На батьківщині «котиків» усе поросло бур’яном

Нещодавно в соціальних мережах був шторм уваги до фоторепортажу з водно-кліматичних тренувань американського морського загону спецпризначення. Наші молоді співвітчизники навперебій розхвалювали («лайкали») міцних і витривалих «котиків» US Navy. Лежать годинами в хвилях і зі зв’язаними руками «стоять» під водою в басейні. Кльові хлопці, чудові парубки! Але покоління ваших батьків і не таке витворяло. Ось як все це починалося, і обернулося знайомство 007 із «котиками» острова Майський зовсім не романтичною історією.

Крейсер Орджонікідзе (проект 68-біс) було спущено на воду в Миколаєві на заводі Марті (нині — ЧСЗ), і 1952 року він увійшов до складу Військово-Морського флоту СРСР. А наприкінці квітня 1956-го він буквально влетів до акваторії Портсмута — головної бази британського ВМФ і хвацько пришвартувався біля стінки. Щелепи в адміралів Адміралтейства її Величності так і відвиснули. Що за диво-крейсер? Що за будова ѓвинтів і кіля в цього корабля? Питань було дуже багато. З ними ознайомили секретні служби розвідки та контррозвідки Великобританії, тепер овіяні популярністю Бондіади. Морська розвідка вирішила діяти. Зрештою — ми у своїх водах!

Інтриги додавав факт присутності на борту новітнього крейсера лідерів партії та держави — Хрущова та Булганіна — й фізика-ядерника І.Курчатова. Були тут і кораблебудівники з Миколаєва, які змогли в місті-колисці крейсера при його спорудженні зберегти його технологічні таємниці.

Під крейсер, поки прем’єр Булганін і перший секретар партії Хрущов відбули до Лондона з візитом, намагалася впірнути група бойових аквалангістів з метою вивчення гвинтів і днища. Вів її легенда флоту, бойовий плавець №1 командор Лайонел Кребб. Говорять, що саме з нього «списано» типаж агента 007. За його плечима були бойові операції під водою в Гібралтарі проти італійських і німецьких мін і торпед, розмінування Венеції після Другої світової та «зачистка» сумнівної авіакатастрофи польського президента у вигнанні Сікорського. Коротше кажучи, водолаз був ас, недарма ж він вже за рік до цього занурення пірнав під днище іншого радянського крейсера — «Свердлов» — і там виявив у носовій частині круглі отвори з підрулюючими гребними ѓвинтами, що забезпечують чудову маневреність двохсотметровому кораблеві.

29 квітня він із напарником дуже тихо підпливли до крейсера Орджонікідзе — метою були лопаті гребних ѓвинтів. Більше живим Кребба ніхто не бачив. Крейсер пішов до Кронштадта. У розвідці вибухнув скандал, сперечалися з контррозвідкою: хто мав працювати на території Великобританії. Британські газети припустили, що легендарного водолаза викрали й відвезли в СРСР підступні «комі». Радянська сторона заявила, що команда бачила спеціального плавця її Величності біля борту крейсера. А що з ним сталося далі — невідомо.

Через 14 місяців після зникнення Кребба біля острова Пілсей було знайдено тіло в спорядженні бойового плавця. У тіла не було голови і двох рук, що робило пізнання неможливим. Але шрам під коліном свідчив, що це був командор. Прем’єр Іден заявив членам парламенту, що в громадських інтересах слід приховати справжні обставини смерті агента. У серії «Кульова блискавка» про Бонда цей епізод здобув британське осмислення.

За 50 років цей інцидент було розсекречено. Радянський бойовий плавець Є.Кольцов визнав, що виявив Кребба за встановленням магнітної міни на корпус крейсера в районі порохового льоху корабля і перерізав йому горло.

Роком раніше на тихому рукотворному острові на рейді Очакова в Дніпро-Бузькому лимані було відкрито військову частину — школу флотського загону спецпризначення, випускники якої займалися протидиверсійною підводною діяльністю. Досить, врешті-решт, «підставляти» беззахисні днища бойових кораблів у своїх і чужих гаванях. На жаль, яскравого військово-історичного музею тут досі немає, хоча саме в цьому легендарному підрозділі було створено одну з найкращих морських бойових спецслужб світу. «Морські котики» з US Navy ніколи не приховували, що щосили копіювали прийоми підготовки людей у екстремальних умовах, які з 1955 року склалися на острові Майський. Чого варті запливи в самоволку на танці до Очакова за 3,5 милі на день 7 листопада?!

Так, були люди за наших часів у бригаді спецпризначення розвідки ЧФ! А сьогодні на острові, який звільнено від військової частини ще за позаминулого президента, бур’ян проріс навіть крізь асфальт плацу. Унікальний комплекс підводної підготовки просто руйнується. Говорять, одна нечужа компанія мобільного зв’язку хотіла тут розмістити антену для морської зони.

Поки на острові-привиді, де колись був Морський центр спеціального призначення ВМС ЗС України, гуляє вітер і колише кущі бур’яну. Якщо противника не можеш здолати в бою — його можна просто розформувати.

Але... Друге життя острова пропонують фахівці з маркетингу Коледжу преси та телебачення і телекомпанії Телевізійний Академічний Канал (ТАК ТV), створивши на базі острова свій український Буаяр. Тобто великий тематичний знімальний майданчик. Гліб Головченко, секретар Національної спілки журналістів України: «Ми звертаємося до Міністерства оборони з пропозицією створити сучасний проект для роботи з рекрутуванням вільнонайманого персоналу для армії та призовників, які захочуть під впливом таких програм служити Батьківщині. Служба має стати доблесною і престижною — для цього потрібно використовувати можливості сучасного телебачення».