На чемпіонів — не чекають

Нещодавно частина львівської «спортивної спільноти» висунула ініціативу створення всеукраїнського оздоровчого руху. Нині обговорення переважно стосується його ідейного наповнення, щоб залучити до втілення ідеї якомога більше прихильників здорового способу життя. Матеріал нашого кореспондента про це — нижче. Тим часом ситуація з наявною організаційною та матеріально-технічною базою для цього — більше ніж критична. Не секрет, і «День» свого часу теж про це писав, що нинішні спортивні досягнення, які демонструють українці, зокрема й на Олімпійських іграх, ми маємо, попри відсутність державної підтримки, а не завдяки їй. Одна з неодмінних ланок плекання нового покоління спортсменів, після гуртків і секцій, — дитячо-юнацька спортивна школа. Як повідомили «Дню» в Державній службі молоді та спорту, всі спортсмени національної олімпійської збірної команди України, які цього року брали участь в Іграх ХХХ Олімпіади в Лондоні, пройшли підготовку й були вихованцями спортивних шкіл. Чому в сфері дитячо-юнацького спорту склалася критична ситуація та які перспективи її вирішення, «Дню» розповів Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій ПАВЛЕНКО.

— В Україні діє 1672 ДЮСШ, на фінансування яких з різних джерел (і з місцевого, центрального бюджетів, бюджетів СТ, спонсорських коштів) витрачається близько мільярда гривень. Причому в цій цифрі до 80% — заробітна плата, приблизно 15% витрачають на комунальні платежі. Таким чином, сьогодні в бюджеті жодної копійки на матеріально-технічну базу ДЮСШ, нове обладнання, нові технології, перепідготовку, підвищення професійного рівня тренерів немає, — повідомив «Дню» Юрій Олексійович, уточнивши також «історію питання»: — Свого часу, після довгої дискусії з Міністерством освіти, було підписано спільний наказ Міністерства спорту і Міністерства освіти, яким затверджено положення про ДЮСШ як специфічний заклад позашкільної освіти спортивного спрямування. Адже дитячо-юнацька спортивна школа має два завдання: перше — формування фізично здорової дитини, розкриття її спортивних здібностей, удосконалення навичок, а друге — саме тут відбувається добір потенційних спортсменів, які далі йдуть на вищий рівень — в училище, олімпійський резерв тощо. Тому, безперечно, що більше дітей охоплено ДЮСШ, займається в спортивних секціях, то і покоління здоровіше, й є більший вибір потенційних олімпійських чемпіонів. На жаль, довге невизначення статусу ДЮСШ, неповноцінне фінансування, старіння матеріально-технічної бази призвело до того, що кількість дітей у ДЮСШ постійно зменшувалася. Зважаючи на це, урядом було затверджено стратегію формування сучасної системи олімпійської підготовки на період до 2020 року, де було визначено (зокрема, базуючись і на досвіді інших країн), що мінімальне охоплення дітей заняттями в дитячо-юнацьких спортивних школах має бути не менше ніж 20 %. Крім того, 2010 року Президентом України в рамках розгляду питання підтримки спорту на гуманітарній раді Кабінету Міністрів було дано доручення щодо фінансування, матеріально-технічного переоснащення і підтримки та розвитку мережі ДЮСШ. На жаль, у більшості ці доручення міністерством, а пізніше — Державною службою молоді та спорту не були виконані.

— Відповідно до аналізу, який ми зробили, станом на 1 вересня ДЮСШ сьогодні охоплено 11—12% дітей шкільного віку, — продовжив Юрій Павленко. — Крім того, за роки незалежності не збудовано жодної нової ДЮСШ. Свого часу, коли я перебував на посаді міністра в справах сім’ї, молоді та спорту (2007—2010 рр.), під час акредитації ДЮСШ ми виявили, що приблизно 80% обладнання є застарілим і може нести загрозу здоров’ю дитини. Тож це проблема не сьогоднішньої влади, а проблема України всіх понад 20 років. Але Президентом Віктором Януковичем було дане чітке доручення про підтримку ДЮСШ. За нашими оцінками, для повноцінної роботи, утримання і розвитку однієї ДЮСШ необхідно від 500 до 800 тис. гривень, зважаючи на кількість дітей, приміщення тощо. Щоб створити одну ДЮСШ, треба орієнтовно від 1 млн гривень, залежно від матеріально-технічної бази та можливостей конкретного району. Таким чином, щоб вийти на необхідну кількість охоплення дітей ДЮСШ, треба приблизно 2 млрд гривень. Сума на утримання, яка є сьогодні, має бути потроєна.

Розвиток ДЮСШ є одним із пріоритетів, визначених у роботі Міністерства освіти, науки, молоді та спорту. Єдине, що цей пріоритет сьогодні, на жаль, жодним чином не підкріплено фінансово. Ми підтримали пропозиції Міністерства освіти, які внесли відповідний законопроект до Верховної Ради щодо змін у Бюджетний кодекс і переведення фінансування взагалі всієї позашкільної освіти, включаючи і ДЮСШ, з другого кошика фінансування в перший, пріоритетний. І сьогодні триває дискусія з Міністерством фінансів, яке каже, що на це немає ресурсу. А ми зі свого боку говоримо, що цей ресурс є, його можна взяти, зокрема, з підвищення акцизів на тютюн. У рамках нещодавньої дискусії щодо акцизу на тютюн я запропонував: якщо ми отримуємо додаткові кошти від акцизу на тютюн, то один із напрямів, куди ці кошти вкладати, з погляду розвитку здорової нації, залучення дітей до нормального активного життя, підтримки їхнього фізичного і морального здоров’я, є ДЮСШ.

