«Музей книги» — у віртуальному просторі

Гіперінформаційний сучасний світ диктує жорсткі правила виживання і споживання. До прикладу, прогресивні медіа — обов’язково конвергентні, популярні музеї — інтерактивні, а відвідувані бібліотеки — це завжди культурно-просвітницькі активні центри з відповідним технічним оснащенням. «День» неодноразово писав про позитивний досвід таких закладів. Свіжий приклад — проект Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара під назвою «Музей книги». У закладі ще з 1994 року існує відділ рідкісних видань, де зібрано найцінніші стародруки з усього фонду бібліотеки. Сам по собі відділ уже можна назвати музеєм. Кількавікові рукописи, прижиттєві монографії видатних діячів української культури, науки й техніки, зразки висококласної поліграфії, енциклопедії, карти, краєзнавчі розвідки, колекція мініатюрних видань, унікальний архів священика Леоніда Гошкевича... Це далеко не повний перелік скарбів, за якими доглядають херсонські бібліотекарі.

Втім, які б цінні (а може, й безцінні взагалі) не були згадані експонати, їхню історію і красу без правильного «просування» помітить далеко не кожен. Сучасний читач — часто лінивий. Та й, власне, прочитати чи хоча б погортати рідкісні експонати звичайному відвідувачу не завжди дозволено — задля безпеки раритетів. Тому працівники відділу знайшли свій шлях до читача — інтернет-проект «Музей книги». Сайт проекту (museum.lib.kherson.ua) структуровано за спеціальними відділами: «Стародруки очима часу», «Взірці поліграфічної майстерності», «Рукописні документи». У кожному з них — свої підрозділи. Наприклад, серед «Стародруків...» представлено фото, опис і цікаві факти про12-й том «Історії Англії», що вийшла французькою мовою 1738 року в Гаазі. Або «Атлас Світу» кінця XVIII століття, який складається з 50 карт — відтисків гравюр на міді, розфарбованих аквареллю від руки. А з-поміж поліграфічних шедеврів можна знайти «Майстра і Маргариту» М. Булгакова, надруковану на одному аркуші паперу форматом А4 (!) чи «Малу книжку» Т. Шевченка — факсимільне видання рукописної збірки віршів поета перших чотирьох років періоду заслання. Словом, колекція варта уваги не лише бібліофілів, а й пересічного херсонця чи гостя міста. А кому далеко до Херсона — будь ласка, на сайт «Музею книги». Бібліотекарі постійно наповнюють його новим контентом, оперативно реагують на коментарі до текстів і дають онлайн-консультації для майбутніх відвідувачів.

— «Музей книги» створено для популяризації фондів бібліотеки, історії і культури книжки взагалі. До нашого відділу зазвичай приходить специфічний контингент: науковці, краєзнавці, студенти старших курсів. А от інші відвідувачі бібліотеки цінним фондом цікавляться нечасто. Та й з появою електронних книжок інтерес до бібліотек дещо зменшився. Відтак, сучасні бібліотекарі повинні самі йти до читача. От і виникла ідея віртуального проекту, через який можна було б збільшити аудиторію, — розповідає «Дню» завідувач відділу рідкісних і цінних видань і головний творець «Музею книги» Ольга САК. — Звичайно, все робили самотужки і не один місяць: від пошуків інформації про кожне видання до обробки світлин у Photoshop. Бувало, доводилося працювати вдома до третьої години ночі. Однак досвід дуже цікавий. І сьогодні можна спостерігати плоди цієї праці. Про це свідчать і чимало відгуків у коментарях до статей. Сайт працює, зростає кількість віртуальних, а з ними й реальних читачів. «Музей книги» і надалі збагачуватиметься інформацією про унікальні видання нашого фонду. Плануємо подати інформацію про кожне видання, яке заслуговує уваги. Найближче з таких — молдавське Євангеліє 1762 року. Думаю, незабаром будемо публікувати не лише фото й текст. Зробимо також відеоекскурсію, а можливо, й у форматі 3D. До речі, в цьому плані мені до вподоби проект «Дня» — «Музеї он-лайн», з яким нещодавно познайомилася на сайті «Україна Incognita». Люди часто обмежені в пересуванні, тому в електронному форматі дуже зручно знайомитися з цінними надбаннями нашої культури.

До слова, «Музей книги» Бібліотеки ім. О. Гончара Українська бібліотечна асоціація визнала кращим проектом книгозбірень у своєму минулорічному конкурсі. «Єдине, чого б хотілося у цьому напрямку, — активнішої підтримки і розуміння керівництва у найвищих кабінетах. Адже ще не всі сприймають роботу бібліотекаря у віртуальному вимірі як важливу. Хоча залучати читачів через мережу — один із найефективніших засобів. Та все ж я переконана, що досвід таких проектів по всій Україні пропагуватиме ідею відкритості бібліотек, робитиме їх популярними, дозвільними й пізнавальними центрами», — вважає Ольга Сак.