. Адже така майка, певною мірою, явище інтимно-культурне, а не лише утилітарне. Напис, звичайно, зміню, який же з мене man...

Ось тільки що написати? Можливо, щось таке особливе...

Чого мудрувати, напишу «Цілую ручки». Буцімто вітання мого тішотського героя — носа.

Флірт з обновкою лише починається, енергетично ми лише намацуємо власну маленьку бадьору історію.

Швидше за все, напишу на майці свою програмну фразу «Лежу на газоні і мене не видно». Так буде чесніше.

І носу сподобається. Впевнена.

Ось тільки майку варто замовити на кілька розмірів більшу, аби вся програма вмістилася.

Захочу — в ній і на вибори піду.