«На Волині не вичавили із селянина господаря»

Наприкінці грудня у «Дні» була надрукована стаття про село Плоске на Рівненщині (див. №238 за 23 грудня). Спершу ми навіть хотіли помістити її під рубрикою «Малі — великі села України», бо, як виявилося, село — історичне: перша згадка про нього датується 1568 роком. Ним володіли українські аристократичні роди Острозьких і Корецьких... Однак там також чимало сучасних досягнень: наприклад, Плоске газифіковане, має свій водогін, працює нафтоперекачувальна станція, діє м’ясоцех, чию продукцію поставляють не тільки у найближчі міста, але й у столицю, є дитячий садок, велика школа та амбулаторія... Частину цих цивілізаційних «благ» забезпечив односельцям колишній голова сільської ради, до речі, вже кілька років, як комп’ютеризованої, Юрій ЧУМАК. В останні дні минулого року він побував у нашій редакції, щоправда, вже як голова Острозької районної державної адміністрації.

— Юрію Миколайовичу, впродовж року у вашому підпорядкуванні не одне, а всі села району. Узагальніть, якого характеру проблеми має сучасне село?

— Наш район — сільськосподарський, промисловість у ньому не дуже розвинута, окрім як працює м’ясопереробний цех, молокозавод, друкарня, інші малі підприємства. Очевидно, їх було би більше, якщо б держава надавала довготривалі кредити, сказати б, на років п’ять-десять під будівництво, придбання техніки тощо. Взагалі я вважаю, що проблем села як таких немає, існує проблема держави. Зараз в Острозькому районі лежать нікому не потрібні 15 тисяч тонн зерна. Але якщо немає споживання на внутрішньому ринку, чому не продати продукцію за кордон?.. Проте цим не повинно займатися господарство, його справа — сіяти, вирощувати, збирати... До речі, торік вдалося зібрати і більше зернових та цукрового буряка. Треба сказати, що у позаминулому році у нашому районі землі залишалися необробленими. Зараз така ситуація — тільреконаний, що цьогоріч вдасться закінчити газифікацію району, що поступово відбувається. Сказати б, нині з 37 навчальних закладів газифіковано вже 10. Також за сприяння Українського фонду соціальних інвестицій, де 10% коштів надає місцева громада, а решта — фонд, у школах зробили сучасні ремонти, забезпечили опалення, поставили пластикові вікна... А ще маю намір відновити найкращий на Волині замок, що знаходиться у селі Новомалин, яке за 25 кілометрів від Острога. Колись палацу належало 280 гектарів (!) земель, 180 з яких займає озеро у лісовій зоні. Ще з Першої світової війни палац почав дещо руйнуватися, а в 1946 році його підривали радянські будівельники, щоб з цього добротного каміння будувати колгоспи... Зосталися тільки залишки фундаменту і вежа. Проте у нас є фото, який первинний вигляд він мав. Плануємо його відновити, а відтак, напевно, створити там музей, а неподалік побудувати інфраструктуру: готель, ресторанний комплекс... Але, повірте, навіть сьогодні це місце справляє дуже сильне енергетичне враження! Там приходить розуміння, що наші пращури володіли давньою технікою гармонійної організації простору: вони вміли добротно будувати, по-господарськи саджати парки, розбивати землі під квітники... Такий собі український фен-шуй. ки в одному господарстві на селі Вілія, де саме піщані грунти.

— А з чого живуть сільські мешканці?

— Люди виживають за рахунок підсобних господарств. Наприклад, у Плоскому, де я проживаю, більш ніж тисяча чоловік населення, і біля 600 гектарів землі — у приватній власності. Там колгоспів немає, натомість залишилися невеличкі приватні господарства. Люди на своїх присадибних ділянках вирощують цукровий буряк, потім, заключивши договір із заводом, здають його. Так само здають молоко, худобу і з того непогано живуть. Один мій знайомий, молодий фермер, каже, що на землі ще й як можна заробити! Гадаю, на Волині радянській владі все-таки не вдалося вичавити із селянина господаря, хоч як вона не намагалася. Щоправда, за тих часів втрачена наступність поколінь, тому нашому, часто вже не дуже молодому поколінню доводиться починати все спочатку, а це завжди непросто. Ми підтримуємо тісні контакти із польським містом Сандомир. Цікаво порівнювати два устрої життя. Наприклад, волинські села більш компактні, а в польських будиночки стоять одноосібно, а довкола чимале господарство. Це пояснюється тим, що навіть за комуністичної Польщі у них була приватна власність на землю.

— Чого ви, Юрію Миколайовичу, чекаєте від цього року?

— Мені хочеться відчувати впевненність і стабільність, не дивлячись на те, що попереду парламентські вибори, а це велике потрясіння. Переконаний, що цьогоріч вдасться закінчити газифікацію району, що поступово відбувається. Сказати б, нині з 37 навчальних закладів газифіковано вже 10. Також за сприяння Українського фонду соціальних інвестицій, де 10% коштів надає місцева громада, а решта — фонд, у школах зробили сучасні ремонти, забезпечили опалення, поставили пластикові вікна... А ще маю намір відновити найкращий на Волині замок, що знаходиться у селі Новомалин, яке за 25 кілометрів від Острога. Колись палацу належало 280 гектарів (!) земель, 180 з яких займає озеро у лісовій зоні. Ще з Першої світової війни палац почав дещо руйнуватися, а в 1946 році його підривали радянські будівельники, щоб з цього добротного каміння будувати колгоспи... Зосталися тільки залишки фундаменту і вежа. Проте у нас є фото, який первинний вигляд він мав. Плануємо його відновити, а відтак, напевно, створити там музей, а неподалік побудувати інфраструктуру: готель, ресторанний комплекс... Але, повірте, навіть сьогодні це місце справляє дуже сильне енергетичне враження! Там приходить розуміння, що наші пращури володіли давньою технікою гармонійної організації простору: вони вміли добротно будувати, по-господарськи саджати парки, розбивати землі під квітники... Такий собі український фен-шуй.