Мистецтво проти вандалізму: останній будинок, де співав Шаляпін в Харкові

21 червня у дворі відомої дворянської садиби по вулиці Чубаря, 7 пройшла акція «естетичного опору». Творча молодь, інтелігенція і всі небайдужі мешканці Харкова виступили проти «тихого» знищення однієї з найвідоміших харківських архітектурно-історичних реліквій - садиби видатного вченого-медика Степана Сурукчі.

Спалити або відреставрувати?

Професор-отоларинголог, який став засновником цілої галузі медицини і врятував Шаляпіна від втрати голосу, жив тут зі своєю родиною з кінця 19 століття аж до революції, коли йому довелося передати свій будинок Радам.

Тут збиралися творчі літературно-музичні салони, виступали Федір Шаляпін та Олександр Вертинський. Цінителі історії Харкова колись звернулися до тодішнього губернатора Євгена Кушнарьова з проханням влаштувати в особняку музей, ідея була схвалена, проте, не встигла втілитися. Цінний архів Сурукчі, що перебуває в приватній колекції, був розпроданий. Будинок, відображений на масі історичних знімків, став швидко старіти і руйнуватися, сьогодні його знаменита веранда справляє гнітюче враження.

Городяни стривожилися ще взимку 2013 року, коли з дому «виселили» бухгалтерію Київського району. Також швидкими темпами стало відбуватися розселення мешканців будинку номер 7, що стоїть у дворі садиби. Одним з мешканців виявився відомий Сергій Лаврик, член команди КВК «Люди в білому». Він розповів знайомим, що йому запропонували кілька квартир на вибір і для «зговірливості» відключили всі комунікації. Мешканці не стали протестувати і погодилися на переїзд.

Були розіслані кілька інформаційних запитів, щоб з'ясувати, що відбувається з будинком. Виявилося, що міська влада віддала історичну цінність в оренду двом невідомим ГО «Здравиця» і «Тредстоун». «Ми хочемо знати, на яких умовах віддана міська власність? Із метою знести або з метою відреставрувати? І коли? Поки нам цього не говорять. Із міністерства культури нам пообіцяли провести розслідування і розібратися з ситуацією», - пояснює журналіст і громадський діяч Євген Маслов.

У 1904 році на цій веранді співав Шаляпін! Це останній з будинків Харкова, який його пам'ятає, - схвильований історик Валерій Берлін.

Він розповідає, що до цього в Харкові «без шуму» знищили кілька історичних будинків, пов'язаних із великим співаком - один знесли, коли будували 20-ту студентську лікарню на вул. Дарвіна, ще кілька на вулицях Пушкінській та Конторській. Зносити будинок з охоронним номером влада не має права. Але якщо садиба простоїть без ремонту ще кілька років, то вона зруйнується самостійно і очистить місце під будмайданчик, - говорять учасники акції. Ще один метод для зносу історичних будівель - це пожежа. За допомогою «випадкового загоряння» у Харкові вже прибрали низку старовинних будинків з охоронними номерами, працює налагоджена схема знищення «незручних» для забудовників пам'яток архітектури, розповідають громадські активісти. Учасники акціі побоюються, що будинку Сурукчі приготована ​​саме така доля. Нинішня українська влада по-своєму розставляє коми у реченні «Спалити не можна відреставрувати». Сусіди будинку неофіційно повідомляють, що це місце пригледів собі сам харківський голова Геннадій Кернес для свого сина, порівнюють дії влади з навалою варварів. «Вандали зруйнували древній Рим, і зараз влада так само безжально вирішує з історичною спадщиною», - кажуть місцеві жителі та учасники акції.

«Будемо ходити сюди, поки не спалять!»

У дворі унікального будинку-реліквії розвішені фотографії, стоять металеві статуї, звучать музичні виступи та літературні читання. Організатори акції представлені двома поколіннями харків'ян - це давно існуючий етнографічний музей «Слобожанські скарби імені Хоткевича» і недавно виникла Ініціативна група із захисту будинку Сурукчі, де багато студентів. Для зрілих і юних представників творчої інтелігенції Харкова беззахисна садиба стала місцем з'єднання, символом тривоги, загальною больовою точкою.

Дрезден відбудували по камінчику, історичну забудову дбайливо реставрують зсередини, залишаючи фасади, а ми не цінуємо цілі садиби 19 століття! У нас це доводиться до такого стану, що дивитися просто страшно, - каже Олег Боцура, архітектор, скульптор і коваль, чиї роботи представлені на акції. - Сюди сьогодні прийшли люди, які є перевтіленням тих, хто будував цю садибу, жив у ній.

«Ми хочемо влаштувати тут музей музичної культури міста Харкова та творчі студії, лабораторії для молодих режисерів, художників, музикантів, поетів, щоб вони мали можливість розвиватися. Ми хочемо повернутися до витоків - оскільки тут було творче середовище», - каже майбутній режисер, а поки що студент театральної Академії Андрій Кононенко. Він створює громадську організацію для захисту будинку.

Організатори сподіваються, що зможуть проводити такі вечори естетичного опору щоп'ятниці, доти, поки міська влада не повідомить про те, що вона має намір зробити із Харківським надбанням. «Будемо ходити сюди, поки не дізнаємося, що з будинком. Або поки його не спалять!» - кажуть вони між собою. Уже заплановані концерти, вечори авторської поезії та пісні, лекція «Шаляпін в Харкові» історика Валерія Берліна, виставки картин та фото. «Ми пропонуємо художникам зробити окрему виставку« Портрет одного будинку », - ділиться планами організатор Михайло Красиков. «І, звичайно, не хотілося б, щоб ця виставка перетворилася на посмертний портрет пам'яті».

За час творчої протестної акції було зібрано майже двісті підписів, які будуть спрямовані меру міста і в міністерство культури в Києві.