Муфтіят Криму — проти духовної монополії на півострові

Духовне управління мусульман Криму (Муфтіят) поширило заяву, у якій «повідомляє про призупинення свого членства у міжконфесійному об’єднанні Криму «Мир — дар Божий», оскільки не вважає за необхідне перебувати в одному об’єднанні з особами, які не сприяють установленню миру і міжконфесійної згоди на нашому півострові, а діють у прямо протилежному напрямі».

Рішення про створення ради всіх релігійних конфесій Криму «Мир — дар Божий!» було прийнято ще у листопаді 1992 року. До нього увійшли представники общин православної християнської, мусульманської, римської католицької, вірменської апостольської, іудейської, адвентистів сьомого дня, братства баптистів та інших релігійних організацій. Рішення, як вважають, було пов’язане з прагненням кримської православної єпархії, котра входить до Московського патріархату УПЦ, домінувати в релігійних справах на півострові. Головою ради тоді ж було обрано архієпископа Сімферопольського і Кримського Лазаря. Муфтієм мусульман Криму на той час був Саїд Ібрагімов.

У засобах масової інформації посилено мусується ідея необхідності встановлення хрестів у всіх регіонах Криму: вздовж доріг, поблизу туристичних об’єктів та інших громадських місцях». Ініціатором і натхненником цих акцій є, як сказано в заяві, архієпископ Сімферопольський і Кримський Лазар. Духовне управління мусульман Криму вважає, що має місце «спроба однієї з релігійних організацій в односторонньому порядку встановити всюди в Криму свою символіку за межами територій своїх культових установ, яка дуже нагадує спробу нав’язати певну релігійну ідеологію на нашому півострові».

Більше того, Муфтіят заявляє, що «керівництво АРК в цьому питанні зайняло деструктивну позицію. З одного боку, воно заохочує будівництво православних храмів та інших культових споруд цього напряму християнства, з іншого — допускає остаточне руйнування і повне знищення мусульманських пам’ятників історії та архітектури. Саботується виконання Указу Президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна». Багато мечетей, кількість яких у Криму в ХІХ ст. перевищувала півтори тисячі, досі використовуються не за призначенням, нерідко сплюндровані при потуранні місцевої влади.

Муфтіят вважає, що «жодна релігійна організація, жодна конфесія не можуть і не повинні претендувати на свою ідеологічну гегемонію, в тому числі шляхом нав’язування своєї символіки суспільству, яке будується не за релігійним, а за цивільним принципом».