На Троєщині — революційні настрої
Шiсть тисяч киян виступає проти забудови на проспекті Маяковського, між будинками 40—52
Виґурівщина-Троєщина. Місце під будівництво погоджено одним зі скандально відомих рішень, прийнятих Київрадою 1 жовтня 2007 року. Замовник будівництва — АТ ХК «Київміськбуд» (голова правління, він же президент — Петро Шилюк, балотувався в депутати Київради під номером 13 від блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», почесний президент — нардеп України від «НУ- НС» Володимир Поляченко); підрядник — ТОВ «МЖК-1» (засновник і директор — Володимир Рудик).
«НАЙСІРІШИЙ» СПАЛЬНИЙ РАЙОН
Класик, на честь якого названий проспект на житловому масиві Виґурівщина-Троєщина, відводив квітнучим садам у місті майбутнього не останню роль. Але троєщинцям можна щиро поспівчувати: в їхньому районі обмаль парків та скверів — натомість ростуть нові висотки, збільшується кількість жителів та автомобілів. Надзвичайно важко вранці виїхати на правий берег й увечері не легше: перевантажені маршрутки перевозять пасажирів з ризиком для життя. А про чистоту повітря на закоркованих вулицях годі й мріяти.
Чи планує районна влада створення в найбільшому спальному районі столиці умови для нормального проживання? Поки що ті зелені зони, що якимось дивом уціліли від забудови, представники владо-бізнесу презирливо називають «самосійками» і ... «гострять сокири» для їх знищення. Увесь довжелезний проспект Маяковського наганяє нудьгу своєю одноманітністю, убогістю архітектурної думки (як тут можна взагалі орієнтуватися, якщо усе таке типове й безлике?). А головне — очі благають зеленого кольору, а тут — сірість і сірість суцільна...
Доїжджаю тролейбусом до зупинки «Торговельний центр», де ті самі Богом засіяні (у перекладі на казенний убогий лексикон — «самосійки») створюють бодай якийсь буфер між будинками та перевантаженою трасою. До речі, на карті тут — зелена зона. Ось де підходяща база для створення добротного скверу: з фонтанами, клумбами, де під кронами ошатних дерев могли б відпочивати літні люди (а таких у цьому мікрорайоні сьогодні більшість) та молодь з дітками.
Справедливості заради треба пригадати благі наміри Анатолія Мокроусова, який протримався рекордний термін при владі у Деснянському районі (понад 20 років!). Посадовець обіцяв упорядкувати цю зелену зону. Але слова залишились словами. А 2000 року тут була спроба встановити пам’ятник Леоніду Бикову, однак тодішній начальник управління Юрій Галкін авторитарно вирішив по-своєму: нічого, мовляв, йти на поводу таких людських забаганок. І пам’ятник щез. Досі він валяється, наче якийсь непотріб, на складі районного управління по контролю за благоустроєм Деснянської райдержадміністрації. Як у воду дивилися провладні «ясновидці»: не пам’ятник, а принаймні дві 22-поверхівки планують поставити на місці цієї зеленої зони.
ВАШІ ДОКУМЕНТИ, БУДЬ ЛАСКА!
Стихійна забудова нашого міста зазвичай супроводжується низкою порушень в оформленні погоджувальних документів з боку забудовника. На цьому об’єкті представники акціонерного товариства ХК «Київміськбуд» виявили неабиякі ділові й дипломатичні якості і люб’язно надали ініціативній групі мешканців пакет документів. Однак чому ж тоді розгорівся конфлікт? Чи ж дійсно у тих документах усе так гладко й чисто?
Однак при більш детальному розгляді, зокрема, виявилось, що Закон України «Про планування і забудову територій» представники будівельного бізнесу просто проігнорували. Три статті цього незручного для забудовників закону (№№ 8, 9, та 18) доводять, що при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади на територіях, необхідних для розташування, утримання об’єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури тощо. Йдеться також і про оприлюднення належним чином через ЗМІ про наміри щодо розроблення відповідної містобудівної документації, далі — про його затвердження, потім — про обговорення цієї документації (кожного разу тричі через ЗМІ)...
Кияни, що вже мали справу з забудовою своїх прибудинкових територій, розуміють, що йдеться про громадські слухання, які були запроваджені чинним міським головою Леонідом Черновецьким від самого початку його роботи. На жаль, районні посадовці, які добре знаходять спільну мову з забудовниками і чомусь такі нещирі з мешканцями, зазвичай ігнорують відомий вислів Леоніда Михайловича: «Якщо мешканці не згодні з будівництвом — будівництва не буде».
Однак забудовником було демонстративно проігнорована громадська думка. Були грубо сфальсифіковані громадські обговорення: про них люди могли дізнатися лише за дві години до їх початку, з розклеєних на деяких будинках оголошень. То ж не дивно, що з місцевих прийшло усього 13 чоловік, а зал був заповнений працівниками «Київміськбуду». Таким чином проект будівництва був погоджений силоміць. Варто уваги, що на момент проведення громадських обговорень проект уже був готовий, і це ще одне свідчення того, що забудовників мало хвилює громадська думка. То ж чи варто говорити про законність будівництва?
ПРЯМА ДІЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ
Обурені таким образливим ставленням, люди нещодавно вдалися і до так званої прямої дії: вони повалили паркан і стали на варту зеленої зони. Під час пікету міліція затримала лідера Громадянської кампанії «Форум порятунку Києва» Віталія Черняховського. Того ж вечора за відсутністю доказів причетності до прямої дії його випустили на свободу. Разом з тим Черняховский розповідає, що тиск на нього з боку слідчих органів продовжується. «Я думаю, що це елементарне залякування не стільки мене, як інших громадян, які активно протестують проти забудови міста. Адже останнім часом люди все частіше вдаються до подібних дій, оскільки міліція здебільшого стає на захист забудовників, не помічаючи законопорушень з їхнього боку».
Варто додати, що на очах у міліції найняті забудовником охоронці грубо й образливо поводилися з місцевими мешканцями. Нецензурна лайка та стусани, від яких надовго залишаються гематоми на руках літніх жінок — ось стиль спілкування забудовників з людьми, придомові території яких вони безсоромно загарбують. Довершує картину те, що Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві була порушена кримінальна справа по факту «знищення» майна забудовника — мається на увазі повалення паркану. Варто зауважити, що його лише повалили, а не знищили. А чи цінується той паркан дорожче здоров’я та життя людей, які змушені самотужки захищати своє законне право на придомову територію, своє право на ковток свіжого повітря?
Прикметно, що паркан навколо зеленої зони був зведений через два дні після дострокових виборів Київського міського голови. Злі язики вже плещуть про те, що, мовляв, Черновецький притримав будівельні роботи на час передвиборної гонки, а потім «попустив віжки». Варто зауважити, що ця земельна ділянка вперше була виділена ще 2001року — за підписом тодішнього міського голови Олександра Омельченка. Черновецький усього лише підтвердив: він спадкоємець свого колишнього суперника.
Наразі мешканці підготували звернення до Київської міської ради про скасування її рішення щодо виділення землі під забудову. Чи пройде Київрада тест на довіру своїх виборців?
