Народний ярмарок для народної армії

У найближчі вихідні мешканець Любомля Андрій Дем’янчук та його соратники, які й стали організаторами незвичайного ярмарку у райцентрі, проведуть такі ж акції у сусідньому Шацьку та у санаторії «Лісова пісня», куди їх запросили. Бо і тут є люди, які шукають варіанти допомоги землякам, що служать у зоні АТО. Благодійний ярмарок у Любомлі став яскравим прикладом того, що народна толока може зробити вельми корисну справу. Адже зібрали суму, на яку й не сподівалися: майже 13 тисяч гривень і ще 100 польських злотих. Це непогано, якщо врахувати: продавали те, що самі й принесли. Одна з жіночок винесла з дому усі свої вишивки: від серветок — до рушників, бо собі, каже, ще вишиє, а гривні на армію треба вже. Місцеві господині напекли солодощів: від тортів до тістечок, які також швидко розійшлися.

Несли улюблені книжки, фрукти, вирощені на власних городах, діти — любі серцю іграшки. Школярики підготували концертну програму з патріотичних пісень. На цьому ярмарку не було ні представників влади (хоч запрошували бодай прийти і щось купити), ні підприємців: народ збирав гроші для народної армії.

Землякам, які служать у зоні АТО, група християн-волонтерів, як вони себе називають, допомагають давно. Андрій Дем’янчук, який є натхненником і організатором цієї допомоги, каже, що починали з банального: купували державні українські прапорці різного калібру та інші речі з національною символікою і перепродували їх на центральному майдані Любомля. Для цього поставили намет, почепили вивіску «Купи український прапор — допоможи українській армії», також збирали пожертви на армію. Але за тиждень, каже він, зібрали тільки на один бронежилет. Це було достатньо для чоловіка, якому дістався «броник», але замало для справи. До допомоги армії Андрій долучив не тільки колег по роботі: він працює у бригаді, що кладе бруківку. І, до речі, каже, що, крім податку на армію у розмірі півтора відсотка, його бригада з кожного замовлення зі своєї зарплати віддає на армію двадцять відсотків суми. Він залучив до благодійності та пошуків варіантів цієї благодійності своїх родичів, однокласників (а дружина — своїх однокласників), власне коло усіх своїх знайомих. Мають і рахунок у Приватбанку (на ім’я Міщука Валерія — 5168742015945854), Андрієві телефонують земляки із зони АТО, він у курсі їхніх потреб і надає тільки адресну допомогу.

Але останнім часом до Дем’янчука та його соратників почали звертатися і солдати не лише з «волинської» 51-ї бригади, а й з інших підрозділів та інших областей. Допомогу вирішили надавати усім, бо ж це все наші, каже, захисники. Гроші відразу йдуть у діло, бо помагати треба вже. Заради заробітку на армію навіть його теща почала шити вдома українські прапорці, дівчачі банти кольорів державного прапору, на які в окрузі постійний попит. І Любомль уже помалу одягається у синьо-жовті кольори: прапори різного розміру майорять то на балконах, то у вікнах, то навіть на хвіртках приватних осель.