Мистецтво примиряти,

Що таке медитація, напевно, знає кожен. Хоча навколо цього поняття через релігійне протистояння деяких християнських конфесій стародавнім духовним традиціям Сходу нагромадилося чимало непорозумінь. Проте жодного езотеричного навантаження воно, по суті, не несе, а лише означає граничну концентрацію уваги на якому-небудь об’єкті.

А що стосується медіації, то це латинське слово, яке означає «посередництво». Американський психолог Крістіна Касанова приїхала до Києва, щоб навчати мистецтву медіації слухачів Ведичної духовної академії Міжнародного товариства свідомості Крішни. На перший погляд може здатися, що релігія і сучасна психологія — поняття майже не сумісні. Проте це упередження проти релігії й езотеричних наук, яке багато століть панувало серед представників матеріалістичних наук, сьогодні на Заході поступово долають. Крістіна Касанова, перш ніж звернутися до духовної практики, багато років вивчала психологію й інші, суміжні з нею дисципліни в Колумбійському університеті. Працюючи в різні роки в рекламній компанії, в системі нью-йоркського суду, департаменту освіти, вона вже понад двадцять п’ять років використовує практику медіації, або, інакше кажучи, посередництва між конфліктуючими сторонами.

СУЧАСНА ПСИХОЛОГІЯ ПЕРЕСТАЛА ЗАДОВОЛЬНЯТИ ЛЮДЕЙ

— Не знаю, як в Америці, але в нас звернення людей науки до релігійних практик досі сприймають як таку собі дивовижну річ. Наскільки природний союз науки та релігії?

— Нічого дивного в такому союзі немає, навпаки, він абсолютно органічний. Раніше всі вчені були людьми віруючими і, ставлячи свої експерименти, вони пізнавали творіння Бога. Що стосується безпосередньо психології, то для більшості представників цієї науки релігія стає природним подальшим кроком у їхньому пізнанні внутрішнього світу людини. На сьогодні більшість психологів у Сполучених Штатах займається медитацією й іншими духовними практиками. За останні десять років психологія вельми змінилася, оскільки відповіді, які вона давала раніше, перестали задовольняти людей.

— А які на сьогодні справи з психоаналізом, який був популярний серед американців?

— Психоаналіз сьогодні вже не користується такою популярністю, він дуже складний. Учень Фрейда відомий психолог і філософ, Карл Густав Юнг, відмовився від спадщини свого вчителя та вирушив до Індії, де очолював асоціацію індійських психологів. Він вірив у існування душі, в реінкарнацію. Багато психотерапевтів сьогодні пов’язані з духовною наукою. Зі мною сталося те ж саме, я розуміла, що, крім психології, має бути ще щось, і звернулася до духовних практик. Після сорока років людина відчуває, що їй чогось не вистачає в житті, розчарування пов’язане з тим, що більше не задовольняє колишнє розуміння сенсу життя. Після сорока п’яти років я відчула, що всі ілюзії, які я мала, розбиті, відчуття тотальної невдачі, депресія відкрили мені вікно в духовність.

— Тобто, маючи намір допомагати іншим, ви самі відчували проблеми?

— Так, але дивуватися цьому не потрібно. Саме люди, які відчувають внутрішній конфлікт, і звертаються до психології. Той, хто зміг допомогти собі, здатний допомогти іншим. Тепер моя робота полягає в тому, що я навчаю психології та медіації інших людей, щоб вони могли впоратися з проблемами, які виникають в роботі, та застосовували нові технології вирішення конфліктів.

ІСТИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ НЕ В СУПЕРЕЧЦІ, А В ПРИМИРЕННІ

— У нас поки що про медіацію чули небагато. Що це за практика, хто такий медіатор?

