«Музика не прогодує...»

Остання вступна кампанія підтвердила цей сумний факт: конкурси до музичних училищ і консерваторії знижуються, а подекуди й зовсім «помирають». Деяким обласним училищам навіть доводиться об’єднувати кілька найменш «людних» факультетів в один, щоб кількість студентів на ньому обчислювалася десятками. При цьому музичні школи так само справно випускають своїх учнів. А куди дівають ці діти свою любов до музики в проміжку між випускним класом школи та вступними іспитами до музичного училища? Про проблеми та перспективи музичної освіти погодився поговорити ректор Національної музичної академії України ім. Чайковського, доктор мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України Володимир Іванович РОЖОК.

— Володимире Івановичу, чи існує тенденція до зниження конкурсу в Національній музичній академії?

— Так, така тенденція існує. У принципі, рік на рік не випадає, але, якщо судити загалом, то сьогодні абітурієнтів у нас менше, ніж 20 років тому. У середньому цього року конкурс становив 2,5 людини на місце. Найвищий на вокальному факультеті — 3 людини, досить високий на духовому та народному — 2-3. Водночас на фортепіанний факультет конкурс становить лише 1,2 людини на місце. Ще десять років тому ця цифра на деяких відділеннях доходила до десяти. Що стосується інших консерваторій, то, наскільки мені відомо, в них конкурси ще нижчі, ніж у нас — не набагато, але нижчі. Та сама історія з музичними училищами.

— Із чим, на вашу думку, пов’язане зниження конкурсу?

— Є кілька об’єктивних причин. Наприклад, раніше брали менше студентів, тобто конкурс виходив вищий. Але головна проблема — фінансова: низька заробітна плата та невеликі шанси влаштуватися на роботу в музичній сфері. У Радянському Союзі випускника консерваторії обов’язково працевлаштовували та забезпечували житлом за місцем роботи. А зараз молоді піаністи та скрипалі повинні самі шукати застосування своєму диплому, боротися за виживання. Музична спеціальність стала соціально незахищеною. У театрі першої категорії музикант зароблятиме 300 із лишком гривень, а в обласному театрі ще менше — 200-250. Молодь не йде до музичних училищ тому, що вона знає — музика не прогодує. Багато наших студентів навіть паралельно освоюють іншу спеціальність. Звісно, справді талановиті люди, справжні патріоти музики, її не покинуть. Але за першої нагоди талановиті люди виїжджають за кордон — до Німеччини, до Швейцарії.

— Наскільки гостро стоїть проблема «витоку» музичних талантів за кордон?

— Це дуже гостра проблема, і не лише для України, але, наприклад, і для Росії. Наших музикантів слухають у Європі, а що їх чекає вдома? В академії дуже багато лауреатів міжнародних конкурсів — і серед викладачів, і серед студентів. Але, на жаль, сьогодні зазвичай відбувається так, що музикант переможе на якомусь конкурсі, скажімо, в Берліні, а потім приїжджає до Києва — і його тут ніхто не чує.

— Як можна зупинити еміграцію музикантів?

— Державі слід подумати про соціальний захист нашої професії. Мистецтво саме по собі ніколи не приносило прибутку. На концертах у філармонії багато не заробиш: люди не розуміють класичної музики. Тому ця сфера має бути на дотації держави. Я не дарма сказав про Росію, — там звернули увагу на музику, і дві консерваторії, московська та петербурзька, а також п’ять симфонічних оркестрів отримали гранти: протягом трьох років музиканти там зароблятимуть по 1,5 тисячі доларів на місяць. Росія повернула собі своїх знаменитостей: Володимир Співаков, великий скрипаль, який понад десять років жив у Західній Європі, тепер знову викладає в Московській консерваторії, так само й видатний піаніст Володимир Крайнєв. Отже, просто треба створити необхідні умови, і музиканти не виїжджатимуть, а повертатимуться.

Держава має повернутися до того, щоб випускникам консерваторій одразу давали роботу, адже музика формує духовність нації, оздоровлює й облагороджує її. А зараз виходить, що в Україні просто витрачають гроші на підготовку кадрів, які потім не будуть запитані. Щоб змінити ситуацію на краще, ми зараз створюємо в академії інформаційно-аналітичний центр, який працюватиме зі ЗМІ та створюватиме позитивний імідж консерваторії. Наші викладачі працюють на випускних іспитах у музичних училищах, і талановитим випускникам рекомендують вступати до нашої академії. Радує, що українці поступово повертаються до класики. На те вона й класика — зразок і вічність.

— Як ви думаєте, чому найвищі конкурси — на вокальний факультет?

— Українська нація дуже співоча. Більш того, сама українська мова схиляє до співочості, а наша аура та природа сприяють правильному формуванню гортані — це доведене вченими. Цього року претенденти на вокальне відділення взагалі були один кращий за іншого — комісія отримала величезне задоволення, слухаючи їх на іспиті. Хоча тут знову ж рік на рік не випадає. У принципі, протягом останнього десятиріччя рівень підготовки абітурієнтів також знизився: дуже посередньо виступають, наприклад, випускники Тернопільського та Львівського училищ. Але сьогодні рівень прийнятих студентів приймальна комісія оцінила як непоганий, середній. Усе-таки багато вступає дуже талановитих дітей, які просто не можуть уявити себе в іншому виді діяльності.