«Ми готові допомагати тим, хто готовий допомогти собі сам»

У понеділок у Києві відбудеться презентація першого етапу реставрації Будинку Митрополита Національного заповідника «Софія Київська». Реставрацією «Софії» зараз активно займається Благодійний фонд «Розвиток України». Цей фонд заснований 2005 року компанією «Систем Кепітал Менеджмент» і футбольним клубом «Шахтар». Основне завдання «Розвитку України» — вклад соціальних інвестицій у розвиток України, яка має стати не лише країною з перспективною європейською економікою, але й державою, яка забезпечує своїм громадянам гідний рівень життя. Директор фонду Анатолій Заболотний розвивав некомерційний сектор у Сибіру, на його рахунку співробітництво з розвитку громадянських ініціатив у Вірменії та вісім років роботи журналістом у Росії. Про те, як зробити українську освіту, медицину й культуру гідними світової спільноти й пробудити до співпраці співгромадян, Анатолій Олександрович розповів «Дню»

— Анатолію Олександровичу, розкажіть, будь ласка, з чого почалася діяльність фонду?

— Компанія «Систем Кепітал Менеджмент» досить багато займалася благодійністю з самого початку своєї діяльності, але ця благодійність була, як-то кажуть, традиційною. Люди, яким потрібна якась допомога, просять грошей. Керуючись емоційним поривом, компанія говорить, що справді потрібно підтримати, й ці гроші дає. Таким чином були підтримані жертви землетрусу в Пакистані, жертви повені в Румунії, громадська організація ветеранів у Донецьку. Були вкладені кошти в реставрацію українського Батурина. Це нормальна практика 95% компаній.

2005-го було прийняте рішення — потрібно перейти до більш системного підходу. Першим проектом такого масштабу став проект EERS — консорціум економічних досліджень та освіти при Києво-Могилянській академії. Це цікава програма підготовки економістів світового рівня. Адже очевидно, що в країні не вистачає людей із хорошою економічною освітою, й було поставлене надзавдання — готувати економістів міжнародного рівня, щоб вони впливали на ситуацію в Україні.

— А як же бути з локальними проблемами — за якими параметрами ви визначаєте, кому допомагати?

— Надзвичайно важливий елемент соціальних інвестицій — якраз те, що ви вкладаєте гроші в ті проекти, які мають довгострокову віддачу, які необхідні країні. Відсутність економістів світового рівня — саме по собі поки що не проблема. Але в той момент, коли країна потребує якихось серйозних зусиль з боку економічної науки, а нікому забезпечити ці зусилля — це вже проблема. На перехідному етапі країні дійсно потрібні серйозні економісти. Інша важлива ознака, за якою ми вибираємо — потрібно вкладати кошти туди, де система може самовідтворюватися. Тобто просто підтримати підготовку економістів — цього замало. Якщо, припустімо, підготувати 100 економістів, перестати вкладати гроші, й після цього всі економісти виїхали, то країна не отримає жодного ефекту, хоча проект був хороший. EERS ж добився значного успіху — зараз окремо відкривається Київська школа економіки, укладено великий контракт із Фондом Віктора Пінчука. У них дуже хороші перспективи, й ми вважаємо це частиною свого успіху.

— Які регіони й сфери можуть розраховувати на допомогу «Розвитку України»?

— До сьогодні ми працювали у восьми регіонах: Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській, Львівській, Закарпатській, Київській областях, а також у Києві й Республіці Крим. Зараз відбувається перереєстрація, й ми працюватимемо по всій Україні.

— Що ж до сфер, то ми працюємо для того, щоб Україна розвивалася й, скажімо, через 10—15—20 років вона була сильною, впевненою країною. А що потрібно успішній країні? Люди! Здорові, освічені, й у них обов’язково ще має бути щось у душі, тобто — потрібно займатися культурою.

— І яка, на вашу думку, зараз складається ситуація в цих сферах?

