«Напишуть наші імена?»

Втішно було мені 17 жовтня прочитати на першій шпальті «Дня» нотатку «Micrisoft заговорить українською». Як писав поет, «О, не даремно, ні, гули гармати...»

А починалося все, зокрема, з мого листа в «Дні» від 2 червня 2001 р. «Комп’ютерна загроза» українській мові». Каюся, я був просто речником грона українських патріотів-емігрантів із кола НТШ-А (Наукове товариство ім. Шевченка в Америці). Саме вони довідалися звідкілясь, що до сільських шкіл України має надійти, для початку, 30 тисяч комп’ютерів і що всіх їх за інерцією (чиїмось недоглядом чи далекосяжним задумом?) наділено російськомовним програмним забезпеченням.

Стало очевидним, що (свідомо чи несвідомо?) задіяно ще один потужний засіб зросійщення України, бо комп’ютеризації нам не уникнути, а вона приваблює, насамперед, дітей, і тому, не маючи змоги говорити по-своєму на інтернетівсько-інформаційні теми, ми й надалі полишимо для своєї мови лише обшари кухонь і ринків.

Цю тему в пресі підхопила Леся Бондарук («Комп’ютеризація плюс... русифікація?», «Шлях перемоги», № 24 від 7—13 червня 2001). Ну а львівські фахівці просто стали дибки!

Невдовзі пальці ентузіастів «відчули на своєму горлі» народні депутати, міністри, хтось навіть дістався до Президента. І, знаєте, подіяло! Деталей домовленостей я, звичайно, не знаю, але розмови з фірмою Microsoft відбувалися по обидва боки кордону.

Але (що то значить — «народна дипломатія»!) українці з Америки не заспокоюються. Хто ці милі люди: Тарас Голота, Юрко Слюсарчук, Роман Андрушків, Всеволод Онишкевич? Втім, з двома останніми я знайомий — відомі у світі фахівці. Їх непокоїть, по-перше, що справою українізації комп’ютерів опікується московське відділення фірми Microsoft. Так, за аналогією з Московським патріархатом православної церкви це дійсно викликає сумніви.

А по-друге, зразки перекладу українською реплік, порад, коментарів, які стали відомі в якийсь спосіб, відгонять суржиком. Приміром, «Новий учбовий рік», коли слід було б «навчальний рік». Або «Системний адміністратор завода» — ясно, що годилося б «заводу». І ще: «Пріоритетним направленням діяльності компанії...», тоді як нормативно — «напрямом».

Підбиваючи підсумки проміжного етапу роботи, голова НТШ-А проф. Лариса Залеська-Онишкевич зазначила: «Доцільно порекомендувати Microsoft-Ukraine узяти на роботу дипломованого фахівця з української мови, бо так само буде з майбутнім текстовим редактором MS-WORD для України». І далі: «Оту «новомову» українці не розумітимуть».

Оскільки рушієм з нашого боку виступає Міністерство освіти і науки України, то, може, воно втрутиться до процесу літературного редагування?

Ну а «День» один раз уже був посприяв, то ж, гадаю, також не кине справу напризволяще!

КОМЕНТАР

Олег МІЩЕРЯКОВ, заступник начальника Управління аналізу, прогнозування та зв’язків з громадськістю Державної митної служби України:

— Ситуація, яку описала ця жінка, дуже неоднозначна. Стверджувати що-небудь до отримання результатів службового розслідування не можна. Передусім треба звернутися до голови української митної служби із запитом на проведення такого розслідування. Поки у мене немає жодних підстав ні звинувачувати наших митників у незаконних діях, ні виправдовувати їх. Адже крім слів на папері немає жодних інших доказів того, що ця громадянка говорить правду. Я, наприклад, категорично відмовляюся вірити у те, що на першому митному посту України їй не запропонували заповнити митну декларацію, обмежившись тільки перевіркою документів. Українським митним законодавством (на відміну від російського) передбачене обов’язкове заповнення декларацій. Що ж до грошей, які, за словами потерпілої, випадково виявилися у сумці, то не виключено, що вона хотіла провезти їх навмисно. Як я уже говорив, усі точки над «і» повинне розставити службове розслідування.

ДО РЕЧІ

Згідно з Митним кодексом України, багаж і валютні цінності, що належать пасажирам, котрі їдуть транзитом через територію України, підлягають митному контролю на загальних підставах. Процедура цього контролю, зокрема, передбачає обов’язкове заповнення митної декларації при перетині митного кордону України. При цьому транзитний пасажир може вивозити з України валюту в сумі, вказаній у декларації, заповненій ним при в’їзді на територію України. Декларація, завірена печаттю митної служби, залишається на руках у транзитного пасажира на весь час його проходження через територію України. Виняток із цього правила стосується тільки транзитних пасажирів, які знаходяться у транзитній зоні міжнародних аеропортів.