«Наростає криза довіри»

Рік, що минув, справляв двоїсте враження. З одного боку, фактична війна і криза «хвостом» притягнулися з року 2014-го. Істотних потрясінь не було, все стабільно погано. Як ця стагнація вплинула на характер українців – «День» розпитав у фахівців.

«З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЩОСЬ СХОЖЕ НА ХАОС»

Вадим ВАСЮТИНСЬКИЙ, соціальний психолог:

– Наростає легке розчарування і роздратування. Під час Майдану у людей було багато очікувань, потім, з початком війни, українці сподівалися, що все вирішиться швидко і, бажано, перемогою. Але все вилилося у таку собі патову ситуацію – ні се ні те. Це довготривале очікування виснажує. Люди розчаровані через відсутність принципових змін і невідомість у майбутньому.

Коли прийшла нова влада, люди покладали на неї багато сподівань. А головне – чимало людей були готові терпіти заради позитивних змін. Оскільки позитивних змін немає і реальних хороших перспектив загал не бачить, ця терплячість втрачає сенс. Наростає роздратування, загострюється криза довіри.

Українське суспільство всі роки незалежності перебуває у стані тотальної недовіри. Але два роки тому частина людей довіряла одному лідеру, частина – іншому, а сьогодні людей, які дуже довіряють хоча б комусь, дуже мало. Постійний вибір кращого серед гіршого набрид громадянам. Людям хочеться обрати когось або щось реально ефективне. Водночас наростає готовність до того, що може бути ще гірше. І, на думку багатьох, навіть немає сенсу цим поганим змінам протидіяти.

Роздратування переростає у своєрідну політичну апатію, небажання брати участь у різних політичних, економічних справах країни, підтримувати якісь сили. І з наростанням загального напруження можуть посилитися конфлікти у суспільстві.

Через дезорієнтацію і недовіру більшість просто не розуміє, як поводитися у тій чи іншій ситуації. Під час різних конфліктів, зокрема кривавих, невелика частина людей чітко займає певну позицію. Більшість не стає на чийсь бік, бо знає: за день, тиждень, місяць виявиться, що краще підтримувати інших. Чим це закінчиться – не знаю. У будь-якому разі у масовій свідомості наростає дезорієнтація, щось схоже на хаос.

«ЗАКРУЧУЄТЬСЯ «СПІРАЛЬ МОВЧАННЯ»

Тетяна ЄРЕСКОВА, соціолог:

– Останнім часом помічаю тривожну тенденцію: у багатьох починає вмикатися так звана «спіраль мовчання» (термін, що характеризує ситуацію, коли людина відчуває потребу приховувати свої погляди, якщо останні не підтримує більшість. – Авт.). Це відбувається, коли люди не розуміють соціального контексту того, що відбувається, або коли складно знайти адекватну реакцію на поточні події.

Речі, які, здавалося, за визначенням не можуть відбуватися, чомусь зберігаються. Крім цього, через ситуацію у країні багато українців поміщені у стресову ситуацію. І люди підлаштовуються під судження інших або взагалі не піднімають суперечливі теми – щоб уникнути такого собі соціального сорому, відчуття інакшості. І маю на увазі не політику. Стала помічати це у повсякденній практиці: робота, транспорт. «Спіраль мовчання» закручується. Але мовчати – не значить замовчувати. Люди мовчать, бо не знають, як реагувати на певні речі. Для мене це дуже тривожно, адже знижує рівень соціальної довіри, достатньо високий після подій Майдану. А соціальна довіра, за великим рахунком, є тим, без чого неможливо згуртуватися перед великими труднощами.

Владі треба розмовляти з людьми – хоч кожен вечір. Може, варто робити це за прикладом «Бесід біля комину» Франкліна Рузвельта. Просто пояснювати, що відбувається, пояснювати доцільність власних кроків. Влада не розмовляє з громадянами, і люди їй не довіряють. Має бути діалог. Треба відновлювати довіру між різними соціальними групами. Була спроба зробити це на початку 2015 року, але зараз все спустили на гальмах. Ще є можливість відновити діалог: більшість людей втратила довіру до влади, але чимало громадян готові її відновити.