Мистецтво під замком

Наприкінці серпня нинішнього року в селі Сурсько-Литовське, що під Дніпропетровськом, був обікрадений музей народного художника СРСР Федора Решетнікова — автора відомої картини «Знову двійка». Зловмисники, розбивши вікно, проникли в приміщення музею, що знаходиться в місцевій школі, й викрали сім кращих полотен — в основному натюрморти й пейзажі, подаровані або ті, які художник заповів своїм землякам. Крадіжка сталася буквально через кілька днів після того, як меморіальний музей Ф. Решетнікова був відкритий після ремонту, на який влада виділила майже 100 тисяч гривень. На цій події, приуроченій до 100-річного ювілею художника, були присутніми багато людей, серед яких, як тепер вважають селяни, були й ті, хто накинув оком на твори живопису. Схопити злодіїв по гарячим слідам не вдалося. А міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко, який приїхав незабаром до Дніпропетровська, відповідаючи на запитання журналістів під час прес-конференції в обласному управлінні МВС, по суті поклав провину на місцеву владу, заявивши, що злочин став можливим через відсутність сигналізації.

«Відтоді, — повідомила в телефонній розмові з кореспондентом «Дня» директор музею Ольга Іванова, — наш музей практично не працює. Щоб уникнути гіршого, ми змушені були сховати всі цінні експонати, передусім два десятки картин, які вціліли після крадіжки. Поставити сигналізацію ми не можемо — нам це просто не по кишені. Немає таких коштів і в районної адміністрації, хоча, дай їм Бог здоров’я, вони чимало зробили для того, щоб відремонтувати музей».

Директор музею, в минулому шкільна вчителька, присвятила його створенню майже 40 років. Саме з її ініціативи учні Сурсько-Литовської середньої школи свого часу розпочали листування зі знаменитим земляком Федором Решетніковим — віце-президентом Академії мистецтв СРСР, учасником полярних експедицій, чиї найвідоміші полотна зберігаються в Третьяковській галереї. Відомий художник двічі приїжджав на свою малу Батьківщину з Москви, а після смерті заповідав музею особисті речі й картини. Багато років скромний шкільний музей був гордістю місцевих жителів. Його пограбування справило на них гнітюче враження, а в директора трапився інсульт, від наслідків якого вона досі не одужала. Ольга Семенівна говорить, що в неї склалося враження, ніби правоохоронні органи зайшли в глухий кут. Перших днів після крадіжки міліція опитувала жителів села, шукала свідків і навіть декого запідозрила. Тепер усе заспокоїлося й більшість жителів Сурсько-Литовського впевнені, що зухвалий злочин так і залишиться безкарним.

Без оптимізму оцінює перспективу повернення картин і начальник управління культури Дніпропетровської райдержадміністрації Алла Софронова. «Наскільки я знаю, — зазначила вона, — якщо протягом трьох днів після здійснення крадіжка не розкривається, то вона так і залишається нерозкритою». Дивують, за її словами, обставини здійснення злочину. Зловмисники розбили дуже міцний склопакет у металопластиковій рамі, але цього ніхто не чув. У той же час не можна сказати, що музей не охоронявся — він знаходився в приміщенні школи, а вона вночі охороняється сторожем. «Поставити сучасну сигналізацію, — визнала А. Софронова, — ні школа, ні місцева влада поки що не може. Річ у тім, що така система коштує не менше 50 тис. гривень, але вільних коштів у нас немає». Залучити меценатів — також ціла проблема. Без відповідного закону заможні люди побоюються жертвувати гроші, оскільки тут же потрапляють у поле зору податківців і під відповідні перевірки. Ось і виходить, що поки в бюджеті знайдуться кошти на встановлення сигналізації, картини краще сховати в надійному місці, під замком. Хоча б тому, щоб не спокушати викрадачів».

Як з’ясувалося, останнім особливо хвилюватися поки що не доводиться. У Дніпропетровському РВВС з приводу крадіжки картин Ф. Решетнікова все ще «триває слідство». Тому, повідомила слідчий Поліна Малинова, нам відводять два місяці. Якщо необхідно, можуть подовжити й до трьох. Коментувати хід розслідування вона не стала, пославшись на непорушність таємниці слідства. Проте, за її словами, в справі про викрадення живописних полотен усе ж таки є «деякі зачіпки».