Миколаївська Pecha Kucha
Нові ідеї музейного розвитку міста — в незвичному форматі
Городяни Миколаєва, натхненні ефірною дискусією «Телевізійного прес-клубу з Глібом Головченком» і публікацією у всеукраїнській газеті «День», продовжують пошук туристичних якорів. Молодь провела зустріч у форматі Pecha Kucha під девізом «Відкрити місто туристам», де розглядали історичні передумови музеєфікації міського простору.
Pecha Kucha — це порівняно новий формат презентацій, розроблений у Токіо 2003 року. Він ґрунтується на методиці подання коротких доповідей, спеціально обмежених формою та тривалість: 20 слайдів по 20 секунд на кожен. В Україні цей формат використовують в Києві, Чернігові та Миколаєві. Це була п’ята Pecha Kucha в Миколаєві, організована клубом Pecha Kucha Nikolaev і громадською організацією «МІСТО 2050».
На зустрічі виступили археологи й історики, представники громадських організацій і журналісти, а також викладачі миколаївських вузів і студенти. «Даний захід — логічне продовження МузейКемпа, проведеного 26 лютого, учасники якого зійшлися на рішенні про необхідність створення в Миколаєві міського музейного комплексу, який об’єднав би культурні й історичні пам’ятки міста в єдиний концептуальний проект», — говорить представник громадської організації «МІСТО-2050» Олександр МАКСИМЕНКО.
Як розповів Кирило ГОРБЕНКО, директор Науково-дослідного центру «Лукомор’я» НАН України, археологи знайшли свідчення існування великих поселень на півострові, де сьогодні розташований Миколаїв, ще в бронзову епоху. Вже понад 20 років у місті ведуться розкопки стародавнього міста «Дикий Сад» часів легендарної Трої і самої Троянської війни. У сучасному центрі Миколаєва, на березі річки Інгул, збереглися залишки жител, храмів і оборонних споруд стародавнього городища — видатної пам’ятки загальноєвропейської археологічної спадщини. «Дикий Сад» уже давно став своєрідним «брендом», відомим у всьому світі. Тому міським властям і громадськості потрібно докласти всіх зусиль для збереження і музеєфікації «Дикого Саду», яка одночасно захищала б його і давала можливість ознайомитися із цим унікальним об’єктом жителям і гостям міста», — впевнений Кирило Горбенко. Він також навів приклади археологічних музеїв просто неба в Росії, Болгарії та Греції. Окрім цього, нагадав про сусідню Одесу, де на Приморському бульварі під скляним куполом обладнаний міні-музей археології. А член Спілки археологів України Ігор СМИРНОВ повідомив про свіжу розкопку біля фасаду Старофлотських казарм: «Римські фортифікаційні укріплення в Миколаєві» обов’язково потрібно оформити для огляду публіки, ще до придбання квитка в музей». Викладач комп’ютерних дисциплін у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили Борис САЛТОВСЬКИЙ говорив про організацію «Віртуального музею».
Журналіст, голова опікунської ради Коледжу преси і телебачення В’ячеслав ГОЛОВЧЕНКО розповів про іншу унікальну особливість Миколаєва — штучний острів у акваторії Південного Бугу: «Я вважаю, що жителям Миколаєва дуже пощастило. Адже не так багато міст у світі, навіть морських, де б у акваторіях були острови. У нас такий острів є, правда створений штучно — йому трохи менше 160 років». Він відомий під різними назвами: острів Батарея, Константинівська батарея, Флагшток тощо. Виник він протягом двох місяців посередині річки Південний Буг як об’єкт фортифікації після падіння Севастополя під час Кримської війни. Форт не зробив жодного бойового пострілу і останні 40 років активно «магнітить» істориків із фортифікації та стрейкболістів. Форуми реконструкторів і екскурсії на острів Константинівська батарея можуть стати новим туристичним продуктом Миколаєва.
Ця пропозиція викликала дискусію. Начальник відділу охорони культурної спадщини миколаївської міськради Ірина Бондаренко поцікавилася, як відіб’ється велика кількість відвідувачів, разом з необхідною для них інфраструктурою, на стані самого острова: «Декілька років підприємці виступали з ініціативою облаштувати острів: поставити там намети, парасольки. Чи не призведе це до остаточного руйнування цього об’єкту?» За словами В’ячеслава Головченка, співпраця музеєфікаторів і бізнесу повинна ґрунтуватися на здоровому глузді. Він запропонував установити інфраструктуру на воді — на понтоні. «Якщо ми хочемо репрезентувати острів різним категоріям туристів, необхідно окультурювати цей майданчик, але так, щоб збереглося уявлення про епоху ХІХ сторіччя», — підсумував доповідач.
Молоді люди Ірина ЛАКУТІНА та Микита ХУДЯКОВ говорили про складання неформальних «Туристичних маршрутів Миколаєва» й організацію творчого простору в цехах закритих заводів і фабрик.
Старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Тетяна ГУБСЬКА, яка активно займається вивченням і збереженням старого міського кладовища — «Некрополя», почала з власних вражень від розповідей миколаївців, які повернулися із закордонних подорожей: «Ті, хто приїжджають з Європи, розповідають про те, як красиво на місцевих кладовищах. Але миколаївський некрополь за красою скульптур і архітектурою не поступається іноземним. Це місце упокою десятків адміралів і видатних діячів міста. Останнім часом до некрополя виявляють усе більшу зацікавленість і миколаївці, і гості міста. Він стає екскурсійним маршрутом, що користується попитом, і його необхідно врятувати від подальшого руйнування», — додає вона. На думку Тетяни Губської, врятувати миколаївський некрополь можна, перетворивши його на місце справжнього ушанування пам’яті предків і подальшого наукового дослідження.
І на все це пішло 60 хвилин. За годину було «відкрито» декілька яскравих експозицій нового міського музею, який належить ще створити. Саме на це налаштовані молоді миколаївці з дипломами істориків і політологів. Приклади, коли культурно-історичний акцент маркетингу території дає ефект, можна зустріти як у Новому, так і Старому Світі. Дуже сподіваємося, що Миколаїв не стане винятком. Оглянути в місті, оточеному водою з трьох сторін, — є що, та і яскравих земляків, які продовжують формуватися під спекотним сонцем на межі моря і степу, вистачає.