— Ці три напрямки перебувають у надзвичайно важкому стані. Якщо в економіці відбуваються якісь перетворення, то в соціальній сфері руху замало. Почнемо з того, що існує досить багато скарг, що охорона здоров’я недостатньо фінансується. Але, якщо порахувати дуже акуратно відсоткове співвідношення, скільки витрачається, виявиться, що це досить великі суми для економіки України. І проблема, швидше, полягає в тому, що вони використовуються неефективно. Реформуванням мало хто хоче займатися, тому що це невдячна справа. І функція фонду — створювати прецеденти. Ми не можемо взяти й змінити систему у сфері охорони здоров’я, освіти, це — завдання державного масштабу. Але фонд може створити зразки соціального досвіду, які б тиражувалися або вели до системних змін, розказували й показували, що можна цю справу побудувати ефективно

— Є вже приклади такої системної роботи?

— Сьогодні в Україні дуже серйозна проблема з туберкульозом, йдеться про епідемію, але, якщо звичайним туберкульозом ще займаються, то запущений туберкульоз майже не під силу державній системі. Наше завдання в проекті DOTS-Плюс — за чотири роки співробітництва зi Всесвітньою організацією охорони здоров’я створити систему лікування стійкого до ліків туберкульозу, обладнати лабораторії, відкрити стаціонари, навчити й підготувати персонал. Через чотири роки ми цю систему віддамо в руки держави й наглядатимемо за тим, щоб держава працювала, й працювала правильно.

— А хто займається визначенням стратегії, згідно з якою створюватиметься система?

— Стратегічне рішення про те, чим займатися, приймає Правління. Сюди входять співробітники компанії «СКМ», незалежні експерти, Правління очолює пан Ринат Ахметов. Якщо їх недостатньо, то ми залучаємо ще експертні спілки. У майбутньому буде створена ще й громадська рада. І, звичайно, є програмні менеджери, які ведуть напрямки й повинні аналізувати ситуацію. Гірше за все в соціальній сфері те, що проблеми зазвичай не такі прості, щоб сказати: ага, ось ця людина винна, й зараз ми швиденько щось тут зробимо, й усе зміниться на краще. Перше, що можна зробити, це розпочати створювати систему. Наприклад, те, що ми робимо для лікування туберкульозу у Донецькій області. Якщо говорити про соціальні інвестиції, то тут дуже складно вибрати: лікувати туберкульоз або, скажімо, рак молочної залози — як би ви вирішили? Тут немає достатніх критеріїв.

— Які проекти реалізовуються зараз?

— У медичній сфері це DOTS- Плюс, ми вкладаємо в нього 2,26 мільйона євро. Який буде наступний проект, ми ще вирішуємо. Зазвичай у нас один проект-локомотив, великий, дорогий. Ще з’являться невеликі проекти у сфері медицини наступного року, але поки що про них зарано розповідати, ми зараз займаємося аналізом системи охорони здоров’я загалом — що працює, що не працює, які рекомендації. У галузі освіти ми цього року завершуємо проект EERS з підготовки економістів. Ми вже зайнялися проблемою розбалансованості системи освіти, підготовки кадрів професійної освіти, ринку праці, реального його сектору — це найбільша проблема, коли випускники ВНЗ одразу ж ідуть на біржу праці або коли при підготовці менеджерів конкурс становить сім осіб на одне робоче місце, а хорошого кваліфікованого інженера знайти неможливо.

У культурній сфері в нас реставрація «Софії Київської». Нам було б не цікаво просто фінансувати реставрацію — ми намагаємося допомогти «Софії Київській» перейти від стратегії виживання до стратегії розвитку. Ініціювали створення опікунської ради, працюємо над тим, щоб «Софія Київська» побудувала свою стратегію пошуку фінансування, щоб створила в себе співтовариство небайдужих людей, «Клуб друзів «Софії Київської». Це мають бути щиро зацікавлені люди, не обов’язково лише потенційні меценати — це можуть бути звичайні люди, що також дуже важливо для життя будь-якого музею.

— Наскільки держава підтримує ваші починання?