— Наскільки в розвиток і підтримку дитячо-юнацького спорту залучено приватну ініціативу?

— Безсумнівно, можна й необхідно залучати й соціально відповідальний бізнес, і громадські ініціативи, й місцеві бюджети, але, враховуючи соціальну значимість і потребу в ДЮСШ як з точки зору здорового покоління, так і з погляду достойного представництва України на Олімпійських іграх через 10— 20 років, це має бути державною політикою. І держава повинна брати на себе левову частку витрат, і при цьому ще, очевидно, мати хороші пропозиції для соціально відповідального бізнесу. Сам відповідальний бізнес це не потягне. Щоправда, в багатьох регіонах України ДЮСШ часто виживають і мають добрі результати на змаганнях — за рахунок приватних інвестицій. Але приватні інвестиції не можуть стосуватися такого обсягу дітей, і вони мають бути рівномірними по Україні.

— Яку роль відіграє в цьому участь громадськості, суспільний запит на школи?

— Ми провели дослідження (йдеться про опитування, проведене в межах проекту «Права дітей в Україні: реалії та виклики після 20 років незалежності» Українським інститутом соціальних досліджень імені О. Яременка за технічної підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»), яке засвідчило: сьогодні в дітей є значно більший запит, ніж є пропозиція та можливість займатися. Фактично приблизно 20% дітей, котрі бажають займатися в спортивній секції, навіть не мають такої можливості. Так, на запитання «гуртки, секції, які відвідують респонденти», 39% дітей відповіли, що відвідують спортивні секції. Це навіть не ДЮСШ. Для порівняння — в будь-якій європейській країні цей показник становить до 80%. При цьому на запитання, чи відвідували б спортивну секцію, якби мали змогу, ствердно відповіли 53%. Тобто запит значно більший. Але ще раз підкреслю — щоб формувалося здорове покоління, спортивну секцію, а це найперший рівень підготовки, має відвідувати 70%. У ДЮСШ, як певна спеціалізація дитини, має бути не менше ніж 20%. Тоді можна говорити й про здорове покоління, й про стратегічну перспективу олімпійських перемог. Серед факторів, що заважають дітям відвідувати гуртки та секції (різного спрямування, не лише спортивного), найбільш часто респонденти називали відсутність вільного часу, відсутність цікавих для дитини гуртків і секцій у районі проживання та віддаленість наявних гуртків і секцій від дому. Крім того, серед існуючих секцій безплатні, відповідно до опитування, 32%.

Загалом щодо ДЮСШ є два основні питання, які треба врегулювати: перше — законодавче затвердження статусу ДЮСШ як спеціалізованого позашкільного навчального закладу спортивного спрямування; друге — це система фінансування (передусім матеріально-технічне переоснащення, будівництво нових ДЮСШ, соціальний захист і підвищення рівня оплати тренерів ДЮСШ). Сьогодні фахівці в ДЮСШ перебувають на найнижчому рівні оплати. Їхній статус треба підвищувати, надавати можливість постійно проходити перепідготовку для підвищення рівня своїх професійних знань, долучати до нових технологій, знань і вмінь — щоб не завдати шкоди дитині — як фізичної, так і психологічної та моральної.

— А як ви оцінюєте перспективу втілення цих завдань?

— Позитивно. Є доручення Президента, його треба виконувати. Повинна бути воля та відповідальне ставлення до своєї роботи людей, яким доручено її виконувати. Усі спеціалісти, які працюють у сфері фізичної культури та спорту, розуміють важливість ДЮСШ. Більше того, є дуже багато напрацювань, методик, розрахунків. Має бути тільки політична воля й відповідальна робота керівників, завдання яких — ці рішення затвердити. Політична воля та завдання з боку Президента є.

Про розвиток дитячо-юнацького і резервного спорту, зокрема надання дитячо-юнацьким спортивним школам фінансової підтримки з державного бюджету, йшлося на засіданні Кабінету Міністрів 31 жовтня цього року. На запит «Дня» в Державній службі молоді та спорту відповіли також, що «заінтересованим центральним органам виконавчої влади доручено, зокрема, опрацювати питання та внести Кабінету Міністрів України узгоджені пропозиції щодо законодавчого врегулювання діяльності дитячо-юнацьких спортивних шкіл за рахунок коштів державного бюджету, вдосконалення механізму розрахунку видатків при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів на фізичну культуру і спорт з метою здійснення окремого розрахунку видатків на забезпечення функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, централізованого придбання спортивного інвентарю та спортивного обладнання для дитячо-юнацьких спортивних шкіл вищої та першої категорії тощо. Після ухвалення відповідних урядових рішень з’являться правові підстави щодо надання фінансової підтримки з державного бюджету дитячо-юнацьким спортивним школам вищої та першої категорій». Таких шкіл в Україні сьогодні 523 (203 — вищої категорії та 320 — першої).

Що говорять цифри

(за інформацією, наданою Держслужбою молоді та спорту):