Над «Країною мрій» — екологічний прапор
Початок на 1-й стор.
Зі свого боку «День» закликає своїх читачів провести толоки у своїх районах, селах, містах і містечках та перетворити Зелену толоку на безперервний рух за чистоту власного простору! А ще — написати нам, які найчистіші міста і місця в Україні ви знаєте.
Сергій СТУКАНОВ, учасник Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, Донецьк:
— Чиста Франківщина — і сам Івано-Франківськ, і села. Але коли ми їхали автобусом з Франика на Тернопіль і зупинилися десь по дорозі — побачили просто жахливе явище! Тут вже не просто соромно — це ганьба! Таке враження, що кожен, хто там зупиняється перепочити в дорозі, намагається залишити після себе якомога більше сміття. Що ж стосується моїх рідних Луганська та Донецька — теж ситуація не найкраща. В Донецьку центр відносно чистий, а ось околиці дуже забруднені. Тому пригадати в Україні місце, яке б мене вразило чистотою, просто не можу.
Ярослав КОЗАК, генеральний директор туристичної компанії «Унікальна Україна»:
— Думаю, немає якоїсь закономірності в тому, що одне місто чи село чисте, а інше — ні. Одного разу ви приїхали в якесь місто — воно чисте, акуратне. А через рік щось змінилося — прийшла інша влада, перестали працювати комунальні служби, — і ви вже не впізнаєте його. І навряд чи це залежить від географічного розташування чи від менталітету жителів. Звичайно, міста Східної України виглядають більш забрудненими, частково через техногенні пейзажі, частково — через відвали промислових відходів. Але деколи доводиться й на Західній Україні спостерігати, як не вивозять сміття. Чисто там, де прибирають. А у нас прибирають лише час від часу. Психологія людей не змінюється — вони продовжують «свинячити» всюди: недопалки викидають на тротуари скрізь, незалежно від того, в якому місті ви знаходитесь. А найбільший ворог природи — це «шашлики». Відпочивальники лишають після себе гори сміття. Дуже рідко можна зустріти людей, які, приїжджаючи відпочивати, беруть з собою пакети для сміття і потім його вивозять. За інших це доводиться робити громадським організаціям, але для них, як правило, це привід «попіаритися», провести акцію, але кардинально це проблеми не вирішує.
Якщо говорити про великі центри відпочинку, такі як Буковель, то вони приносять ще більше шкоди. Подивіться, що зараз робиться на Козьмещику (підніжжя Говерли. — Ред.): заповідна територія фактично перетворилася на звалище сміття! І якщо ви будете підніматися на Говерлу з Козьмещика, проходитиме попри гори того сміття. Ось така пам’ятка для туристів.
Дарина ВОРОБЙОВА, учасниця Острозького клубу вільного інтелектуального спілкування молоді, Харків:
— За останні п’ять років я досить багато подорожувала. Моя сім’я любить подорожувати і тому ми часто вибираємося в яке-небудь цікаве містечко нашої Батьківщини. І можу відверто сказати, що ситуація з «чистотою» природи з кожним роком погіршується. Ми постійно стикаємося з наслідками чиєїсь «вилазки» або навіть з безвідповідальністю влади, яка допускає звалища в абсолютно унікальних місцях. Але все ж ми знаємо досить місць, що залишають про себе лише приємні враження. Буквально вчора ми влаштували так звані покатушки Харківськім передмістям. Покатушки — це вилазка за певним маршрутом на велосипедах. Цього разу ми поїхали в «Коробові хутори» — одне з улюблених місць відпочинку харків’ян. І як нас здивувала шикарна природа тих місць, свіже повітря, спокій і чистота. Поїздка на велосипеді шикарними місцями і чистим лісом стала найприємнішою. На стоянці ми змогли добре розміститися великою компанією і не прибирати купу сміття, яку залишили «попередники». Загальне враження від поїздки — неначе ми потрапили не в рідну Харківську область, де гори сміття — звичне явище, а кудись далі на захід, де навколо одна шикарна природа. Є ще одне улюблене містечко — Есхар — Малинівка. Там шикарний ліс на березі Сіверського Донця, багато затишних містечок і чудове повітря. Шкода, що часто наші люди забувають про те, що «нам тут жити», як казав наш мер під час виборчої кампанії. У популярних місцях постійно можна зустріти гору пластика, пакетів, пляшок і всього іншого. Адже не складно купити картонний одноразовий посуд, який і безпечніший для здоров’я і спалити можна. Пам’ятайте, що прибрати за собою і залишити після себе чистоту — перше правило туристів, яким повинні керуватися всі ми.