— В міру необхідності. Скажімо, DOTS-Плюс без держави зробити неможливо, тому що медицина — це державна система. Зате ми налагодили гарне взаєморозуміння на рівні Донецької області й на рівні лікарської системи області. Багато державних служб допомагають. У цьому випадку допомагають сильно, адже, якщо не змінити ставлення до цієї проблеми, якщо не співпрацювати, то сенсу не буде ніякого. З іншого боку, як базовий принцип — не дублювати й не замінювати державу та її функції.

— Як ви вважаєте, які категорії населення більше за інших вимагають підтримки?

— Визначити, хто більше за все потребує допомоги, це надзвичайно складне питання. Ті, хто дійсно сьогодні є знедоленими, це пенсіонери, старше покоління. Разом із тим, сьогодні знедоленими виявляються й сім’ї, де народжується кілька дітей. Якби це була одна дитина, то їм би вистачало на «нормальне» життя, якщо обоє батьків працюють. Коли вони народжують трьох дітей, навіть при досить хороших зарплатах, їхній життєвий рівень сильно знижується. Зазвичай такі сім’ї, навіть досить благополучні, потрапляють у категорію бідняків умить, щойно трапляється якесь нещастя, тому що система медичного забезпечення потребує значних витрат. Як і освіта. І це проблема сьогоднішнього дня — бідність як певна системна річ, цим потрібно серйозно займатися.

— Чи готове таке бідне суспільство до довгострокових проектів, коли їсти хочеться тут і зараз?

— Знаєте, люди вже прийшли до розуміння того, що сьогодні ситуація має поліпшуватися поетапно. Значна частина мислячих людей прийшли до розуміння того, що косметичними разовими заходами ситуацію не вирішити. Ну, а що можна зробити? Роздати гроші людям?

— Показати людині, як ловити рибу?

— Так, на наш погляд — це найкращий варіант. Ми готові допомагати тим, хто готовий допомогти собі сам. Ми з великою радістю допомагаємо людям, які й самі вже щось роблять. Якщо важка ситуація, то людина, звичайно, не думає: «Ну, коли ж там система зміниться». Ми нещодавно обговорювали проблему онкохворих дітей. Ліки потрібні сьогодні й зараз, діти не можуть чекати. З іншого боку, якщо ви подивитеся результати підрахунку Рахункової палати за програмою, яка спрямована на поліпшення системи лікування дітей з онкозахворюваннями, там мільйони гривень витрачено не так, як було потрібно. Зберіть наявну безліч бізнесменів, вони дадуть гроші, ці гроші будуть витрачені на лікування — й вони знадобляться знову. Просто змініть систему, витрачайте гроші ефективно — ось вам величезний резерв.

— Яким чином фонд контролює використання коштів?

— Є програмні менеджери, ми також можемо наймати незалежний аудит для перевірки. Зазвичай у системі організації, яка отримує гроші, існує своя система аудиту. Якщо ми візьмемо «Софію Київську», там це — гроші, перераховані на спеціальний рахунок, окремо відкритий, звідки можна витрачати лише на реставрацію. Це державна установа, там існує система перевірки. Плюс до цього створили ще опікунську раду. Якщо це система охорони здоров’я, то в ній існують свої процедури відстеження використання коштів. І ми завжди маємо право це перевірити. У нас контрактні відносини — на що ці гроші можуть бути витрачені, на що не можуть бути витрачені, там все прописано — які суми й на які статті мають витрачатися. Усе має бути прозоро. Крім того, потрібно обирати партнерів, які вже себе добре зарекомендували.

— Факторів для вибору дуже багато, а чи є універсальна, остаточна стратегія вкладання грошей?

— Соціальні інвестиції — вкладання грошей у системний розвиток соціальної сфери. Тут важливо, щоб гроші не просто вкладалися, витрачалися на події, важливо, щоб змінювалося ставлення в суспільстві, змінювалося ставлення до проблеми та щоб відчувався вплив на системні зміни. Мають бути довгострокові зміни. І ще один важливий момент: коли ви намагаєтеся інвестувати гроші, то є така концепція «зацікавлених осіб» — людей, яких ця проблема стосується, й дуже важливо, щоб це відбувалося з урахуванням інтересів цих людей. Якщо серед наслідків своєї програми дій ви бачите такий результат — то це й є найбільш правильне рішення.