— Медіатор — це нейтральна особа у суперечці, яка, спираючись на знання психології, використовує певні прийоми, щоб конфліктуючі сторони досягли згоди. Ця практика відрізняється від суду, оскільки тут немає примусових, нав’язаних рішень. Нині до американських судів надходить дуже велика кількість скарг, лише в Нью-Йорку щодня порушують майже дві тисячі справ. Наші судді зрозуміли, що добре мати центри медіації, які зніматимуть із них непосильний тягар. Медіація досягає більшого успіху, ніж суди, оскільки люди добровільно погоджуються вирішити конфлікт.

— Які проблеми вирішують медіатори в США?

— Окрім конфліктів, які виникають між сусідами, мабуть, найчастіше виникають непорозуміння між різними фірмами та їхніми клієнтами. Наприклад, людина здала до хімчистки одяг, його порвали, і вона вимагає грошей від власника за завданий збиток. Власники житлоплощі мають проблеми з наймачами, коли ті перестають платити. Квартиронаймачі в свою чергу сваряться з власником будинку через відсутність води чи інші побутові проблеми. Доводиться вирішувати багато проблем із підлітками, які вживають наркотики, втікають з дому, не відвідують школу, конфліктують із батьками.

СТРАХ — СВІДЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ НЕЗРІЛОСТІ

— Дивно чути, що в одній із найбагатших, наймогутніших країн світу стільки проблем.

— Це велика ілюзія, що гроші самі по собі здатні зробити людей щасливими. Повірте, в Україні, попри економічні проблеми, є все для щастя. А стосовно могутності Америки, то тут є один парадокс: вона породжена страхом. Американці — досить боязлива нація. Режисер Майкл Мур зняв документальний фільм на цю тему. Там йдеться про факти вбивства з вогнепальної зброї. Виявилося, що в США за рік фіксується 11 тисяч убивств, тоді як показник країни, яка стоїть у чорному списку на другому місці, не перевищує 300 випадків таких злочинів. Мур поставив собi питання: чому американці здійснюють таке насильство, чому в усіх є вогнепальна зброя? Ніхто не міг відповісти на це запитання. Режисер звертався із запитанням до різних людей, зокрема й до президента Асоціації власників вогнепальної зброї. У палаці, де живе ця людина, найновітніші, найвитонченіші замки та системи захисту, притому, що в нього зберігаються 25 одиниць вогнепальної зброї. Коли його запитали, навіщо все це, він відповів: «Щоб захистити себе». Тоді Мур запитав: «На вас коли-небудь нападали?» Він відповів, що ніколи, що таким чином він просто реалізовує своє право американця на захист. Режисер брав подібні інтерв’ю по всій країні. І більшість говорили, що їм необхідна вогнепальна зброя, щоб захищати свою країну. Творці фільму заглиблюються в історію країни і нагадують нам, що американцями стали люди, які зі страху втікали до Нового Світу з Англії. Але, потрапивши до Америки, вони відчували постійний страх перед індіанцями. Потім вони привезли з Африки негрів, і знову ж таки боялися, що ті вб’ють їх, коли здобудуть волю. Режисер показує, що американці постійно відчувають страх, навіть якщо немає причин для цього. Так, через страх США стали країною, де дуже багато насильства, навіть у школах діти носять вогнепальну зброю. Страх — це надто негативна емоція, він свідчить про брак емоційної зрілості.

— Як психологи пояснюють причину цього страху?

— Існує закон, який виражений у приказці: «Що посієш, те й пожнеш». Люди, які завойовували Америку, спочатку пригноблювали та знищували індіанців, потім були дуже агресивними до негрiв. Тепер все це їм повертається згідно із законом карми, суть якого в тому, що кожна наша дія рано чи пізно принесе певні плоди. Один німецький психотерапевт виявив таку закономірність: у єврейських сім’ях, де свого часу постраждали від рук нацистів, почали народжуватися дуже агресивні люди, а в німецьких — дуже боязливі. Психологи зауважили, що якщо в сім’ї, наприклад, сталося вбивство або якась інша трагедія, то певний енергетичний клубок проблем переходить у спадщину до подальших поколінь цієї сім’ї. Точно так само переходить від покоління до покоління страх, яким може бути заражене, як, примiром, в Америці, все суспільство.