Мустафа НАЙЕМ, журналіст:
— Мені найбільше сподобалися Чернівці — там чисто, красиво, і, мені здається, дуже чисте повітря. Взагалі тривалий час Чернівці вважалися найчистішим містом України.
Не сподобалися за своєю чистотою найбільше Євпаторія та Гороховатка Харківської області. Євпаторія, можливо, склала таке враження через обставини — я їздив туди, коли там стався вибух у житловому будинку. А Гороховатка видається дуже занедбаним містечком. Взагалі візуальна чистота й екологічний стан залежать, звичайно, й від географічного розташування, проте, в першу чергу, — від політики місцевої влади, бо вона в більшості випадків не робить того, що могла б зробити.
Артем ЖУКОВ, студент Національного університету «Острозька академія», старший пластун-скоб з пластового куреня «Лісові Чорти»:
— Як це часом не дивно, але в Україні все ж залишилися місця, яким хоча й далеко очолювати списки найчистіших, але принаймні вони могли б конкурувати з американськими City Parks чи французькими parques de ville за кількістю чи, швидше, відсутністю сміття. Прикладом тому може бути міський парк в Острозі, на місці якого ще півтисячоліття тому височіли стіни першої наукової школи в Східній Європі — Острозької академії. Впевнений, що не лише через величезне історичне минуле зусилля міської влади (завдяки якій, до речі, нещодавно з’явилися смітники в парку), але й через особливу свідомість студентів він залишається своєрідним взірцем для подібних в Україні.
Проблемою чистоти міста чи села, як на мене, є усвідомлення людьми своєї відповідальності за власні вчинки. Прибиральники будуть вичищати територію, а люди там все одно будуть смітити. Так буде доти, доки останні не вироблять іншого світогляду. Власне людська культура породжує і підтримує феномен чистоти не лише в свідомості громадськості, але й сприяє його емпіричному застосуванню.
Маша ТОМАК, журналістка, редактор відділу ЗМІ та громадської думки газети «День»:
— Мені нещодавно довелося побувати в Черкасах. Правда, лише проїздом, але навіть на перший погляд Черкаси справляють враження чистого міста. А ще я звернула увагу на велику кількість агітаційних плакатів та біл-бордів. Точно зараз не перекажу їх зміст — це був заклик такого-то числа, о такій-то годині спільно прибирати рідне місто. Звичайно, така соціальна пропаганда має місце і повинна бути.
З найбільш приголомшливих вражень — маршрут поїзда «Ужгород — Київ», який пролягає через всю Західну Україну. Узбережжя всіх річок, які можна спостерігати вздовж цього маршруту, — це суцільний поліетилен, скло, пластик. Без огиди на це неможливо дивитись. На жаль, один з найкрасивіших куточків України перетворився на найбрудніший. Це саме стосується в більшості випадків і Криму та, зокрема, Кримських гір. Не зважаючи на те, що знаходяться люди, які прибирають сміття з власної ініціативи, більше тих, хто це сміття на прибрані місця повертає.
Передусім, екологічний стан залежить від рівня свідомості людей. Буквально днями на одному з сайтів я прочитала слова Іллі Кормильцева: «Неправильно вважати, що все можна змінити за допомогою революції. Насправді поле битви — сама людина». Кожна людина повинна привчити себе мислити екологічно. Не просто не викидати сміття собі під ноги, а виробити іншу систему мислення. У нас мислення захаращене, тому ми і живемо в повному безладі.
